ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

Фармакодинаміка. Праміпексол є допаміновим агоністом із високою селективністю та специфічністю до допамінових рецепторів підтипу D2, серед яких він має переважну спорідненість із D3-рецепторами та повну внутрішню активність.
Праміпексол полегшує паркінсонічні рухові порушення шляхом стимуляції допамінових рецепторів стріатуму (смугастого тіла). Дослідження на тваринах продемонстрували, що праміпексол пригнічує синтез, вивільнення та обмін допаміну.
Механізм дії праміпексолу при лікуванні синдрому неспокійних ніг невідомий. Хоча патофізіологія синдрому неспокійних ніг загалом невідома, нейрофармакологічні дані свідчать про участь первинної допамінергічної системи.
У ході досліджень, проведених з участю здорових добровольців, спостерігалося дозозалежне зниження рівня пролактину.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Праміпексол швидко та повністю абсорбується після перорального застосування. Абсолютна біодоступність становить понад 90%, C_max у плазмі досягається між першою та третьою годинами. Швидкість абсорбції зменшується на тлі прийому їжі, але ступінь абсорбції не знижується. Праміпексол демонструє лінійну кінетику та незначні коливання плазмових рівнів у різних пацієнтів.
Розподіл. У людей зв’язування праміпексолу з білками крові є дуже низьким (<20%), а об’єм розподілу — великим (400 л). У ході досліджень на щурах спостерігалася висока концентрація препарату у мозковій тканині (приблизно у 8 разів вища порівняно з плазмою).
Метаболізм. Праміпексол метаболізується у людей у невеликій кількості.
Виведення. Виведення нирками незміненого праміпексолу є основним шляхом елімінації. Приблизно 90% ¹⁴С-маркованої дози виводиться нирками, тоді як менше 2% визначається у калі.
Загальний кліренс праміпексолу становить приблизно 500 мл/хв, а нирковий — приблизно 400 мл/хв. Т_½ — від 8 год у молодих осіб до 12 год в осіб літнього віку.

ПОКАЗАННЯ:

лікування ознак та симптомів ідіопатичної хвороби Паркінсона у дорослих як монотерапія (без леводопи) або у комбінації з леводопою протягом перебігу захворювання до пізніх стадій, коли ефект леводопи знижується або стає нестійким і виникає коливання терапевтичного ефекту (феномен «включення-виключення»).
Симптоматичне лікування ідіопатичного синдрому неспокійних ніг від помірного до тяжкого ступеня у дорослих, дози не вище 0,75 мг (у вигляді праміпексолу дигідрохлориду).

ЗАСТОСУВАННЯ:

вся інформація щодо дозування стосується праміпексолу у вигляді праміпексолу дигідрохлориду.
Хвороба Паркінсона.
Добову дозу розподіляти на 3 прийоми однаковими частками.
Початкове лікування.
Як наведено нижче, дозу праміпексолу необхідно збільшувати поступово, з початкової дози 0,375 мг на добу кожні 5–7 днів. Якщо у пацієнтів не виникають непереносимі побічні явища, дозу необхідно титрувати до досягнення максимального терапевтичного ефекту (див. табл. 1).
Таблиця 1.

Схема збільшення дози праміпексолу
Тиждень	Доза (мг)	Загальна добова доза (мг)
1	3 × 0,125	0,375
2	3 × 0,25	0,75
3	3 × 0,5	1,50

При необхідності подальшого збільшення дози добову дозу потрібно збільшувати на 0,75 мг щотижня до максимальної дози 4,5 мг на добу. Однак слід відзначити, що частота виникнення сонливості підвищується при застосуванні доз вище 1,5 мг на добу (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Підтримуюча терапія.
Індивідуальна доза коливається від 0,375 мг до максимальної дози 4,5 мг на добу. Під час збільшення дози ефект лікування спостерігали, починаючи з добової дози 1,5 мг. Подальше коригування дози потрібно здійснювати, враховуючи клінічну відповідь та виникнення побічних реакцій. При прогресуючій хворобі Паркінсона призначення дози вище 1,5 мг може бути доцільним для пацієнтів, для яких планується зменшення дози леводопи (при комбінованій терапії з леводопою). Рекомендується зниження дози леводопи у разі збільшення дози праміпексолу та під час підтримуючої терапії залежно від реакції кожного окремого пацієнта (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Припинення лікування.
Раптове припинення допамінергічної терапії може призвести до розвитку злоякісного нейролептичного синдрому або до синдрому відміни агоністів допаміну. Дозу праміпексолу слід зменшувати поступово, на 0,75 мг на добу, до зниження добової дози до 0,75 мг. Після цього дозу слід знижувати на 0,375 мг на добу. Під час поступового зниження дози може виникнути синдром відміни агоністів допаміну. В такому випадку може знадобитися тимчасове збільшення дози препарату з подальшим поверненням до його поступової відміни (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Порушення функції нирок.
Виведення праміпексолу залежить від функції нирок. Для початку терапії пропонується така схема:
– пацієнтам із кліренсом креатиніну більше 50 мл/хв не потрібно знижувати добову дозу;
– пацієнтам із кліренсом креатиніну 20–50 мл/хв початкову добову дозу препарату слід застосовувати за 2 окремих прийоми, починаючи з 0,125 мг 2 рази на добу (0,25 мг на добу). Не слід перевищувати максимальну добову дозу праміпексолу — 2,25 мг;
– пацієнтам із кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв добову дозу препарату слід застосовувати за 1 прийом, починаючи з 0,125 мг на добу. Не слід перевищувати максимальну добову дозу праміпексолу 1,5 мг.
При погіршенні ниркової функції на тлі підтримуючої терапії добову дозу праміпексолу слід зменшувати на стільки відсотків, на скільки відбулося зменшення рівня кліренсу креатиніну. Наприклад, за умови зниження кліренсу креатиніну на 30% добову дозу праміпексолу зменшують на 30%. Добову дозу можна призначати у два прийоми, якщо кліренс креатиніну перебуває у межах 20–50 мл/хв, і в один, якщо кліренс креатиніну нижче 20 мл/хв.
Порушення функції печінки.
Для пацієнтів із порушеннями функції печінки зменшення дози праміпексолу не вважається необхідним, оскільки майже 90 % препарату виводиться нирками. Потенційний вплив порушення функції печінки на фармакокінетику праміпексолу не досліджували.
Синдром неспокійних ніг.
Рекомендована початкова доза праміпексолу становить 0,125 мг 1 раз на добу за 2–3 год до сну. Для пацієнтів, які потребують додаткового полегшення симптомів, дозу можна збільшувати кожні 4–7 днів до максимальної дози 0,75 мг на добу (як наведено нижче у таблиці 2).
Таблиця 2.

Схема дозування праміпексолу
Етап титрування	Одноразова добова вечірня доза (мг)
1	0,125
2*	0,25
3*	0,50
4*	0,75
*За потреби

Потрібно оцінити реакцію пацієнта на лікування після 3 місяців та переглянути необхідність продовження терапії. Якщо лікування переривається більше ніж на кілька днів, слід повторно розпочати з титрування дози, як зазначено вище.
Припинення лікування.
Оскільки добова доза для лікування синдрому неспокійних ніг не перевищує 0,75 мг, терапію праміпексолом можна припиняти без поступового зменшення дози. Може спостерігатися поновлення симптомів синдрому неспокійних ніг (посилення тяжкості симптомів порівняно з початковим рівнем) після раптового припинення застосування праміпексолу. Такий ефект можливий для всіх доз.
Порушенням функції нирок.
Виведення праміпексолу з організму залежить від функції нирок. Для пацієнтів із кліренсом креатиніну вище 20 мл/хв немає потреби зменшувати добову дозу.
Застосування праміпексолу не вивчали у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, та у пацієнтів із тяжким ступенем порушення функції нирок.
Порушенням функції печінки.
Для пацієнтів із порушенням функції печінки зменшення дози не вважається необхідним, оскільки майже 90 % засвоєного препарату виводиться нирками.
Спосіб застосування.
Таблетки необхідно приймати перорально, запиваючи водою, незалежно від вживання їжі.
Діти.
Хвороба Паркінсона.
Безпека та ефективність праміпексолу для дітей (віком до 18 років) не встановлені. Обґрунтування можливості застосування праміпексолу дітям при хворобі Паркінсона немає.
Синдром неспокійних ніг.
Застосування праміпексолу не рекомендується дітям (віком до 18 років) через недостатність даних з безпеки та ефективності.
Синдром Туретта.
Праміпексол не слід застосовувати дітям (віком до 18 років) із синдромом Туретта через негативне співвідношення користь/ризик для цього захворювання.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.

ПОБІЧНА ДІЯ:

більшість побічних реакцій зазвичай спостерігається на початку терапії, значна частина їх зникає, навіть якщо терапія продовжується.
Побічні реакції подано за класами систем органів та частотою виникнення: дуже часті
(≥1/10), часті (≥1/100 – <1/10), нечасті (≥1/1000 – <1/100), поодинокі (≥1/10 000 – <1/1 000), рідкісні (<1/10 000), невідомо (неможливо встановити за наявними даними).
Хвороба Паркінсона.
У пацієнтів із хворобою Паркінсона при лікуванні праміпексолом порівняно з плацебо найчастішими побічними реакціями (≥5%) були нудота, дискінезія, артеріальна гіпотензія, запаморочення, сонливість, безсоння, запор, галюцинації, головний біль та втомлюваність. Частота виникнення сонливості підвищувалася при застосуванні доз вище 1,5 мг на добу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Найчастішою побічною реакцією при прийомі у комбінації з леводопою була дискінезія. Артеріальна гіпотензія може виникнути на початку лікування, особливо якщо праміпексол титрується занадто швидко.
Інфекції та інвазії.
Нечасті: пневмонія.
З боку ендокринної системи.
Нечасті: порушення секреції антидіуретичного гормону¹.
Психічні розлади.
Часті: безсоння, галюцинації, порушення сну, сплутаність свідомості, симптоми розладу контролю над спонуканням та компульсивна поведінка.
Нечасті: патологічний потяг до відвідування магазинів, патологічний потяг до азартних ігор, занепокоєння, гіперсексуальність, марення, розлади лібідо, параноя, делірій, переїдання¹, гіперфагія¹.
Поодинокі: манія.
З боку нервової системи.
Дуже часті: сонливість, запаморочення, дискінезія.
Часті: головний біль.
Нечасті: раптовий напад сну, амнезія, гіперкінезія, синкопе.
З боку органів зору.
Часті: порушення зору, включаючи диплопію, нечіткість зору і погіршення гостроти зору.
З боку серцево-судинної системи.
Часті: артеріальна гіпотензія.
Нечасті: серцева недостатність¹.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.
Нечасті: задишка, гикавка.
З боку травної системи.
Дуже часті: нудота.
Часті: запор, блювання.
З боку шкіри і підшкірної клітковини.
Нечасті: гіперчутливість, свербіж, висипання.
Загальні розлади.
Часті: підвищена втомлюваність, периферичні набряки.
Невідомо: синдром відміни агоністів допаміну (включаючи апатію, тривожність, депресію, втому, пітливість і біль).
Дослідження.
Часті: зменшення маси тіла, включаючи зниження апетиту.
Нечасті: збільшення маси тіла.
¹Ця побічна реакція спостерігалась у постмаркетинговий період. У 95% частота не вища, ніж «нечасто», але може бути нижчою. Встановлення точної частоти неможливе, оскільки побічна реакція не спостерігалася під час клінічних досліджень серед 2762 пацієнтів із хворобою Паркінсона, які лікувалися праміпексолом.
Синдром неспокійних ніг.
У пацієнтів із синдромом неспокійних ніг при лікуванні праміпексолом найчастішими побічними реакціями (≥5%) були нудота, головний біль, запаморочення та підвищена втомлюваність. Нудота і підвищена втомлюваність частіше спостерігались у жінок (20,8% і 10,5% відповідно) порівняно з чоловіками (6,7% і 7,3% відповідно) при лікуванні праміпексолом.
Інфекції та інвазії.
Нечасті: пневмонія².
З боку ендокринної системи.
Нечасті: порушення секреції антидіуретичного гормону².
Психічні розлади.
Часті: безсоння, порушення сну.
Нечасті: занепокоєння, сплутаність свідомості, галюцинації, розлади лібідо, марення², гіперфагія², параноя², манія², делірій², симптоми розладу контролю над спонуканням та компульсивна поведінка² (такі як патологічний потяг до відвідування магазинів, патологічний потяг до азартних ігор, гіперсексуальність, переїдання).
З боку нервової системи.
Часті: головний біль, запаморочення, сонливість.
Нечасті: раптовий напад сну, синкопе, дискінезія, амнезія², гіперкінезія².
З боку органів зору.
Нечасті: порушення зору, включаючи погіршення гостроти зору, диплопію і нечіткість зору.
З боку серцево-судинної системи.
Нечасті: серцева недостатність², артеріальна гіпотензія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.
Нечасті: задишка, гикавка.
З боку травної системи.
Дуже часті: нудота.
Часті: запор, блювання.
З боку шкіри і підшкірної клітковини.
Нечасті: гіперчутливість, свербіж, висипання.
Загальні розлади.
Часті: підвищена втомлюваність.
Нечасті: периферичні набряки.
Невідомо: синдром відміни агоністів допаміну (включаючи апатію, тривожність, депресію, втому, пітливість і біль).
Дослідження.
Нечасті: зменшення маси тіла, включаючи зниження апетиту, збільшення маси тіла.
²Ця побічна реакція спостерігалась у постмаркетинговий період. У 95% частота не вища, ніж «нечасто», але може бути нижчою. Встановлення точної частоти неможливе, оскільки побічна реакція не спостерігалась у ході клінічних досліджень серед 1395 пацієнтів із синдромом неспокійних ніг, які лікувалися праміпексолом.
Опис окремих побічних реакцій.
Сонливість. Застосування праміпексолу часто пов’язане із сонливістю і нечасто - з надмірною сонливістю у денний час та епізодами раптового нападу сонливості (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Розлади лібідо. Застосування праміпексолу нечасто може бути пов’язане із розладами лібідо (підвищення або зниження).
Розлади контролю над спонуканням. При лікуванні агоністами допаміну, включаючи праміпексол, можуть спостерігатися симптоми розладу контролю над спонуканням, включаючи патологічний потяг до азартних ігор, посилення лібідо, гіперсексуальність, компульсивні розтрати або купівлі, переїдання та компульсивне вживання їжі (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Синдром відміни агоністів допаміну. У разі зниження дози або припинення застосування агоністів допаміну (включаючи праміпексол) можуть виникати немоторні побічні реакції. Симптоми включають апатію, тривожність, депресію, втому, пітливість і біль (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Серцева недостатність. У ході клінічних досліджень та постмаркетингового періоду серцева недостатність спостерігалась у пацієнтів, які застосовували праміпексол. У ході фармакоепідеміологічного дослідження застосування праміпексолу було пов’язане з підвищенням ризику серцевої недостатності порівняно із відсутністю застосування (співвідношення ризику 1,86; 95% СІ, 1,21-2,85).

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

Порушення функції нирок. Пацієнтам із хворобою Паркінсона та порушенням функції нирок пропонується призначати праміпексол у зменшених дозах відповідно до розділу ЗАСТОСУВАННЯ.
Галюцинації. Галюцинації – відомі побічні реакції лікування допаміновими агоністами та леводопою. Пацієнтів необхідно поінформувати, що можуть виникнути галюцинації (у більшості випадків зорові).
Дискінезія. При комбінованій терапії з леводопою при прогресуючій хворобі Паркінсона дискінезія може розвинутися на початку титрування праміпексолу. У такому випадку дозу леводопи потрібно зменшити.
Дистонія. Повідомляли про випадки осьової дистонії, включно з антеколісом, камптокормією та плеврототонусом (синдром Пізи), у пацієнтів із хворобою Паркінсона після початкової дози або поступового збільшення дози праміпексолу. Хоча дистонія може бути симптомом хвороби Паркінсона, симптоми у цих пацієнтів зменшуються після зниження дози або відміни праміпексолу.
Якщо виникла дистонія, необхідно переглянути схему лікування допамінергічними лікарськими засобами та підібрати дозу праміпексолу.
Раптовий напад сну та сонливість.
Застосування праміпексолу пов’язане із сонливістю та епізодами раптового нападу сну, особливо у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Були нечасті повідомлення про раптовий напад сну під час денної активності, у деяких випадках — без усвідомлення або попереджувальних ознак. У зв’язку з цим пацієнтів потрібно поінформувати про необхідність виявляти обережність при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами під час лікування праміпексолом. Пацієнтам, у яких виникали сонливість та/або епізоди раптового нападу сну, слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. Крім того, слід розглянути можливість зниження дози або скорочення терміну лікування. Через можливий адитивний вплив слід проявляти обережність, якщо пацієнт застосовує інші седативні лікарські засоби у комбінації з праміпексолом або вживає алкоголь (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ, Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами та ПОБІЧНА ДІЯ).
Розлади контролю над спонуканнями. Пацієнтів слід ретельно контролювати щодо розвитку розладів контролю над спонуканнями. Пацієнти та особи, які за ними доглядають, мають знати, що при лікуванні агоністами допаміну, включно з праміпексолом, можуть спостерігатися симптоми розладу контролю над спонуканнями, включно з патологічним потягом до азартних ігор, посиленням лібідо, гіперсексуальністю, компульсивною розтратою або купівлею, переїданням та компульсивним споживанням їжі.
При розвитку таких симптомів необхідно розглянути можливість зменшення дози або поступового припинення прийому препарату.
Манія і делірій. Пацієнтів слід ретельно контролювати щодо розвитку манії та делірію. Пацієнти та особи, які за ними доглядають, мають знати, що манія та делірій можуть виникати у пацієнтів, які отримують терапію праміпексолом. При розвитку таких симптомів необхідно розглянути можливість зменшення дози або поступового припинення прийому препарату.
Пацієнти з розладами психіки. Пацієнтам із розладами психіки слід лікуватися агоністами допаміну лише у разі, коли потенційна користь від лікування переважає ризики. Слід уникати одночасного застосування антипсихотичних лікарських засобів із праміпексолом (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Офтальмологічне обстеження. Офтальмологічне обстеження рекомендується проводити регулярно або у разі виникнення розладів зору.
Тяжкі серцево-судинні захворювання. У разі тяжких серцево-судинних захворювань необхідно особливо обережно призначати праміпексол. Рекомендується моніторинг АТ, особливо на початку лікування, з урахуванням загального ризику постуральної гіпотензії, пов’язаної з допамінергічною терапією.
Злоякісний нейролептичний синдром. Симптоми, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром, спостерігалися після різкої відміни допамінергічної терапії (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Синдром відміни агоністів допаміну (DAWS). Повідомляли про виникнення синдрому відміни після припинення терапії агоністами допаміну, включно з праміпексолом (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Щоб припинити лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона праміпексолом, його дозу слід знижувати поступово (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Є обмежені дані про те, що пацієнти з розладами контролю над спонуканнями та пацієнти, які отримують високу добову та/або кумулятивні дози агоністів допаміну, можуть мати вищий ризик розвитку синдрому відміни. Симптоми відміни можуть включати апатію, тривожність, депресію, втому, пітливість та біль і не змінюються під впливом леводопи. Перед зниженням дози/відміною агоністів допаміну про ці симптоми потрібно попередити пацієнтів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами у період зниження дози/відміни агоністів допаміну. У разі тяжких або стійких симптомів відміни можливе тимчасове відновлення застосування праміпексолу у найнижчій ефективній дозі.
Аугментація (посилення симптомів). Лікування синдрому неспокійних ніг допамінергічними препаратами може спричинити аугментацію. Аугментація проявляється ранньою появою симптомів ввечері (або навіть вдень), посиленням вираженості симптомів та їх поширенням на верхні кінцівки. Аугментацію спеціально досліджували у ході контрольованого клінічного дослідження впродовж 26 тижнів. Аугментація була виявлена у 11,8% пацієнтів у групі праміпексолу (N=152) та плацебо (N=149). Аналіз часу до аугментації за Капланом─Мейєром не продемонстрував жодної суттєвої різниці між групами праміпексолу та плацебо.
Ниркова недостатність. Праміпексол слід призначати з обережністю пацієнтам з нирковою недостатністю, оскільки він виділяється через нирки.
Рабдоміоліз. Єдиний випадок рабдоміолізу був зареєстрований у 49-річного чоловіка з прогресуючою хворобою Паркінсона при лікуванні праміпексолом. Пацієнт був госпіталізований з підвищеним рівнем креатинфосфокінази (СРК – 10,631 МО/л). Симптоми зникли після припинення лікування.
Застосування у період вагітності і годування груддю.
Вагітність. Досліджень щодо впливу праміпексолу на перебіг вагітності та годування груддю у людей не проводили. Праміпексол не слід застосовувати у період вагітності, за винятком випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Годування груддю. Лікування праміпексолом пригнічує секрецію пролактину, тому можливе зменшення лактації. Оскільки немає даних щодо екскреції праміпексолу у грудне молоко жінок, його не слід застосовувати у період годування груддю. Проте, якщо не можна уникнути застосування препарату, годування груддю слід припинити.
Фертильність. Досліджень щодо впливу праміпексолу на фертильність людини не проводили.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Праміпексол може мати значний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Можлива поява галюцинацій або сонливості.
Пацієнтам, які лікуються праміпексолом і в яких спостерігається сонливість та/або епізоди раптового нападу сну, слід утриматися від керування автотранспортом та іншими видами діяльності, при яких порушення уваги підвищує ризик серйозного пошкодження або летального наслідку.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

Зв’язування з білками плазми крові.
Праміпексол зв’язується з білками плазми крові дуже незначною мірою (<20%) і має низьку біотрансформацію. Тому взаємодії з іншими лікарськими засобами, які впливають на зв’язування білків плазми або елімінацію шляхом біотрансформації, є малоймовірними. Оскільки антихолінергічні засоби елімінуються переважно шляхом метаболізму у печінці, потенційна взаємодія малоймовірна. Взаємодію з антихолінергічними засобами не досліджували. Фармакокінетичної взаємодії між селегіліном та леводопою немає.
Інгібітори/конкуренти активного шляху ниркової елімінації.
Циметидин зменшує нирковий кліренс праміпексолу приблизно на 34%, імовірно, шляхом пригнічення катіонної секреторної транспортної системи ниркових канальців. Тому препарати, які пригнічують активну ниркову елімінацію або самі видаляються цим шляхом, такі як циметидин, амантадин, мексилетин, зидовудин, цисплатин, хінін та прокаїнамід, можуть взаємодіяти з праміпексолом і призводити до зменшення кліренсу праміпексолу. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів із праміпексолом слід розглянути можливість зниження дози праміпексолу.
Комбінація з леводопою.
Під час збільшення дози праміпексолу пацієнтам із хворобою Паркінсона рекомендується зменшити дозу леводопи, а дози інших протипаркінсонічних засобів залишають незміненими.
Через можливий адитивний вплив слід проявляти обережність, якщо пацієнт застосовує інші седативні лікарські засоби у комбінації з праміпексолом або вживає алкоголь (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ, Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами та ПОБІЧНА ДІЯ).
Антипсихотичні лікарські засоби.
Слід уникати одночасного застосування антипсихотичних лікарських засобів із праміпексолом (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), якщо можливі антагоністичні ефекти.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

Симптоми. Відомості про значні передозування відсутні. Очікувані побічні реакції пов’язані з фармакодинамічним профілем допамінового агоніста та включають нудоту, блювання, гіперкінезію, галюцинації, збудження та артеріальну гіпотензію.
Лікування. Антидот при передозуванні допаміновим агоністом не встановлений. У разі появи ознак збудження центральної нервової системи можуть бути призначені нейролептики. Лікування передозування може вимагати загальних підтримуючих заходів, включно з промиванням шлунка, внутрішньовенними вливаннями рідини, застосуванням активованого вугілля та контролем ЕКГ.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Піритан таблетки 1 мг,таблетки 0.25 мг, Гледфарм ТОВ (Україна, Київ)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПІРИТАН

(PIRITAN^®)

Склад

діюча речовина: праміпексолу дигідрохлориду моногідрат;

1 таблетка містить праміпексолу дигідрохлориду моногідрату 0,25 мг, що відповідає 0,18 мг праміпексолу або праміпексолу дигідрохлориду моногідрату 1,0 мг, що відповідає 0,7 мг праміпексолу;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), крохмаль кукурудзяний, повідон (PVPK30), повідон К90 (PVPK90), магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 0,25 мг: овальні двовипуклі таблетки від білого до майже білого кольору зі скошеними краями з глибокою лінією розлому з одного боку і звичайною лінією розлому з іншого боку;

таблетки по 1,0 мг: круглі двовипуклі таблетки від білого до майже білого кольору зі скошеними краями з глибокою лінією розлому з одного боку і гладкі з іншого боку.

Фармакотерапевтична група

Протипаркінсонічні засоби. Допамінергічні засоби. Агоністи допаміну.

Код ATX N04B C05

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Праміпексол є допаміновим агоністом із високою селективністю та специфічністю до допамінових рецепторів підтипу D₂ та серед них має переважну спорідненість із

D3-рецепторами, а також повну притаманну їм активність.

Праміпексол полегшує паркінсонічні рухові порушення шляхом стимуляції допамінових рецепторів стріатуму (смугастого тіла). Дослідження на тваринах продемонстрували, що праміпексол пригнічує синтез, вивільнення та зворотне захоплення допаміну.

Точний механізм дії праміпексолу при лікуванні синдрому неспокійних ніг невідомий. Нейрофармакологічні дані вказують на залучення первинної допамінергічної системи.

Фармакодинамічні ефекти

У добровольців спостерігалося дозозалежне зменшення пролактину. У клінічному дослідженні з участю здорових добровольців при швидшому, ніж рекомендується, титруванні дози праміпексолу (кожні 3 дні) до 4,5 мг у вигляді солі (3,15 мг праміпексолу) на добу спостерігалося підвищення артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. Цей ефект у дослідженнях на пацієнтах не спостерігався.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Праміпексол швидко та повністю всмоктується після перорального застосування. Абсолютна біодоступність перевищує 90%. Максимальна концентрація у плазмі крові реєструється між 1-ою та 3-ою годинами після прийому. Швидкість всмоктування не зменшується при одночасному прийомі їжі, але зменшується загальний рівень всмоктування. Праміпексол демонструє лінійну кінетику та незначну варіабельність плазмових рівнів у різних пацієнтів.

Розподіл

У людини здатність праміпексолу зв’язуватися з білком крові дуже низька (< 20%), а об’єм розподілу — великий (400 л). Високі концентрації спостерігалися у мозковій тканині щурів (приблизно у 8 разів більше порівняно з плазмою крові).

Біотрансформація

Праміпексол метаболізується у людини тільки лише незначною мірою.

Виведення

Виведення нирками у незміненому вигляді праміпексолу є основним шляхом виведення. Приблизно 90% міченої дози¹⁴C виводиться нирками, тоді як менше 2% визначається у калі.

Загальний кліренс праміпексолу становить приблизно 500 мл/хв, а нирковий кліренс — приблизно 400 мл/хв. Період напіввиведення (t ½) варіює від 8 годин у молодих осіб до

12 годин в осіб літнього віку.

Клінічні характеристики

Показання

Праміпексол показаний дорослим для лікування ознак та симптомів ідіопатичної хвороби Паркінсона як монотерапія (без леводопи) або у комбінації з леводопою, тобто протягом усього захворювання до пізніх стадій, коли ефект леводопи знижується або стає нестійким і виникає коливання терапевтичного ефекту (припинення дії дози або коливання за принципом «діє — не діє»).

Праміпексол показаний дорослим для симптоматичного лікування ідіопатичного синдрому неспокійних ніг від помірного до тяжкого ступеня, дозами не вище 0,75 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (0,54 мг праміпексолу) (див. розділ «Спосіб застосування та дози).

Протипоказання

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Зв’язування з білками плазми крові.

Праміпексол зв’язується з білками плазми крові дуже незначною мірою (< 20%) незначна біотрансформація спостерігається у чоловіків. Тому взаємодія з іншими лікарськими засобами, що впливають на зв’язування препарату з білками плазми або його виведення шляхом біотрансформації, є малоймовірною. Оскільки антихолінергічні засоби виводяться переважно шляхом біотрансформації, потенційна взаємодія малоймовірна, хоча взаємодію з антихолінергічними засобами не досліджували. Фармакокінетичної взаємодії між селегіліном та леводопою немає.

Інгібітори / конкуренти активного шляху ниркового виведення

Циметидин зменшував нирковий кліренс праміпексолу приблизно на 34%, ймовірно, шляхом пригнічення катіонної секреторної транспортної системи ниркових канальців. Тому лікарські засоби, що є інгібіторами цього шляху активного виведення препарату нирками або які виводяться цим шляхом, такі як циметидин, амантадин, мексилетин, зидовудин, цисплатин, хінін та прокаїнамід, можуть взаємодіяти з праміпексолом, що спричиняє зниження кліренсу праміпексолу. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів із праміпексолом слід розглянути можливість зниження дози праміпексолу.

Комбінація з леводопою

Під час збільшення дози праміпексолу при застосуванні в комбінації з леводопою рекомендується знижувати дозу леводопи, а дозу інших протипаркінсонічних лікарських засобів залишають незміненими.

Через можливі адитивні ефекти слід рекомендувати пацієнтам дотримуватись обережності, при прийомі інших седативних лікарських засобів або алкоголю у комбінації з праміпексолом (див. розділи «Особливості застосування», «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» та «Побічні реакції»).

Антипсихотичні лікарські засоби

Слід уникати одночасного застосування антипсихотичних лікарських засобів із праміпексолом (див. розділ «Особливості застосування»), наприклад, якщо можна очікувати антагоністичних ефектів.

Особливості застосування

Порушення функції нирок

При призначенні праміпексолу пацієнтам із хворобою Паркінсона та порушенням функції нирок рекомендується знижувати дозу відповідно до розділу «Спосіб застосування та дози».

Галюцинації

Галюцинації відомі як побічний ефект при лікуванні агоністами допаміну та леводопою. Пацієнтів необхідно поінформувати про те, що можуть виникати (переважно зорові) галюцинації.

Дискінезія

При комбінованій терапії з леводопою при прогресуючій хворобі Паркінсона під час початкового титрування праміпексолу може розвинутися дискінезія. Якщо це станеться, дозу леводопи слід зменшити.

Дистонія

Осьова дистонія, включно з антеколісом, камптокормією та плеврототонусом (синдром Пізи), іноді повідомлялась у пацієнтів із хворобою Паркінсона після початкової дози або поступового збільшення дози праміпексолу. Хоча дистонія може бути симптомом хвороби Паркінсона, симптоми дистонії у пацієнтів з хворобою Паркінсона зменшуються після зниження дози або відміни праміпексолу.

Якщо виникла дистонія, необхідно переглянути схему лікування допамінергічними лікарськими засобами та підібрати дозу праміпексолу.

Раптовий напад сну та сонливість

Застосування праміпексолу пов’язувалось із сонливістю та раптовими нападами сну, зокрема у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Про раптовий напад сну під час денної активності, що у деяких випадках виникає без усвідомлення цього або без появи попереджувальних ознак, повідомлялося нечасто. Пацієнтів потрібно поінформувати про це. Їм слід порекомендувати бути обережними при керуванні автотранспортом або іншими механізмами протягом лікування праміпексолом. Пацієнтам, у яких виникала сонливість та/або раптовий напад сну, повинні утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами. Крім того, слід розглянути можливість зниження дози або припинення лікування. Через можливі адитивні ефекти рекомендується дотримуватися обережності, якщо пацієнти застосовують інші седативні лікарські засоби у комбінації з праміпексолом або вживають алкоголь (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» та «Побічні реакції»).

Розлади контролю імпульсів

Пацієнтів слід ретельно контролювати щодо розвитку розладів контролю імпульсів. Пацієнти та особи, які за ними доглядають, мають знати, що при лікуванні агоністами допаміну, включно з праміпексолом, можуть спостерігатися симптоми розладу контролю імпульсів, включно з патологічним потягом до азартних ігор, посиленням лібідо, гіперсексуальністю, компульсивною розтратою або купівлею, переїданням та компульсивним споживанням їжі.

При розвитку таких симптомів необхідно розглянути можливість зменшення дози або поступового припинення прийому препарату.

Манія і делірій

Пацієнтів слід ретельно контролювати щодо розвитку манії та делірію. Пацієнти та особи, які за ними доглядають, мають знати, що манія та делірій можуть виникати у пацієнтів, які отримують терапію праміпексолом. При розвитку таких симптомів необхідно розглянути можливість зменшення дози або поступового припинення прийому препарату.

Пацієнти з психотичними розладами

Пацієнтів із психотичними розладами потрібно лікувати агоністами допаміну, лише якщо потенційна користь переважає ризики. Слід уникати одночасного застосування антипсихотичних лікарських засобів із праміпексолом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Офтальмологічне спостереження

Офтальмологічне спостереження рекомендується здійснювати через однакові проміжки часу або при виникненні патологій зору.

Тяжке серцево-судинне захворювання

Слід дотримуватися обережності при тяжкому серцево-судинному захворюванні. Рекомендується моніторинг артеріального тиску, особливо на початку лікування, через існування загального ризику постуральної артеріальної гіпотензії, пов’язаної з допамінергічною терапією.

Злоякісний нейролептичний синдром

Симптоми, що наводять на думку про наявність злоякісного нейролептичного синдрому, спостерігалися після різкої відміни допамінергічного лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Синдром відміни агоністів допаміну (DAWS)

Повідомляли про виникнення синдрому відміни після припинення терапії агоністами допаміну, включно з праміпексолом (див. розділ «Побічні реакції»). Щоб припинити лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона праміпексолом, його дозу слід знижувати поступово (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Обмежені дані говорять про те, що пацієнти з розладами контролю імпульсів та пацієнти, які отримують високу добову та/або високі кумулятивні дози агоністів допаміну, можуть мати високий ризик розвитку синдрому відміни агоністів допаміну. Синдром відміни може включати апатію, тривожність, депресію, втому, пітливість, біль і відсутність відповіді на використання леводопи. Перш ніж зменшити дозу та припинити використання праміпексолу, пацієнтів слід проінформувати про можливі симптоми синдрому відміни. За пацієнтами слід ретельно спостерігати у період зниження дози та відміни прийому праміпексолу. У разі виражених та/або стійких симптомів синдрому відміни агоністів допаміну може бути розглянуте тимчасове повторне призначення праміпексолу у найменшій ефективній дозі.

Аугментація синдрому неспокійних ніг

Лікування синдрому неспокійних ніг праміпексолом може спричинити аугментацію. Аугментація проявляється ранньою появою симптомів ввечері (або навіть вдень), посиленням симптоматики та поширенням симптомів на інші кінцівки.

Ризик аугментації може зрости зі збільшенням дози. Перед початком лікування, пацієнти повинні бути проінформовані про ризик аугментації та повинні звернутися до лікаря у випадку появи симптомів аугментації. Якщо є підозра на аугментацію, слід розглянути можливість коригування дози до найменшої ефективної дози або розглянути можливість припинення застосування праміпексолу (див. розділ «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Вплив на вагітність і лактацію у людини не досліджували. Праміпексол не мав тератогеної дії у дослідженнях на щурах та кроликах, але справляв ембріотоксичну дію на щурів при дозах, що мають токсичний ефект у вагітних самиць. Праміпексол не слід застосовувати у період вагітності, якщо у цьому немає безумовної потреби, тобто коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Годування груддю

Оскільки лікування праміпексолом пригнічує секрецію пролактину у людей, очікується пригнічення лактації. Проникнення праміпексолу у грудне молоко у жінок не досліджували. У щурів концентрація радіоактивно-міченої діючої речовини у грудному молоці була вищою, ніж у плазмі крові. Через відсутність відповідних даних відносно людини \QUOTE праміпексол не рекомендують застосовувати при годуванні груддю\quote . Але, якщо не можна уникнути його застосування, годування груддю слід припинити.

Фертильність

Досліджень щодо впливу праміпексолу на фертильність людини не проводили. У дослідженнях на тваринах праміпексол впливав на естрогений цикл і знижував фертильність самок, що і очікувалося для агоніста допаміну. Однак ці дослідження не виявили прямих або непрямих шкідливих впливів на чоловічу фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Праміпексол може мати значний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Можуть виникати галюцинації або сонливість.

Пацієнтів, які лікуються праміпексолом і у яких при такому лікуванні з’являється сонливість та/або раптові напади сну, потрібно поінформувати про те, що їм слід утримуватись від керування транспортними засобами або займатися діяльністю, під час якої через ослаблену пильність вони можуть наражати себе або інших на небезпеку отримання серйозної травми або летального наслідку (наприклад, при управлінні машинним обладнанням) доти, доки не перестануть виникати рецидивні випадки і сонливість (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози

Хвороба Паркінсона

Добову дозу розподіляти на 3 прийоми однаковими частками.

Початкове лікування

Дозу праміпексолу необхідно збільшувати поступово, з початкової дози 0,375 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (0,264 мг праміпексолу) на добу, а потім підвищувати кожні 5–7 днів. Якщо у пацієнтів не виникають непереносимі побічні явища, дозу необхідно титрувати до досягнення максимального терапевтичного ефекту (див. Табл. 1).

Таблиця 1

Схема збільшення дози праміпексолу
Тиждень	Доза праміпексолу (мг)	Загальна добова доза праміпексолу (мг)	Доза праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (мг)	Загальна добова доза праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (мг)
1-й	3 x 0,088	0,264	3 × 0,125	0,375
2-й	3 x 0,18	0,54	3 × 0,25	0,75
3-й	3 x 0,35	1,1	3 × 0,5	1,50

У випадку необхідності подальшого збільшення дози добову дозу потрібно збільшувати на 0,75 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (0,54 мг праміпексолу) щотижня до максимальної, яка становить 4,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (3,3 мг праміпексолу) на добу. Однак слід відзначити, що частота виникнення сонливості підвищується при застосуванні доз вище 1,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (1,1 мг праміпексолу) на добу (див. розділ «Побічні реакції»).

Підтримувальна терапія

Індивідуальна доза коливається від 0,375 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (0,264 мг праміпексолу) до максимальної 4,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (3,3 мг праміпексолу) на добу. Під час збільшення дози в пілотних дослідженнях ефективність лікування спостерігали, починаючи з добової дози 1,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (1,1 мг праміпексолу). Подальше коригування дози потрібно здійснювати з урахуванням клінічної реакції та з огляду на виникнення побічних реакцій. Під час клінічних досліджень приблизно 5% пацієнтів лікувалися дозами, що були менше 1,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (1,1 мг праміпексолу). При прогресуючій хворобі Паркінсона для пацієнтів можуть бути корисними дози праміпексолу, що перевищують 1,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (1,1 мг праміпексолу) на добу, якщо планується терапія зі зниженням дози леводопи. Рекомендується зменшувати дозу леводопи під час збільшення дози праміпексолу, а також під час підтримувальної терапії цим препаратом залежно від реакції в окремих пацієнтів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Припинення лікування

Раптове припинення допамінергічної терапії може призвести до розвитку злоякісного нейролептичного синдрому або до синдрому відміни агоністів допаміну. Дозу праміпексолу слід зменшувати поступово, на 0,75 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (0,54 мг праміпексолу) на добу доти, доки добова доза не буде зменшена до 0,75 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (0,54 мг праміпексолу). Після цього дозу слід знижувати на 0,375 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (0,264 мг праміпексолу) на добу (див. розділ «Особливості застосування»). Синдром відміни агоністів допаміну може з`являтися під час поступового зниження дози. Тому може бути необхідним тимчасове підвищення дози перед тим, як відновлювати зниження дози (див. розділ «Особливості застосування»).

Дозування для пацієнтів із порушенням функції нирок

Виведення праміпексолу залежить від функції нирок. Пропонується такий режим дозування для початкової терапії:

пацієнтам із кліренсом креатиніну понад 50 мл/хв не потрібно знижувати добову дозу або частоту введення доз;
пацієнтам із кліренсом креатиніну 20–50 мл/хв початкову добову дозу препарату слід застосовувати за 2 окремих прийоми, починаючи з 0,125 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (0,088 мг праміпексолу) двічі на добу (0,25 мг/добу праміпексолу дигідрохлориду моногідрату/0,176 мг праміпексолу/добу). Не слід перевищувати максимальну добову дозу 2,25 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (1,57 мг праміпексолу);
пацієнтам із кліренсом креатиніну нижче 20 мл/хв добову дозу препарату слід застосовувати за один прийом, починаючи з 0,125 мг/добу праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (0,088 мг праміпексолу/добу). Не слід перевищувати максимальну добову дозу праміпексолу 1,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (1,1 мг праміпексолу);
при погіршенні функції нирок на тлі підтримувальної терапії добову дозу праміпексолу зменшують на стільки відсотків, на скільки зменшився кліренс креатиніну. Наприклад, за умови зниження кліренсу креатиніну на 30% добову дозу праміпексолу зменшують на 30%. Добову дозу можна застосовувати за два прийоми, якщо кліренс креатиніну знаходиться у межах 20–50 мл/хв, і за один, якщо кліренс креатиніну нижче 20 мл/хв.

Дозування для пацієнтів із порушенням функції печінки

Ймовірно, немає потреби в коригуванні дози для пацієнтів із порушеннями функції печінки, оскільки приблизно 90% абсорбованої діючої речовини виводиться нирками. Проте потенційний вплив порушення функції печінки на фармакокінетику праміпексолу не досліджували.

Синдром неспокійних ніг

Рекомендована початкова доза праміпексолу становить 0,125 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (0,088 мг праміпексолу) один раз на добу за 2–3 години до сну. Для пацієнтів, які потребують додаткового полегшення симптомів, дозу можна збільшувати кожні 4–7 днів до максимальної дози 0,75 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (0,54 мг праміпексолу) на добу (див. Табл. 2). Слід застосовувати найменшу ефективну дозу (див. розділ «Особливості застосування», підрозділ «Синдром неспокійних ніг»).

Таблиця 2

Схема збільшення дози праміпексолу
Етап титрування	Разова добова вечірня доза праміпексолу (мг)	Разова добова вечірня доза праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (мг)
1	0,088	0,125
2*	0,18	0,25
3*	0,35	0,50
4*	0,54	0,75

* У разі потреби

Припинення лікування

Оскільки добова доза для лікування синдрому неспокійних ніг не перевищує 0,75 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату (0,54 мг праміпексолу), застосування праміпексолу можна припиняти без поступового зменшення дози. У ході 26-тижневого плацебо-контрольованого клінічного випробування спостерігалося поновлення симптомів синдрому неспокійних ніг (посилення тяжкості симптомів порівняно з початковим рівнем) у 10% пацієнтів (14 зі 135 пацієнтів) після раптового припинення застосування праміпексолу. Такий ефект був подібним при всіх дозах.

Дозування для пацієнтів із порушенням функції нирок

Виведення праміпексолу з організму залежить від функції нирок. Пацієнтам із кліренсом креатиніну вище 20 мл/хв немає потреби у зменшенні добової дози.

Застосування праміпексолу не вивчали у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, та у пацієнтів із тяжким ступенем порушення функції нирок.

Дозування для пацієнтів із порушенням функції печінки

Для пацієнтів із порушенням функції печінки зменшення дози не вважається необхідним, оскільки майже 90% абсорбованої діючої речовини виводиться нирками.

Спосіб застосування

Таблетки необхідно приймати перорально, запиваючи водою, під час прийому їжі чи без неї.

Діти

Хвороба Паркінсона

Безпека та ефективність праміпексолу дітям (віком до 18 років) не встановлені. Немає обґрунтування можливості застосування праміпексолу дітям при хворобі Паркінсона.

Синдром неспокійних ніг

Застосування праміпексолу не рекомендується дітям (віком до 18 років) через недостатність даних з безпеки та ефективності.

Синдром Туретта

Праміпексол не слід застосовувати дітям (віком до 18 років) із синдромом Туретта через недостатність даних з безпеки та ефективності і через негативне співвідношення користі/ризику для цього захворювання.

Передозування

Клінічного досвіду значного передозування немає. Очікуваними побічними реакціями можуть бути реакції, пов’язані з фармакодинамічним профілем агоніста допаміну, в тому числі нудота, блювання, гіперкінезія, галюцинації, тривожність та артеріальна гіпотензія.

Встановленого антидоту при передозуванні агоніста допаміну немає. За наявності ознак стимуляції центральної нервової системи може бути показаний прийом нейролептичного засобу. Лікування при передозуванні може потребувати вжиття загальних підтримувальних заходів разом із промиванням шлунка, внутрішньовенним введенням рідин, прийомом активованого вугілля і контролем за електрокардіограмою.

Побічні реакції

Аналіз об’єднаних плацебо-контрольованих випробувань, у яких загалом брали участь

1923 пацієнти, які приймали праміпексол, і 1354 пацієнти, які приймали плацебо, показав, що побічні реакції часто повідомляли в обох групах. У 63% пацієнтів, які приймали праміпексол, і 52% пацієнтів, які приймали плацебо, повідомлялося щонайменше про одну побічну реакцію на препарат.

Більшість побічних реакцій зазвичай спостерігається на початку терапії, значна частина їх зникає, навіть якщо терапія продовжується.

Побічні реакції

подано за класами систем органів та частотою виникнення (кількість пацієнтів, у яких очікується виникнення реакції) із застосуванням таких категорій як: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 — <1/10), нечасті (≥ 1/1000 — < 1/100), поодинокі (≥1/10000 — < 1/1000), рідкісні (<1/10000), невідомо (неможливо встановити за наявними даними).

Хвороба Паркінсона

Побічними реакціями на препарат у пацієнтів із хворобою Паркінсона, про які повідомлялося найчастіше (≥ 5%) (частіше при лікуванні праміпексолом, ніж при лікуванні плацебо) були такі реакції як нудота, дискінезія, артеріальна гіпотензія, запаморочення, сонливість, безсоння, запор, галюцинації, головний біль та втома. Частота виникнення сонливості підвищується при прийомі доз більше ніж 1,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Найчастішою побічною реакцією при прийомі у комбінації з леводопою була дискінезія. Артеріальна гіпотензія може виникати на початку лікування, особливо якщо титрування праміпексолу здійснюється надто швидко.

Інфекції та інвазії

Нечасті: пневмонія.

З боку ендокринної системи

Нечасті: порушення секреції антидіуретичного гормону¹.

Психічні розлади

Часті: безсоння, галюцинації, порушення сну, сплутаність свідомості, симптоми розладу контролю імпульсів та компульсивна поведінка.

Нечасті: патологічний потяг до здійснення покупок, патологічний потяг до азартних ігор, занепокоєння, гіперсексуальність, марення, розлади лібідо, параноя, делірій, переїдання¹, гіперфагія¹.

Поодинокі: манія.

З боку нервової системи

Дуже часті: сонливість, запаморочення, дискінезія.

Часті: головний біль.

Нечасті: раптовий напад сну, амнезія, гіперкінезія, синкопе.

З боку органів зору

Часті: порушення зору, включно з диплопією, нечіткістю зору і погіршенням гостроти зору.

З боку серця

Нечасті: серцева недостатність¹.

З боку судинної системи

Часті: артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Нечасті: задишка, гикавка.

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часті: нудота.

Часті: запор, блювання.

З боку шкіри і підшкірної клітковини

Нечасті: гіперчутливість, свербіж, висипання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Рідкісні: спонтанна ерекція статевого члена.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Часті: підвищена втомлюваність, периферичні набряки.

Невідомо: синдром відміни агоністів допаміну (включно з апатією, тривожністю, депресією, втомою, пітливістю та болем).

Дослідження

Часті: зменшення маси тіла, включно зі зниженням апетиту.

Нечасті: збільшення маси тіла.

¹Ця побічна реакція спостерігалась у постмаркетинговий період. Із 95% достовірністю категорія частоти визначалася як нечасто, але може бути нижче. Встановлення точної частоти неможливе, оскільки побічна реакція не спостерігалася під час клінічних досліджень серед 2762 пацієнтів із хворобою Паркінсона, які лікувалися праміпексолом.

Синдром неспокійних ніг, найчастіші побічні реакції

У пацієнтів із синдромом неспокійних ніг при лікуванні праміпексолом найчастішими побічними реакціями (≥ 5%) були нудота, головний біль, запаморочення та підвищена втомлюваність. Нудота і підвищена втомлюваність частіше спостерігались у жінок (20,8% і 10,5% відповідно) порівняно з чоловіками (6,7% і 7,3% відповідно) при лікуванні праміпексолом.

Інфекції та інвазії

Нечасті: пневмонія¹.

З боку ендокринної системи

Нечасті: порушення секреції антидіуретичного гормону¹.

Психічні розлади

Часті: безсоння, порушення сну.

Нечасті: занепокоєння, сплутаність свідомості, галюцинації, розлади лібідо, марення¹, гіперфагія¹, параноя¹, манія¹, делірій¹, симптоми розладу контролю імпульсів та компульсивна поведінка¹ (такі як патологічний потяг до здійснення покупок, патологічний потяг до азартних ігор, гіперсексуальність, переїдання).

З боку нервової системи

Дуже часті: аугментація синдрому неспокійних ніг.

Часті: головний біль, запаморочення, сонливість.

Нечасті: раптовий напад сну, синкопе, дискінезія, амнезія¹, гіперкінезія¹.

З боку органів зору

Нечасті: порушення зору, включно з погіршенням гостроти зору, диплопією і нечіткістю зору.

З боку серцевої системи

Нечасті: серцева недостатність¹.

З боку судинної системи

Нечасті: артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Нечасті: задишка, гикавка.

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часті: нудота.

Часті: запор, блювання.

З боку шкіри і підшкірної клітковини

Нечасті: гіперчутливість, свербіж, висипання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Рідкісні: спонтанна ерекція статевого члена.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Часті: підвищена втомлюваність.

Нечасті: периферичні набряки.

Невідомо: синдром відміни агоністів допаміну (включно з апатією, тривожністю, депресією, втомою, пітливістю і болем).

Дослідження

Нечасті: зменшення маси тіла, включно зі зниженням апетиту, збільшення маси тіла.

¹ Ця побічна реакція спостерігалась у постмаркетинговий період. Із 95% достовірністю категорія частоти визначалася як нечасто, але може бути нижчою. Встановлення точної частоти неможливе, оскільки побічна реакція не спостерігалась у ході клінічних досліджень серед 1395 пацієнтів із синдромом неспокійних ніг, які лікувалися праміпексолом.

Опис окремих побічних реакцій

Сонливість. Застосування праміпексолу часто пов’язане із сонливістю і нечасто — з надмірною сонливістю у денний час та випадками раптового нападу сну (див. розділ «Особливості застосування»).

Розлади лібідо. Застосування праміпексолу нечасто може бути пов’язане з розладами лібідо (підвищення або зниження).

Розлади контролю імпульсів. При лікуванні агоністами допаміну, включно з праміпексолом, можуть спостерігатися симптоми розладу контролю імпульсів, включно з патологічним потягом до азартних ігор, посиленням лібідо, гіперсексуальністю, компульсивними розтратами або купівлею, переїданням та компульсивним вживанням їжі (див. розділ «Особливості застосування»).

Під час перехресного ретроспективного скринінгу і дослідження методом «випадок-контроль», у якому брали участь 3090 пацієнтів із хворобою Паркінсона, 13,6% всіх пацієнтів, які проходили допамінергічну або недопамінергічну терапію, мали симптоми розладу контролю імпульсів протягом останніх шести місяців. Прояви, що спостерігалися, включали патологічний потяг до азартних ігор, непереборний потяг до здійснення покупок, непомірну потребу в їжі, а також компульсивну статеву поведінку (гіперсексуальність). Можливі незалежні фактори ризику виникнення розладів контролю імпульсів включали дофамінергічну терапію і більш високі дози при дофамінергічній терапії, молодший вік (≤ 65 років), неперебування у шлюбі та наявність у сім’ї випадків патологічного потягу до азартних ігор, про які повідомляв пацієнт.

Синдром відміни агоністів допаміну. У разі зниження дози або припинення застосування агоністів допаміну (включно з праміпексолом) можуть виникати немоторні побічні реакції. Симптоми включають апатію, тривожність, депресію, втому, пітливість і біль (див. розділ «Особливості застосування»).

Серцева недостатність. У ході клінічних досліджень та постмаркетингового періоду серцева недостатність спостерігалась у пацієнтів, які застосовували праміпексол. У ході фармакоепідеміологічного дослідження застосування праміпексолу було пов’язане з підвищенням ризику серцевої недостатності порівняно з відсутністю застосування (співвідношення ризику 1,86; 95% СІ, 1,21–2,85).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 або по 6 блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Кусум Хелтхкер Пвт Лтд/

Kusum Healthcare Pvt Ltd.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Плот № М-3, Індор Спешел Ікономік Зоун, Фейз-ІІ, Пітампур, Діст. Дхар, Мадхья Прадеш, Пін 454774, Індія/

Plot No. M-3, Indore Special Economic Zone, Phase-II, Pithampur, Distt. Dhar, Madhya Pradesh, Pin 454774, India.

Піритан таблетки 1 мг,таблетки 0.25 мг, Гледфарм ТОВ (Україна, Київ)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПІРИТАН

(PIRITAN®)

Склад

Лікарська форма

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

Клінічні характеристики

Показання

Протипоказання

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Особливості застосування

Застосування у період вагітності або годування груддю

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Спосіб застосування та дози

Діти

Передозування

Побічні реакції

Термін придатності

Умови зберігання

Упаковка

Категорія відпуску

Виробник

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

(PIRITAN^®)

Піритан таблетки 0.25 мг блістер, №30 ціни на мапі