ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка. Мельдоній є попередником карнітину, структурним аналогом гамма-бутиробетаїну (ГББ), у якого один атом вуглецю заміщений атомом азоту. Його дію на організм можна пояснити двояко.
Вплив на біосинтез карнітину. Мельдоній, зворотно інгібуючи ГББ-гідроксилазу, знижує біосинтез карнітину і тому перешкоджає транспортуванню довголанцюгових жирних кислот через оболонки клітин, таким чином перешкоджаючи накопиченню в клітинах сильного детергента — активованих форм неокиснених жирних кислот. Таким чином, попереджається ушкодження клітинних мембран.
При зниженні концентрації карнітину в умовах ішемії затримується β-оксидація жирних кислот та оптимізується споживання кисню у клітинах, стимулюється окиснення глюкози та відновлюється транспортування АТФ від місць його біосинтезу (мітохондрії) до місць споживання (цитозоль). По суті клітини забезпечуються поживними речовинами та киснем, а також оптимізується споживання цих речовин.
У свою чергу, при підвищенні біосинтезу попередника карнітину, тобто ГББ, активізується NO-синтетаза, у результаті чого покращуються реологічні властивості крові та знижується периферичний опір судин.
При зниженні концентрації мельдонію біосинтез карнітину знову посилюється, і в клітинах поступово збільшується кількість жирних кислот.
Вважається, що в основі ефективності дії мельдонію лежить підвищення толерантності до клітинного навантаження (при зміні кількості жирних кислот).
Функція медіатора в гіпотетичній ГББ-ергічній системі. Висунуто гіпотезу про те, що в організмі існує система перенесення нейрональних сигналів — ГББ-ергічна система, що забезпечує перенесення нервового імпульсу між клітинами. Медіатором цієї системи є останній попередник карнітину — ГББ-ефір. У результаті дії ГББ-естерази медіатор віддає клітині електрон, таким чином переносячи електричний імпульс, а сам перетворюється на ГББ. Далі гідролізована форма ГББ активно транспортується в печінку, нирки та яєчники, де перетворюється на карнітин. У соматичних клітинах у відповідь на подразнення знову синтезуються нові молекули ГББ, забезпечуючи поширення сигналу.
При зниженні концентрації карнітину стимулюється синтез ГББ, у результаті чого підвищується концентрація ефіру ГББ.
Мельдоній, як зазначено раніше, є структурним аналогом ГББ та може виконувати функції «медіатора». На противагу цьому ГББ-гідроксилаза «не впізнає» мельдоній, тому концентрація карнітину не підвищується, а знижується. Таким чином, мельдоній як сам, замінюючи «медіатор», так і сприяючи приросту концентрації ГББ, призводить до розвитку відповідної реакції організму. У результаті зростає загальна метаболічна активність також в інших системах, наприклад у ЦНС.
Вплив на серцево-судинну систему. У дослідженнях на тваринах встановлено, що мельдоній позитивно впливає на скоротливу активність міокарда, йому притаманна міокардіопротекторна дія (у тому числі проти катехоламінів та алкоголю), він здатний попередити порушення ритму серця, зменшити зону інфаркту міокарда.
ІХС (стабільна стенокардія навантаження). Аналіз клінічних даних про курсове застосування мельдонію при лікуванні стабільної стенокардії навантаження показав, що препарат знижує частоту та інтенсивність нападів стенокардії, а також кількість гліцерилтринітрату, що застосовується. Препарат проявляє виражену антиаритмічну дію у пацієнтів з ІХС та шлуночковими екстрасистолами, менша дія відмічена у пацієнтів із суправентрикулярними екстрасистолами.
Особливо важливою є здатність препарату зменшувати споживання кисню у стані спокою, що вважається ефективним критерієм антиангінальної терапії ІХС.
Мельдоній сприятливо впливає на атеросклеротичні процеси в коронарних та периферичних судинах, знижуючи загальний рівень ХС у плазмі крові та індекс атерогенності.
Хронічна серцева недостатність. У відносно багатьох клінічних дослідженнях аналізувалася роль мельдонію при лікуванні ХСН у результаті ІХС та відзначена його здатність підвищувати толерантність до фізичного навантаження, а також обсягів виконаної роботи пацієнтами із серцевою недостатністю.
В окремому дослідженні в кардіологічних інститутах Латвії та Томська перевірено ефективність мельдонію в разі серцевої недостатності I–III функціонального класу середнього ступеня тяжкості за класифікацією NYHA. Під впливом терапії мельдонієм 59–78% пацієнтів, у яких на початку діагностована серцева недостатність II функціонального класу, включені до групи І функціонального класу. Встановлено, що застосування мельдонію покращує інотропну функцію міокарда та підвищує толерантність до фізичного навантаження, покращує якість життя пацієнтів, не спричиняючи тяжких побічних ефектів.
У випадку тяжкої серцевої недостатності мельдоній необхідно застосовувати в комбінації з іншими традиційними засобами терапії серцевої недостатності.
Вплив на ЦНС. В експериментах на тваринах встановлено антигіпоксичну дію мельдонію та дію на мозковий кровообіг. Препарат оптимізує перерозподіл об’єму мозкового кровообігу на користь ішемічних осередків, підвищує міцність нейронів в умовах гіпоксії.
Препарату притаманна стимулювальна дія на ЦНС — підвищення рухомої активності та фізичної витривалості, стимуляція поведінкових реакцій, а також антистресова дія — стимуляція симпатоадреналової системи, накопичення катехоламінів у головному мозку та надниркових залозах, захист внутрішніх органів від змін, які спричинені стресом.
Ефективність при неврологічних захворюваннях. Доведено, що мельдоній є ефективним засобом у комплексній терапії гострих та хронічних порушень мозкового кровообігу (ішемічний інсульт, хронічна недостатність мозкового кровообігу). Мельдоній нормалізує тонус та опірність капілярів та артеріол головного мозку, відновлює їх реактивність.
Вивчено вплив мельдонію на процес реабілітації пацієнтів з порушеннями неврологічного характеру (після перенесених захворювань кровоносних судин головного мозку, операцій на головному мозку, травм, перенесеного кліщового енцефаліту).
Результати перевірки терапевтичної активності мельдонію свідчать про його дозозалежну позитивну дію на фізичну витривалість та відновлення функціональної незалежності в період одужання.
Під час аналізу змін окремих та сумарних інтелектуальних функцій після застосування препарату встановлено позитивну дію на відновлюваний процес інтелектуальних функцій у період одужання.
Встановлено, що мельдоній покращує реконвалесцентну якість життя (головним чином за рахунок оновлення фізичної функції організму), до того ж він усуває психологічні порушення.
Мельдонію притаманний позитивний вплив на функцію нервової системи, він зменшує вираженість порушень у пацієнтів з неврологічним дефіцитом у період одужання.
Покращується загальний неврологічний стан пацієнтів (зменшення пошкодження нервів головного мозку та патології рефлексів, регресія парезів, покращення координації рухів та вегетативних функцій).
Фармакокінетика. Фармакокінетику вивчали у здорових добровольців при застосуванні мельдонію в/в та перорально.
Абсорбція. Біодоступність становить 100%. C_max досягається одразу ж після введення. Після в/в введення багатократних доз C_max досягає 25,5±3,63 мкг/мл.
При в/в введенні AUC після разового та повторного введення доз мельдонію відрізняється, що свідчить про можливе накопичення мельдонію в плазмі крові.
Розподіл. Мельдоній з кровотоку швидко розподіляється у тканинах із високою серцевою афінністю. Мельдоній та його метаболіти частково проходять крізь плацентарний бар’єр. У дослідженнях на тваринах встановлено, що мельдоній проникає в молоко матері.
Біотрансформація. У дослідженнях метаболізму на експериментальних тваринах встановлено, що мельдоній головним чином метаболізується в печінці.
Виведення. У виведенні мельдонію та його метаболітів з організму має значення ренальна екскреція. Після разового в/в застосування доз мельдонію в 250 мг, 500 мг та 1000 мг напівперіод раннього виведення мельдонію становить 5,56–6,55 год, кінцевий Т_½ становить 15,34 год.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку. Пацієнтам літнього віку з порушеннями функції печінки та нирок, у яких підвищується біодоступність, необхідно знижувати дозу мельдонію.
Пацієнти з порушенням функції нирок. Пацієнтам з порушеннями функції нирок, у яких підвищується біодоступність, необхідно знизити дозу мельдонію. Існує взаємодія ниркової реабсорбції мельдонію або його метаболітів (наприклад 3-гідроксимельдонію) та карнітину, у результаті якої підвищується нирковий кліренс карнітину. Відсутній прямий вплив мельдонію, ГББ та комбінації мельдонію/ГББ на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.
Пацієнти з порушенням функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції печінки, у яких підвищується біодоступність, необхідно знизити дозу мельдонію. У ході досліджень токсичності на щурах при застосуванні мельдонію в дозі, вищій за 100 мг/кг маси тіла виявлено забарвлення печінки в жовтий колір та денатурацію жирів. При гістопатологічних дослідженнях на тваринах після застосування високих доз мельдонію (400 та 1600 мг/кг маси тіла) встановлено накопичення ліпідів у клітинах печінки. Зміни показників функції печінки у людей після застосування високих доз 400–800 мг не виявлено. Не можна виключити можливу інфільтрацію жирів у клітини печінки.
Діти. Відсутні дані про безпеку та ефективність застосування мельдонію у дітей віком до 18 років, тому застосування мельдонію у цієї категорії пацієнтів протипоказане.

ПОКАЗАННЯ:

у комплексній терапії наступних захворювань:

захворювання серця та судинної системи: стабільна стенокардія навантаження, хронічна серцева недостатність (I–III функціональний клас за класифікацією NYHA), кардіоміопатія, функціональні порушення діяльності серця та судинної системи;
гострі та хронічні ішемічні порушення мозкового кровообігу;
знижена працездатність, фізичне та психоемоційне перенапруження;
у період одужання після цереброваскулярних порушень, травм голови та енцефаліту.

ЗАСТОСУВАННЯ:

застосовувати в/в. Не передбачається спеціального приготування р-ну перед введенням.
У зв’язку з можливим стимулювальним ефектом препарат рекомендується застосовувати в першій половині дня.
Дорослі. Препарат застосовувати в дозі 500–1000 мг (5–10 мл) в/в за 1 або 2 введення. Тривалість лікування зазвичай становить 10–14 діб, після чого лікування слід продовжувати пероральною лікарською формою.
Тривалість курсу лікування становить 4–6 тиж. Курс лікування можна повторити 2–3 рази на рік.
Пацієнти літнього віку. Пацієнтам літнього віку з порушеннями функції печінки та/або нирок може знадобитися зниження дози мельдонію.
Пацієнти з порушеннями функції нирок. Оскільки препарат виділяється організмом через нирки, у пацієнтів з порушеннями функції нирок від легкого до середнього ступеня тяжкості слід застосовувати нижчу дозу мельдонію.
Пацієнти з порушеннями функції печінки. У пацієнтів з порушеннями функції печінки від легкого до середнього ступеня тяжкості слід застосовувати нижчу дозу мельдонію.
Діти. Відсутні дані про безпеку та ефективність застосування мельдонію у дітей віком до 18 років, тому застосування мельдонію у цієї категорії пацієнтів протипоказане.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

– підвищена чутливість до мельдонію або інших компонентів препарату;
– підвищення внутрішньочерепного тиску (при порушенні венозного відтоку, внутрішньочерепних пухлинах);
– тяжка печінкова та/або ниркова недостатність (немає достатніх даних про безпеку застосування);
– вагітність та/або період годування груддю;
– дитячий вік (немає даних про безпеку застосування).

ПОБІЧНА ДІЯ:

побічні ефекти класифіковано за системами органів за MedDRA та частотою виникнення: часто (≥1/100 до <1/10), рідко (≥1/10 000 до <1/1000).

З боку імунної системи
Часто	Алергічні реакції*
Рідко	Підвищена чутливість, включаючи алергічний дерматит, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції до шоку
З боку психіки
Рідко	Збудження, відчуття страху, нав’язливі думки, порушення сну
З боку нервової системи
Часто	Головний біль*
Рідко	Парестезії, тремор, гіпестезія, шум у вухах, вертиго, запаморочення, порушення ходи, переднепритомний стан, непритомність
З боку серця
Рідко	Зміна ритму серця, серцебиття, тахікардія/синусова тахікардія, фібриляція передсердь, аритмія, відчуття дискомфорту в грудях/біль у грудях
З боку кровоносної системи
Рідко	Підвищення/зниження АТ, гіпертензивний криз, гіперемія, блідість шкірних покривів
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння
Часто	Інфекції дихальних шляхів
Рідко	Запалення у горлі, кашель, диспное, апное
З боку травної системи
Часто	Диспепсія*
Рідко	Дисгевзія (металічний присмак у роті), втрата апетиту, нудота, блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, сухість у роті або гіперсалівація
З боку шкіри та підшкірної тканини
Рідко	Висип, у тому числі загальний, макульозний, папульозний, свербіж
З боку скелетно-м'язової та супутньої системи
Рідко	Біль у спині, м’язова слабкість, м’язові спазми
З боку нирок та сечовивідної системи
Рідко	Полакіурія
Загальні порушення та реакції у місці введення
Рідко	Загальна слабкість, озноб, астенія, набряк, набряк обличчя, набряк ніг, відчуття жару, відчуття холоду, холодний піт, реакції в місці введення, включаючи біль у місці введення
Дослідження
Часто	Дисліпідемія, підвищення рівня СРБ
Рідко	Відхилення на ЕКГ, прискорення роботи серця, еозинофілія*

*Побічні ефекти, про які є інформація і які виявлені в раніше проведених неконтрольованих клінічних випробуваннях мельдонію.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

пацієнтам із порушеннями функцій печінки та/або нирок легкого або середнього ступеня тяжкості в анамнезі при застосуванні препарату необхідно дотримуватися обережності (слід проводити контроль функцій печінки та/або нирок). Багаторічний досвід лікування гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії в кардіологічних відділеннях показує, що мельдоній не є препаратом першого ряду при гострому коронарному синдромі.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Для оцінки впливу мельдонію на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи та післяпологовий розвиток досліджень на тваринах недостатньо. Потенційний ризик для людини невідомий, тому препарат у період вагітності протипоказаний.
Годування грудьми. Доступні дані досліджень на тваринах свідчать про проникнення мельдонію в грудне молоко. Невідомо, чи проникає мельдоній у грудне молоко людини. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят, тому в період годування грудьми препарат протипоказаний.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Досліджень для оцінки впливу на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати інші механізми не проводили.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

мельдоній можна застосовувати разом з нітратами пролонгованої дії та іншими антиангінальними засобами для лікування стабільної стенокардії навантаження, разом з серцевими глікозидами та діуретичними препаратами для лікування серцевої недостатності. Мельдоній можна комбінувати з антикоагулянтами, антиагрегантами, антиаритмічними засобами та іншими препаратами, що поліпшують мікроциркуляцію.
Мельдоній може посилювати дію препаратів, що містять гліцерилтринітрат, ніфедипін, блокатори β-адренорецепторів та інші гіпотензивні засоби та периферичні вазодилататори.
У результаті одночасного застосування препаратів заліза та мельдонію у пацієнтів з анемією, спричиненою дефіцитом заліза, поліпшувався склад жирних кислот в еритроцитах.
При застосуванні мельдонію в комбінації з оротовою кислотою для усунення пошкоджень, спричинених ішемією/реперфузією, відмічають додатковий фармакологічний ефект.
Мельдоній допомагає усунути патологічні зміни серця, спричинені азидотимідином (АЗТ), та опосередковано впливає на реакції оксидативного стресу, спричинені АЗТ, які призводять до дисфункції мітохондрій. Застосування мельдонію в комбінації з АЗТ або іншими препаратами для лікування СНІДу чинить позитивний вплив при лікуванні набутого імунодефіциту.
У тесті втрати рефлексу рівноваги, спричиненої етанолом, мельдоній зменшував тривалість сну. Під час судом, спричинених пентилентетразолом, встановлена виражена протисудомна дія мельдонію. У свою чергу, при застосуванні перед терапією мельдонієм блокатора α₂-адренорецепторів йохімбіну в дозі 2 мг/кг маси тіла та інгібітора синтази оксиду азоту N-(G)-нітро-L-аргініну в дозі 10 мг/кг маси тіла повністю блокується протисудомна дія мельдонію.
Передозування мельдонію може посилити кардіотоксичність, спричинену циклофосфамідом.
Дефіцит карнітину, що утворюється при застосуванні мельдонію, може посилити кардіотоксичність, спричинену іфосфамідом.
Мельдоній чинить захисну дію у разі кардіотоксичності, спричиненої індинавіром, і нейротоксичної дії, спричиненої ефавірензом.
Не застосовувати препарат разом з іншими засобами, що містять мельдоній, оскільки підвищується ризик виникнення побічних реакцій.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

не повідомлялося про випадки передозування. Мельдоній малотоксичний та не спричиняє загрозливих побічних ефектів. При зниженому АТ можливі головний біль, запаморочення, тахікардія, загальна слабкість.
Лікування. Симптоматична терапія. У разі тяжкого передозування необхідно контролювати функції печінки та нирок. Гемодіаліз не має суттєвого значення при передозуванні мельдонію у зв’язку з вираженим зв’язуванням з білками крові.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

при температурі не вище 25 °С в недоступному для дітей місці. Не заморожувати.

Рипронат розчин для ін'єкцій 100 мг/мл, Уорлд Медицин (Україна, Київ)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

РИПРОНАТ

(RIPRONAT)

Склад

діюча речовина: мельдоній;

1 мл розчину містить мельдонію дигідрату 100 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група

Інші кардіологічні препарати. Код АТХ С01Е В22.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Мельдоній є попередником карнітину, структурним аналогом гамма-бутиробетаїну (ГББ), в якого один атом вуглецю заміщений атомом азоту.

Вплив на біосинтез карнітину

Мельдоній, оборотно інгібуючи гамма-бутиробетаїнгідроксилазу, знижує біосинтез карнітину і тому перешкоджає транспортуванню довголанцюгових жирних кислот крізь оболонки клітин, таким чином перешкоджаючи накопиченню у клітинах сильного детергента - активованих форм неокислених жирних кислот. Таким чином, попереджається пошкодження клітинних мембран.

При зменшенні концентрації карнітину в умовах ішемії затримується бета-оксидація жирних кислот та оптимізується споживання кисню у клітинах, стимулюється окислення глюкози та відновлюється транспортування АТФ від місць його біосинтезу (мітохондрії) до місць споживання (цитозоль). По суті, клітини забезпечуються поживними речовинами та киснем, а також оптимізується споживання цих речовин.

У свою чергу, при збільшенні біосинтезу попередника карнітину, тобто ГББ, активізується NO-синтетаза, в результаті чого покращуються реологічні властивості крові та зменшується периферичний опір судин.

При зменшенні концентрації мельдонію біосинтез карнітину знову посилюється і у клітинах поступово збільшується кількість жирних кислот.

Вважається, що основою ефективності дії мельдонію є підвищення толерантності до клітинного навантаження (при зміні кількості жирних кислот).

Функція медіатора у гіпотетичній ГББ-ергічній системі

Висунуто гіпотезу про те, що в організмі існує система передачі нейрональних сигналів — ГББ-ергічна система, яка забезпечує передачу нервового імпульсу між клітинами. Медіатором цієї системи є останній попередник карнітину — ГББ-ефір. У результаті дії ГББ-естерази медіатор віддає клітині електрон, таким чином переносячи електричний імпульс, перетворюється у ГББ. Далі гідролізована форма ГББ активно транспортується у печінку, нирки та яєчники, де перетворюється у карнітин. У соматичних клітинах у відповідь на подразнення знову синтезуються нові молекули ГББ, забезпечуючи поширення сигналу.

При зменшенні концентрації карнітину стимулюється синтез ГББ, у результаті чого збільшується концентрація ефіру ГББ.

Мельдоній, як зазначено раніше, є структурним аналогом ГББ та може виконувати функції медіатора. На противагу цьому ГББ-гідроксилаза «не впізнає» мельдоній, тому концентрація карнітину не збільшується, а зменшується. Таким чином, мельдоній, замінюючи медіатор і сприяючи приросту концентрації ГББ, призводить до розвитку відповідної реакції організму. У результаті зростає загальна метаболічна активність також в інших системах, наприклад, у центральній нервовій системі (ЦНС).

Вплив на серцево-судинну систему

У дослідженнях на тваринах встановлено, що мельдоній позитивно впливає на скоротливу активність міокарда, йому притаманна міокардіопротекторна дія (у т.ч. проти катехоламінів та алкоголю), він здатний попередити порушення ритму серця, зменшити зону інфаркту міокарда.

Ішемічна хвороба серця (стабільна стенокардія навантаження)

Аналіз клінічних даних про курсове застосування мельдонію при лікуванні стабільної стенокардії навантаження показав, що він зменшує частоту та інтенсивність нападів стенокардії, а також кількість гліцерилтринітрату, що застосовується. Проявляє виражену антиаритмічну дію у хворих з ішемічною хворобою серця (ІХС) та шлуночковими екстрасистолами, менша дія спостерігається у пацієнтів із суправентрикулярними екстрасистолами.

Особливо важливою є здатність мельдонію зменшувати споживання кисню у стані спокою, що вважається ефективним критерієм антиангінальної терапії ІХС.

Мельдоній сприятливо впливає на атеросклеротичні процеси у коронарних та периферичних судинах, зменшуючи загальний рівень холестерину у плазмі крові та індекс атерогенності.

Хронічна серцева недостатність

У відносно багатьох клінічних дослідженнях аналізувалася роль мельдонію при лікуванні хронічної серцевої недостатності у результаті ІХС та відзначена його здатність збільшувати толерантність до фізичного навантаження, а також об’єму виконаної роботи пацієнтами із серцевою недостатністю.

В окремому дослідженні у кардіологічних інститутах Латвії та Томська перевірена ефективність мельдонію у випадку серцевої недостатності NYHA I–III функціонального класу середнього ступеня тяжкості. Під впливом терапії мельдонієм 59–78% пацієнтів, у яких на початку була діагностована серцева недостатність ІІ функціонального класу, були включені до групи І функціонального класу. Встановлено, що застосування мельдонію покращує інотропну функцію міокарда та збільшує толерантність до фізичного навантаження, покращує якість життя пацієнтів, не спричиняючи тяжких побічних ефектів.

У випадку тяжкої серцевої недостатності мельдоній необхідно застосовувати у комбінації з іншими традиційними засобами терапії серцевої недостатності.

Вплив на ЦНС

В експериментах на тваринах встановлено антигіпоксичну дію мельдонію та дію на мозковий кровообіг. Він оптимізує перерозподіл об’єму мозкового кровообігу на користь ішемічних осередків, підвищує міцність нейронів в умовах гіпоксії.

Мельдонію притаманна стимулювальна дія на ЦНС — підвищення рухомої активності та фізичної витривалості, стимуляція поведінкових реакцій, а також антистресова дія — стимуляція симпатоадреналової системи, накопичення катехоламінів у головному мозку та надниркових залозах, захист внутрішніх органів від змін, які спричинені стресом.

Ефективність при неврологічних захворюваннях.

Доведено, що мельдоній є ефективним засобом у комплексній терапії гострих та хронічних порушень мозкового кровообігу (ішемічний інсульт, хронічна недостатність мозкового кровообігу). Нормалізує тонус і опірність капілярів та артеріол головного мозку, відновлює їх реактивність.

Вивчено вплив мельдонію на процес реабілітації пацієнтів з порушеннями неврологічного характеру (після перенесених захворювань кровоносних судин головного мозку, операцій на головному мозку, травм, перенесеного кліщового енцефаліту).

Результати перевірки терапевтичної активності мельдонію свідчать про його дозозалежну позитивну дію на фізичну витривалість та відновлення функціональної незалежності у період одужання.

При аналізі змін окремих та сумарних інтелектуальних функцій після застосування мельдонію встановлено позитивну дію на відновлюваний процес інтелектуальних функцій у період одужання.

Встановлено, що мельдоній покращує реконвалесцентну якість життя (головним чином за рахунок оновлення фізичної функції організму), до того ж, він усуває психологічні порушення.

Мельдонію притаманний позитивний вплив на функцію нервової системи зменшувати порушення у пацієнтів з неврологічним дефіцитом у період одужання.

Покращується загальний неврологічний стан пацієнтів (зменшення пошкодження нервів головного мозку та патології рефлексів, регресія парезій, покращення координації рухів та вегетативних функцій).

Фармакокінетика.

Фармакокінетику мельдонію вивчали у здорових добровольців при застосуванні мельдонію внутрішньовенно та перорально.

Абсорбція

Після внутрішньовенного введення біодоступність мельдонію становить 100%. Максимальна концентрація у плазмі крові (С_max) досягається одразу ж після введення. Після внутрішньовенного введення багатократних доз С_max досягає 25,5±3,63 мкг/мл.

При внутрішньовенному введенні площа під кривою концентрація-час (AUC) після разового та повторного введення доз мельдонію відрізняється, що свідчить про можливе накопичення мельдонію у плазмі крові.

Розподіл

Мельдоній із кровотоку швидко розподіляється у тканинах із високою серцевою афінністю. Мельдоній та його метаболіти частково проходять крізь плацентарний бар’єр. У дослідженнях на тваринах встановлено, що мельдоній проникає у молоко самиць. Невідомо, чи проникає мельдоній у грудне молоко людини.

Біотрансформація

У дослідженнях метаболізму на експериментальних тваринах встановлено, що мельдоній головним чином метаболізується у печінці.

Виведення

У виведенні мельдонію та його метаболітів з організму має значення ниркова екскреція. Після разового внутрішньовенного введення доз мельдонію у 250 мг, 500 мг та 1000 мг напівперіод раннього виведення мельдонію становить 5,56–6,55 години, кінцевий період виведення становить 15,34 години.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку з порушеннями функції печінки та нирок, у яких підвищується біодоступність, необхідно зменшувати дозу мельдонію.

Порушення функції нирок

Пацієнтам з порушеннями функції нирок, у яких підвищується біодоступність, необхідно зменшити дозу мельдонію. Існує взаємодія ниркової реабсорбції мельдонію або його метаболітів (наприклад, 3-гідроксимельдонію) та карнітину, в результаті якої збільшується нирковий кліренс карнітину. Відсутній прямий вплив мельдонію, ГББ та комбінації мельдонію/ГББ на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.

Порушення функції печінки

Пацієнтам з порушеннями функції печінки, у яких підвищується біодоступність, необхідно зменшити дозу мельдонію. При дослідженнях токсичності на щурах при застосуванні мельдонію в дозі більше 100 мг/кг встановлено забарвлення печінки у жовтий колір та денатурація жирів. При гістопатологічних дослідженнях на тваринах після застосування великих доз мельдонію (400 мг/кг та 1600 мг/кг) встановлено накопичення ліпідів у клітинах печінки. Зміни показників функції печінки у людей після застосування великих доз 400–800 мг не спостерігалося. Не можна виключити можливу інфільтрацію жирів у клітини печінки.

Діти

Немає даних про безпеку та ефективність застосування мельдонію дітям віком до 18 років, тому застосування лікарського засобу такій категорії пацієнтів протипоказане.

Клінічні характеристики

Показання

У комплексній терапії наступних захворювань:

захворювання серця та судинної системи: стабільна стенокардія навантаження, хронічна серцева недостатність (NYHA I–IIІ функціональний клас), кардіоміопатія, функціональні порушення діяльності серця та судинної системи;
гострі та хронічні ішемічні порушення мозкового кровообігу;
знижена працездатність, фізичне та психоемоційне перенапруження;
у період одужання після цереброваскулярних порушень, травм голови та енцефаліту.

Протипоказання

Підвищена чутливість до мельдонію або до інших компонентів лікарського засобу;
підвищення внутрішньочерепного тиску (при порушенні венозного відтоку, при внутрішньочерепних пухлинах);
тяжка печінкова та/або ниркова недостатність (немає достатніх даних про безпеку застосування);
вагітність та/або період годування груддю;
дитячий вік (немає даних про безпеку застосування).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Мельдоній можна застосовувати разом із нітратами пролонгованої дії та іншими антиангінальними засобами для лікування стабільної стенокардії навантаження, серцевими глікозидами та діуретичними засобами для лікування серцевої недостатності.

Мельдоній можна комбінувати з антикоагулянтами, антиагрегантами, антиаритмічними засобами та іншими засобами, що покращують мікроциркуляцію.

Мельдоній може посилювати дію препаратів, які містять гліцерилтринітрат, ніфедипін, бета-адреноблокатори та інші гіпотензивні засоби та периферичні вазодилататори.

При одночасному застосуванні мельдонію з лізиноприлом виявлена позитивна дія комбінованої терапії (вазодилатація головних артерій, покращення периферичного кровообігу та якості життя, зменшення психічного та фізичного стресу).

У результаті одночасного застосування препаратів заліза і мельдонію у пацієнтів з анемією, спричиненою дефіцитом заліза, покращувався склад жирних кислот в еритроцитах.

При застосуванні мельдонію в комбінації з оротовою кислотою для усунення пошкоджень, спричинених ішемією/реперфузією, спостерігається додатковий фармакологічний ефект.

Мельдоній допомагає усунути патологічні зміни серця, спричинені азидотимідином (АЗТ), та опосередковано впливає на реакції окисного стресу, спричинених АЗТ, які призводять до дисфункції мітохондрій. Застосування мельдонію в комбінації з АЗТ або іншими препаратами для лікування СНІДу має позитивний вплив при лікуванні набутого імунодефіциту (СНІД).

У тесті втрати рефлексу рівноваги, спричиненої етанолом, мельдоній зменшував тривалість сну. Під час судом, спричинених пентилентетразолом, встановлено виражену протисудомну дію мельдонію. У свою чергу, при застосуванні перед терапією мельдонієм альфа₂-адреноблокатора йохімбіну в дозі 2 мг/кг та інгібітору синтази оксиду азоту (СОА) N-(G)-нітро-L-аргінину в дозі 10 мг/кг повністю блокується протисудомна дія мельдонію.

Передозування мельдонію може посилити кардіотоксичність, спричинену циклофосфамідом.

Дефіцит карнітину, який утворюється при застосуванні мельдонію, може посилити кардіотоксичність, спричинену іфосфамідом.

Мельдоній має захисну дію у випадку кардіотоксичності, спричиненої індинавіром, та нейротоксичності, спричиненої ефавірензом.

Лікарський засіб не слід застосовувати разом з іншими препаратами, що містять мельдоній, оскільки може збільшитися ризик виникнення побічних реакцій.

Особливості застосування

Багаторічний досвід лікування гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії в кардіологічних відділеннях показує, що мельдоній не є препаратом першого ряду при гострому коронарному синдромі.

Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушеннями функції печінки та/або нирок легкого або середнього ступеня тяжкості в анамнезі. Під час лікування таким пацієнтам слід здійснювати контроль функцій печінки та/або нирок.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Для оцінки впливу мельдонію на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи та післяпологовий розвиток досліджень на тваринах недостатньо. Потенційний ризик для людини невідомий. Лікарський засіб протипоказаний у період вагітності.

Період годування груддю

Доступні дані на тваринах свідчать про проникнення мельдонію у молоко самиць. Невідомо, чи проникає мельдоній у грудне молоко людини. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят, тому лікарський засіб протипоказаний у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Досліджень для оцінки впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не проводили.

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб призначений для внутрішньовенного застосування. Не передбачається спеціального приготування розчину перед введенням.

У зв’язку з можливим стимулювальним ефектом лікарський засіб рекомендується застосовувати у першій половині дня.

Дорослі

Лікарський засіб застосовувати у дозі 500–1000 мг (5–10 мл) внутрішньовенно за 1 або 2 прийоми.

Тривалість лікування зазвичай становить 10–14 діб, після чого лікування слід продовжувати пероральною лікарською формою.

Тривалість курсу лікування становить 4–6 тижнів. Курс лікування можна повторити 2–3 рази на рік.

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку з порушеннями функції печінки та/або нирок може знадобитися зменшення дози лікарського засобу.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Оскільки мельдоній виводиться нирками, пацієнтам з порушеннями функції нирок від легкого до середнього ступеня тяжкості слід застосовувати меншу дозу лікарського засобу.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Пацієнтам з порушеннями функції печінки від легкого до середнього ступеня тяжкості слід застосовувати меншу дозу лікарського засобу.

Діти

Відсутні дані про безпеку та ефективність застосування мельдонію дітям віком до 18 років, тому лікарський засіб протипоказаний таким пацієнтам.

Передозування

Симптоми

Не повідомляли про випадки передозування. Мельдоній малотоксичний та не спричиняє загрозливих побічних реакцій. При зниженому артеріальному тиску можливі головний біль, запаморочення, тахікардія, загальна слабкість.

Лікування

Симптоматична терапія. У разі тяжкого передозування необхідно контролювати функції печінки та нирок. Гемодіаліз не має суттєвого значення при передозуванні мельдонію у зв’язку з вираженим зв’язуванням з білками крові.

Побічні реакції

Побічні ефекти класифіковано відповідно за системами органів та частотою виникнення MedDRA: часто (≥1/100 до <1/10), рідко (≥1/10000 до <1/1000).

З боку імунної системи:

часто — алергічні реакції*; рідко — підвищена чутливість, включаючи алергічний дерматит, кропив’янку, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції до шоку.

З боку психіки:

рідко — збудження, почуття страху, нав’язливі думки, порушення сну.

З боку нервової системи:

часто — головний біль*, рідко — парестезії, тремор, гіпестезія, шум у вухах, вертиго, запаморочення, порушення ходи, переднепритомний стан, непритомність.

З боку серця:

рідко — зміна ритму серця, відчуття серцебиття, тахікардія/синусова тахікардія, фібриляція передсердь, аритмія, відчуття дискомфорту у грудях/біль у грудях.

З боку судин:

рідко — підвищення/зниження артеріального тиску, гіпертензивний криз, гіперемія, блідість шкіри.

З боку органів дихання, грудної клітини та середостіння:

часто — інфекції дихальних шляхів; рідко — запалення у горлі, кашель, диспное, апное.

З боку травного тракту:

часто — диспепсія*; рідко — дисгевзія (металічний присмак у роті), втрата апетиту, позиви до блювання, нудота, блювання, метеоризм, діарея, болі у животі, сухість у роті або гіперсалівація.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

рідко — висипання, загальні/макульозні/папульозні висипання, свербіж.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини:

рідко — біль у спині, м’язова слабкість, м’язові спазми.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

рідко — полакіурія.

Загальні порушення та реакції у місці введення:

рідко — загальна слабкість, озноб, астенія, набряк, набряк обличчя, набряк ніг, відчуття жару, відчуття холоду, холодний піт, реакції у місці введення, включаючи біль у місці введення.

Дослідження:

часто — дисліпідемія, підвищення рівня С-реактивного білка; рідко — відхилення в електрокардіограмі (ЕКГ), прискорене серцебиття, еозинофілія*.

* Побічні ефекти, які спостерігалися у раніше проведених неконтрольованих клінічних випробуваннях.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці. Не заморожувати.

Упаковка

По 5 мл в ампулі, по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці, по 2 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією для медичного застосування в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Мефар Ілач Сан. А.Ш. / Mefar Ilac San. A.S.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Рамазаноглу Мах. Енсар Джад. № 20, 34906 Курткой — Пендик/Стамбул, Туреччина / Ramazanoglu Mah. Ensar Cad. No: 20, 34906 Kurtkoy — Pendik/Istanbul, Turkey.

Заявник

ТОВ «УОРЛД МЕДИЦИН», Україна / WORLD MEDICINE, LLC, Ukraine.

Рипронат розчин для ін'єкцій 100 мг/мл, World Medicine (Грузія)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

РИПРОНАТ

(RIPRONAT)

Склад

діюча речовина: мельдоній;

1 мл розчину містить 100 мг мельдонію;

1 ампула (5 мл) розчину містить 500 мг мельдонію;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група

Інші кардіологічні препарати. Код АТХ С01Е В22.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Вплив на біосинтез карнітину.

Функція медіатора у гіпотетичній ГББ-ергічній системі.

Мельдоній, як зазначено раніше, є структурним аналогом ГББ та може виконувати функції «медіатора». На противагу цьому ГББ-гідроксилаза «не впізнає» мельдоній, тому концентрація карнітину не збільшується, а зменшується. Таким чином, мельдоній, замінюючи «медіатор» і сприяючи приросту концентрації ГББ, призводить до розвитку відповідної реакції організму. У результаті зростає загальна метаболічна активність також в інших системах, наприклад, у центральній нервовій системі (ЦНС).

Вплив на серцево-судинну систему

Ішемічна хвороба серця (стабільна стенокардія навантаження).

Мельдоній сприятливо впливає на атеросклеротичні процеси у коронарних та перефиричних судинах, зменшуючи загальний рівень холестерину у плазмі крові та індекс атерогенності.

Хронічна серцева недостатність.

Вплив на ЦНС

Мельдонію притаманна стимулююча дія на ЦНС — підвищення рухомої активності та фізичної витривалості, стимуляція поведінкових реакцій, а також антистресова дія — стимуляція симпатоадреналової системи, накопичення катехоламінів у головному мозку та надниркових залозах, захист внутрішніх органів від змін, які спричинені стресом.

Ефективність при неврологічних захворюваннях.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Розподіл

Біотрансформація

У дослідженнях метаболізму на експериментальних тваринах встановлено, що мельдоній головним чином метабілізується у печінці.

Виведення

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку

Порушення функції нирок

Порушення функції печінки

Діти

Клінічні характеристики

Показання

У комплексній терапії наступних захворювань:

захворювання серця та судинної системи: стабільна стенокардія навантаження, хронічна серцева недостатність (NYHA I–IIІ функціональний клас), кардіоміопатія, функціональні порушення діяльності серця та судинної системи;
гострі та хронічні ішемічні порушення мозкового кровообігу;
знижена працездатність, фізичне та психоемоційне перенапруження;
у період одужання після цереброваскулярних порушень, травм голови та енцефаліту.

Протипоказання

Підвищена чутливість до мельдонію або до інших компонентів лікарського засобу.
Підвищення внутрішньочерепного тиску (при порушенні венозного відтоку. внутрішньочерепних пухлинах).
Тяжка печінкова та/або ниркова недостатність (немає достатніх даних про безпеку застосування).
Вагітність та/або період годування груддю.
Дитячий вік (немає даних про безпеку застосування).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

У тесті втрати рефлексу рівноваги, спричиненої етанолом, мельдоній зменшував тривалість сну. Під час судом, спричинених пентилентетразолом, встановлено виражену протисудомну дію мельдонію. У свою чергу, при застосуванні перед терапією мельдонієм альфа₂-адреноблокатора йохімбіну в дозі 2 мг/кг та інгібітору синтази оксиду азоту (СОА) N-(G)-нітро-L-аргінину в дозі 10 мг/кг, повністю блокується протисудомна дія мельдонію.

Передозування мельдонію може посилити кардіотоксичність, спричинену циклофосфамідом.

Особливості застосування

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Період годування груддю

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Досліджень для оцінки впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не проводили.

Спосіб застосування та дози

Дорослі.

Лікарський засіб застосовувати у дозі 500–1000 мг (5–10 мл) внутрішньовенно за 1 або 2 прийоми.

Тривалість курсу лікування становить 4–6 тижнів. Курс лікування можна повторити 2–3 рази на рік.

Пацієнти літнього віку.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

Діти

Передозування

Симптоми.

Лікування.

Побічні реакції

З боку імунної системи:

З боку психіки:

рідко — збудження, почуття страху, нав’язливі думки, порушення сну.

З боку нервової системи:

З боку серця:

З боку судин:

рідко — підвищення/зниження артеріального тиску, гіпертензивний криз, гіперемія, блідість шкіри.

З боку органів дихання, грудної клітини та середостіння:

часто — інфекції дихальних шляхів; рідко — запалення у горлі, кашель, диспное, апное.

З боку травного тракту:

З боку шкіри та підшкірних тканин:

рідко — висипання, загальні/макульозні/папульозні висипання, свербіж.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини:

рідко — біль у спині, м’язова слабкість, м’язові спазми.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

рідко — полакіурія.

Загальні порушення та реакції у місці введення:

Дослідження:

* Побічні ефекти, які спостерігалися у раніше проведених неконтрольованих клінічних випробуваннях.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в недоступному для дітей місці. Не заморожувати.

Упаковка

По 5 мл в скляній ампулі; по 5 ампул в контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

К.О. Ромфарм Компані С.Р.Л. /

S.C. Rompharm Company S.R.L.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

м. Отопень, вул. Ероілор № 1А, 075100, округ Ілфов, Румунія /

Otopeni city, Eroilor str. № 1A, 075100, jud. Ilfov, Romania.

Заявник

ТОВ «УОРЛД МЕДИЦИН», Україна /

WORLD MEDICINE, LLC, Ukraine.

Рипронат аналоги

Аналоги по діючій речовині