ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка. Сертралін є потужним та специфічним інгібітором нейронального захоплення серотоніну (5-НТ) in vitro, яке в організмі тварин призводить до потенціювання ефектів 5-НТ. Сертралін чинить дуже слабкий вплив на процеси зворотного нейронального захоплення норадреналіну та допаміну. У клінічних дозах сертралін блокує захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. Препарат не виявляє стимулювальної, седативної, антихолінергічної або кардіотоксичної дії в експериментах на тваринах. У контрольованих дослідженнях за участю здорових добровольців сертралін не чинив седативної дії та не впливав на психомоторні функції. Згідно з властивим йому селективним інгібуванням зворотного захоплення 5-НТ сертралін не стимулює катехоламінергічну активність. Засіб не має афінності до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК чи бензодіазепінових рецепторів. Тривале застосування сертраліну у тварин призводило до зниження активності норадреналінових рецепторів головного мозку, що спостерігається і при застосуванні інших ефективних у клінічній практиці антидепресантів та антиобсесивних засобів.
Сертралін не спричиняє розвитку медикаментозного зловживання. У плацебо-контрольованому подвійному сліпому рандомізованому дослідженні порівняльного потенціалу зловживання сертраліном, алпразоламом та d-амфетаміном у людей сертралін не спричиняв позитивних суб’єктивних ефектів, що свідчили б про потенціал до зловживання. Навпаки, учасники дослідження, які приймали як алпразолам, так і d-амфетамін, порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо, мали статистично значущо вищі показники схильності до зловживання, ейфорії та потенційної медикаментозної залежності. Сертралін не спричиняє стимулювального ефекту або відчуття тривожності, характерних для d-амфетаміну, або седативної дії та психомоторних порушень, характерних для алпразоламу. Сертралін не діє в якості позитивного стимулу у макак виду резус, видресируваних самостійно приймати кокаїн, як і не є замісником розпізнавального стимулу щодо d-амфетаміну або фенобарбіталу у макак-резус.
Фармакокінетика
Абсорбція. Фармакокінетика сертраліну в діапазоні доз 50–200 мг є дозозалежною. Протягом 14-денного прийому сертраліну із дозуванням 50–200 мг (перорально 1 раз на добу) у людей пік концентрації сертраліну у плазмі крові досягається через 4,5–8,4 год після щоденного прийому препарату. Їжа суттєво не змінює біодоступність сертраліну у формі таблеток.
Розподіл. Близько 98% циркулюючого сертраліну зв’язується з білками плазми крові.
Біотрансформація. Сертралін зазнає інтенсивного пресистемного метаболізму (ефект першого проходження) у печінці.
Елімінація. Середній Т_½ сертраліну становить близько 26 год (у діапазоні 22–36 год). Відповідно до термінального Т_½ спостерігається кумуляція препарату (з підвищенням його рівня приблизно вдвічі) при досягненні рівноважних концентрацій, які відмічаються після застосування препарату в дозі 1 раз на добу протягом 1 тиж. Т_½ для N-дезметилсертраліну становить 62–104 год. Сертралін та N-дезметилсертралін інтенсивно метаболізуються в організмі людини, їх кінцеві метаболіти виводяться з калом та сечею в однаковій кількості. Тільки дуже незначна частина (<0,2%) сертраліну виводиться із сечею у незміненому вигляді.
Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів
Діти з обсесивно-компульсивними розладами (ОКР). Фармакокінетика сертраліну вивчалася у 29 дітей віком 6–12 років та у 32 підлітків віком 13–17 років. У цих пацієнтів поступово підвищували дозу шляхом її титрування до добової дози 200 мг протягом 32 днів, розпочинаючи з дози або 25 мг, або 50 мг з поступовим підвищенням. При застосуванні препарату в дозах 25 та 50 мг переносимість була однаковою. У рівноважному стані при застосуванні препарату в дозі 200 мг концентрація сертраліну у плазмі крові у групі дітей віком 6–12 років були приблизно на 35% вища порівняно з такою у групі пацієнтів віком 13–17 років і на 21% вища порівняно з референтною групою дорослих. Не виявлено значущих відмінностей між показниками кліренсу у хлопчиків та дівчаток. Таким чином, для застосування препарату у дітей, особливо з низькою масою тіла, рекомендується низька початкова доза і її підвищення при титруванні дози з кроком у 25 мг. Підліткам можна застосовувати такі ж дози, що й дорослим.
Підлітки та пацієнти літнього віку. Фармакокінетичний профіль сертраліну у підлітків та в осіб літнього віку значимо не відрізняється від такого у дорослих віком 18–65 років.
Порушення функцій печінки. У пацієнтів з ушкодженням печінки Т_½ сертраліну подовжується і площа під фармакокінетичною кривою (AUC) збільшується втричі (див. ЗАСТОСУВАННЯ і ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Порушення функцій нирок. У пацієнтів із порушенням функції нирок помірного або тяжкого ступеня не відзначалося значущої кумуляції сертраліну.

ПОКАЗАННЯ:

сертралін показаний для лікування наступних розладів:
– великі депресивні епізоди. Запобігання рецидиву великих депресивних епізодів;
– панічні розлади з наявністю або відсутністю агорафобії;
– обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) у дорослих та дітей віком 6–17 років;
– соціальний тривожний розлад;
– посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

ЗАСТОСУВАННЯ:

сертралін приймати 1 раз на добу (вранці або ввечері).
Таблетки сертраліну можна приймати незалежно від прийому їжі.
Початок лікування
Депресія та ОКР. Лікування сертраліном слід розпочинати з дози 50 мг/добу.
Панічні розлади, ПТСР та соціальний тривожний розлад. Лікування слід розпочинати з дози 25 мг/добу. Через 1 тиж дозу слід підвищити до 50 мг 1 раз на добу. Було показано, що такий режим дозування знижує частоту розвитку на початковому етапі лікування побічних ефектів, характерних для панічних розладів.
Титрування дози
Депресія, ОКР, панічні розлади, соціальний тривожний розлад та ПТСР. У пацієнтів, які не відповідають на дозу 50 мг, ефект може бути досягнутий при підвищенні дози. Корекцію дози слід розпочинати не раніше, ніж через 1 тиж лікування, підвищуючи її поступово по 50 мг з проміжками тривалістю принаймні в 1 тиж. Максимальна доза не має перевищувати 200 мг/добу. Корекцію дози слід проводити не частіше, ніж 1 раз на тиждень, зважаючи на Т_½ сертраліну, що становить 24 год.
Перші прояви терапевтичного ефекту можуть спостерігатися протягом 7 днів лікування. Однак для досягнення терапевтичної відповіді зазвичай потрібен довший період, особливо у хворих з ОКР.
Підтримувальна доза. Дозування протягом довготривалої терапії слід утримувати на найнижчому ефективному рівні з наступним коригуванням залежно від терапевтичної відповіді.
Депресія. Довготривалу терапію можна також застосовувати для запобігання рецидиву великих депресивних епізодів (ВДЕ). У більшості випадків рекомендована доза для профілактики рецидиву ВДЕ є такою ж, як 1 доза, яку застосовували протягом лікування цього депресивного епізоду. Пацієнтам з депресією слід отримувати терапію протягом достатнього часу, щонайменше протягом 6 міс, щоб упевнитися у повній відсутності симптомів.
Панічні розлади та ОКР. При тривалій терапії у пацієнтів з панічними розладами та ОКР слід проводити регулярну оцінку терапії, оскільки для цих розладів не продемонстровано ефективності препарату в запобіганні рецидивів.
Застосування у дітей. Діти з ОКР
Віком 13–17 років: початкова доза становить 50 мг 1 раз на добу.
Віком 6–12 років: початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу. Через 1 тиж дозу можна підвищити до 50 мг 1 раз на добу.
При необхідності, у разі відсутності бажаного ефекту на тлі прийому препарату у дозі 50 мг/добу, можливе її подальше підвищення на 50 мг/добу за 1 раз протягом кількох тижнів. Максимальна доза становить до 200 мг/добу.
Однак при підвищенні дози понад 50 мг у педіатрії слід враховувати загалом нижчу масу тіла дітей порівняно з дорослими. Не слід змінювати дозу частіше, ніж 1 раз на тиждень.
Ефективність препарату у дітей з ВДР не продемонстрована.
Дані щодо застосування препарату у дітей віком до 6 років відсутні (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Застосування пацієнтам літнього віку. Пацієнтам літнього віку препарат слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть мати підвищений ризик розвитку гіпонатріємії (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Застосування при печінковій недостатності. Слід бути обережними при застосуванні сертраліну пацієнтам з патологією печінки. При порушеннях функції печінки необхідно знизити дозу або частоту прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, оскільки клінічні дані щодо застосування препарату таким хворим відсутні (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Застосування при нирковій недостатності. При порушеннях функції нирок корекції дози препарату не потрібно (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Симптоми відміни, які спостерігаються при припиненні терапії сертраліном. Слід уникати раптового припинення застосування препарату. При припиненні лікування сертраліном, щоб знизити ризик розвитку реакцій синдрому відміни, дозу слід поступово знижувати щонайменше протягом 1–2 тиж (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ). Якщо після зниження дози препарату або припинення його застосування з’являються нестерпні симптоми, може бути розглянуте відновлення застосування препарату у раніше призначеній дозі. У подальшому лікар може продовжувати знижувати дозу, але більш поступово.
Діти. Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей, крім дітей з ОКР віком від 6 років (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин.
Протипоказане застосування сертраліну разом з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) незворотної дії у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому з проявами таких симптомів, як збудження, тремор та гіпертермія. Розпочинати терапію сертраліном не можна щонайменше протягом 14 днів після припинення курсу лікування інгібітором МАО незворотної дії. Застосування сертраліну слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії інгібітором МАО незворотної дії. Протипоказане одночасне застосування сертраліну та пімозиду (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

ПОБІЧНА ДІЯ:

найчастіше спостерігається такий побічний ефект, як нудота. При лікуванні соціального тривожного розладу сертраліном у 14% чоловіків відзначалася статева дисфункція (порушення еякуляції) порівняно з 0% пацієнтів, які отримували плацебо. Ці побічні ефекти є дозозалежними й вони часто самостійно зникають при продовженні терапії.
Профіль побічних ефектів, що часто спостерігалися в ході проведення подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень з участю пацієнтів з ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами, був подібним до такого у пацієнтів з депресією, які брали участь у клінічних дослідженнях.
Нижче наведено дані про побічні реакції, що виявлені в період постреєстраційного нагляду (частота їх розвитку невідома) і в ході проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень (у яких у цілому взяли участь 2542 пацієнти, які отримували сертралін, і 2145 пацієнтів, які отримували плацебо) за участю хворих з депресією, ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами.
Деякі з нижченаведених побічних реакцій можуть зменшуватися за інтенсивністю та частотою за умови тривалого лікування та не призводять до припинення терапії.
Нижченаведена частота розвитку побічних реакцій, що спостерігалися в ході проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з депресією, ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами. Наведено об’єднані дані клінічних досліджень і післяреєстраційного нагляду (частота невідома).
Інфекції та інвазії: часто — фарингіт; нечасто — інфекції верхніх дихальних шляхів, риніт; рідко — дивертикуліт, гастроентерит, середній отит.
Пухлини доброякісні та злоякісні (у тому числі кісти та поліпи): рідко — новоутворення (повідомлялося про один випадок новоутворення в одного пацієнта, який отримував сертралін, порівняно з відсутністю таких випадків у групі пацієнтів, які отримували плацебо).
З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко — лімфаденопатія; невідомо — лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: нечасто — підвищена чутливість; рідко — анафілактоїдна реакція; невідомо — алергія.
З боку ендокринної системи: нечасто — гіпотиреоз; невідомо — гіперпролактинемія, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Метаболічні та аліментарні розлади: часто — зниження апетиту, посилення апетиту*; рідко — цукровий діабет, гіперхолестеринемія, гіпоглікемія; невідомо — гіпонатріємія, гіперглікемія.
Психічні порушення: дуже часто — безсоння (19%); часто — депресія*, деперсоналізація, нічні жахи, відчуття тривожності*, збудження*, нервозність, зниження лібідо*, бруксизм; нечасто — галюцинації*, агресія*, ейфоричний настрій*, апатія, патологічне мислення; рідко — конверсійний розлад, залежність від ліків, психотичний розлад*, паранойя, суїцидальне мислення/суїцидальна поведінка (лише для пацієнтів з ОКР, при короткочасному застосуванні препарату у дослідженнях тривалістю 1–12 тиж були зареєстровані випадки наявності суїцидальних думок і суїцидальної поведінки під час терапії сертраліном або невдовзі після припинення терапії (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)), сомнамбулізм, передчасна еякуляція; невідомо — паронірія.
З боку нервової системи: дуже часто — запаморочення (11%), сонливість (13%), головний біль (21%)*; часто — парестезії*, тремор, гіпертонус, дисгевзія, порушення уваги; нечасто — судоми*, мимовільні м’язові скорочення*, порушення координації рухів, гіперкінезія, амнезія, гіпестезія*, порушення мовлення, постуральне запаморочення, синкопе, мігрень*; рідко — кома*, хореоатетоз, дискінезія, гіперестезія, сенсорні порушення; невідомо — рухові розлади (включаючи екстрапірамідні симптоми, у тому числі гіперкінезія, гіпертонус, спазми щелепи або порушення ходи). Також були зареєстровані ознаки і симптоми серотонінового синдрому або злоякісного нейролептичного синдрому, у деяких випадках пов’язаних із супутнім прийомом серотонінергічних засобів, а саме: збудження, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, діарея, підвищення температури тіла, АГ, ригідність та тахікардія. Акатизія і психомоторне збудження (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Спазм церебральних судин (у тому числі синдром скороминущої церебральної вазоконстрикції або синдром Колла — Флемінга).
З боку органів зору: часто — порушення зору; нечасто — мідріаз; рідко — глаукома, розлади сльозовиділення, скотома, диплопія, фотофобія, гіфема; невідомо — розлади зору, зіниці різного розміру.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: часто — дзвін у вухах*; нечасто — біль у вусі.
Кардіальні порушення: часто — відчуття серцебиття*; нечасто — тахікардія; рідко — інфаркт міокарда, брадикардія, порушення серцевої діяльності.
З боку судин: часто — припливи*; нечасто — АГ*, гіперемія; рідко — периферична ішемія, гематурія; невідомо — патологічні геморагічні явища (такі як шлунково-кишкова кровотеча).
З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння: часто — позіхання*; нечасто — бронхоспазм*, диспное, носова кровотеча; рідко — ларингоспазм, гіпервентиляція, гіповентиляція, стридор, дисфонія, гикавка; невідомо — інтерстиціальне захворювання легень.
З боку ШКТ: дуже часто — діарея (18%), нудота (24%), сухість у роті (14%); часто — біль у животі*, блювання*, запор*, диспепсія, метеоризм; нечасто — езофагіт, дисфагія, геморой, гіперсалівація, зміни язика, відрижка; рідко — мелена, гематохезія, стоматит, виразки на язиці, патологія з боку зубів, глосит, виразки на слизовій оболонці рота; невідомо — панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: рідко — порушення функції печінки; невідомо — печінкова недостатність, що рідко може призвести до летального наслідку, фульмінантний гепатит, некротичний гепатит, холестатична жовтяниця.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — висип*, гіпергідроз; нечасто — періорбітальний набряк*, набряк обличчя*, пурпура*, алопеція*, холодний піт, сухість шкіри, кропив’янка*, свербіж; рідко — дерматит, бульозний дерматит, везикульозний висип, патологічні зміни з боку текстури волосся, нетиповий запах шкіри; невідомо — зареєстровані рідкісні випадки тяжких побічних реакцій з боку шкіри, таких як синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), ангіоневротичний набряк, реакції фоточутливості, шкірні реакції.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: часто — артралгія, міалгія; нечасто — остеоартрит, м’язова слабкість, біль у спині, посмикування м’язів; рідко — ураження кісток; невідомо — м’язові спазми.
З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто — ніктурія, затримка сечі*, поліурія, полакіурія, порушення сечовипускання, нетримання сечі*; рідко — олігурія, утруднений початок сечовипускання.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз**: дуже часто — порушення еякуляції (14%); часто — еректильна дисфункція; нечасто — вагінальна кровотеча, статева дисфункція, статева дисфункція у жінок, нерегулярний менструальний цикл; рідко — менорагія, атрофічний вульвовагініт, баланопостит, виділення зі статевих органів, пріапізм*, галакторея*; невідомо — гінекомастія.
Загальні порушення: дуже часто — підвищена втомлюваність (10%)*; часто — біль у грудній клітці*, загальне нездужання*; нечасто — периферичний набряк, озноб, пірексія*, астенія*, спрага; рідко — грижа, зниження переносимості препарату, порушення ходи.
Дослідження: нечасто — підвищення рівня АлАТ*, підвищення рівня АсАТ*, зменшення маси тіла*, збільшення маси тіла*; рідко — погіршення якості сперми; підвищення рівня ХС у крові; невідомо: відхилення від норми результатів клінічних лабораторних аналізів, зміна функції тромбоцитів.
Травми та отруєння: рідко — травма.
Хірургічні втручання та медичні процедури: рідко — вазодилатація.
Якщо побічне явище спостерігалося у пацієнтів з депресією, ОКР, панічним розладом, ПТСР і соціальним тривожним розладом, застосовувані терміни, що характеризують побічні явища, перекласифіковані за термінами, що застосовувалися щодо пацієнтів із депресією.
*Ці побічні реакції також були зареєстровані в період постреєстраційного нагляду.
**Частота цих побічних реакцій визначалася для кількості пацієнтів у конкретній групі за статтю: сертралін (1118 чоловіків, 1424 жінки), плацебо (926 чоловіків, 1219 жінок).
Синдроми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном. Припинення терапії сертраліном (особливо в разі різкого припинення терапії) зазвичай призводить до розвитку симптомів відміни. Найчастіше повідомлялося про такі побічні явища, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння і яскраві сновидіння), збудження або відчуття тривожності, нудота та/або блювання, тремор і головний біль. Як правило, ці побічні явища були легкого або помірного ступеня та минали самостійно; однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. У зв’язку з цим у випадках, коли більше немає необхідності у терапії сертраліном, рекомендується поступова відміна препарату шляхом поетапного зниження дози (див. ЗАСТОСУВАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Застосування у пацієнтів літнього віку. Застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну (ІЗЗНС), включаючи сертралін, асоціювалося з клінічно значущими випадками гіпонатріємії у пацієнтів літнього віку, у яких може виникати підвищений ризик розвитку цього побічного явища (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Застосування у дітей. У понад 600 дітей, які отримували сертралін, загальний профіль побічних реакцій був у цілому подібний до такого, що спостерігався у дослідженнях за участю дорослих пацієнтів. У ході клінічних контрольованих досліджень були зареєстровані наступні побічні реакції (кількість пацієнтів, які приймали сертралін, становила 281): дуже часто (≥1/10) — головний біль (22%), безсоння (21%), діарея (11%) і нудота (15%); часто (від ≥1/100 до <1/10) — біль у грудній клітці, манія, пірексія, блювання, відсутність апетиту, афективна лабільність, агресія, збудження, нервозність, порушення уваги, запаморочення, гіперкінезія, мігрень, сонливість, тремор, порушення зору, сухість у роті, диспепсія, нічні жахи, підвищена втомлюваність, нетримання сечі, висип, акне, носова кровотеча, метеоризм; нечасто (від ≥1/1000 до <1/100) — подовження інтервалу Q–T на ЕКГ, суїцидальні спроби, судоми, екстрапірамідний розлад, парестезія, депресія, галюцинації, пурпура, гіпервентиляція, анемія, порушення функцій печінки, підвищення рівня АлАТ, цистит, простий герпес, отит зовнішнього вуха, біль у вусі, біль в оці, мідріаз, загальне нездужання, гематурія, пустульозний висип, риніт, травма, зменшення маси тіла, посмикування м’язів, незвичайні сновидіння, апатія, альбумінурія, полакіурія, поліурія, біль у молочних залозах, порушення менструального циклу, алопеція, дерматит, ураження шкіри, нетиповий запах шкіри, кропив’янка, бруксизм, гіперемія; частота невідома — енурез.
Ефекти, характерні для цього класу лікарських засобів. У результаті епідеміологічних досліджень, що переважно проводили за участю пацієнтів віком від 50 років, був виявлений підвищений ризик виникнення переломів кісток у пацієнтів, які отримували СІЗЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що зумовлює підвищення цього ризику, невідомий.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції в післяреєстраційний період є важливим заходом. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні препарату. Лікарям пропонується повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

такі симптоми, як неспокій, збудження, панічні атаки, безсоння, дратівливість, ворожість, агресивність, імпульсивність, психомоторний неспокій, гіпоманія та манія спостерігалися у дорослих та дітей, які лікувалися антидепресантами. Ці симптоми можуть передувати появі суїцидальності. Слід розглянути можливість зміни терапевтичного режиму або відміни лікарського засобу в разі, якщо вираженість депресії неухильно збільшується, з’являються суїцидальність або симптоми збільшення її вираженості. Якщо буде прийняте рішення про припинення лікування, препарат слід відміняти поступово так швидко, як тільки можливо, але слід пам’ятати про те, що різке припинення лікування може супроводжуватися синдромом відміни. Перед початком лікування необхідно провести обстеження пацієнта з метою визначення ризику розвитку біполярного розладу. Для цього ретельно збирається психіатричний анамнез, який включає сімейний анамнез суїцидів, біполярних розладів та депресії. Стимулотон не призначений для лікування біполярної депресії.
Серотоніновий синдром (СС) або злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС). При застосуванні СІЗЗС, включаючи терапію сертраліном, повідомлялося про розвиток синдромів, що можуть бути небезпечними для життя, таких як СС чи ЗНС. Ризик розвитку СС чи ЗНС при застосуванні СІЗЗС зростає при одночасному застосуванні інших серотонінергічних засобів (включаючи інші серотонінергічні антидепресанти, триптани та фентаніл) із засобами, що порушують метаболізм серотоніну (включаючи МАОІ, наприклад метиленовий синій), антипсихотичними засобами та іншими антагоністами допаміну та опіатами. Серотоніновий синдром може включати зміни психічного стану (наприклад збудження, галюцинації, кома), порушення з боку вегетативної нервової системи (тахікардія, коливання АТ, гіпертермія), нервово-м’язові порушення (гіперрефлексія, порушення координації) та/або порушення з боку органів травлення (нудота, блювання, діарея). Деякі прояви серотонінового синдрому, включаючи гіпертермію, ригідність м’язів, зміни з боку вегетативної нервової системи та зміни психічного стану подібні до проявів ЗНС. У пацієнтів слід проводити моніторинг на наявність ознак та симптомів СС чи ЗНС (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Перехід із СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів. Існують обмежені дані контрольованих досліджень з вивчення оптимального часу переведення з СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів на сертралін. Слід бути обережними при таких змінах лікування, особливо при переході на сертралін з таких препаратів тривалої дії, як флуоксетин.
Інші серотонінергічні засоби, наприклад триптофан, фенфлурамін та 5-НТ-агоністи. Одночасне застосування сертраліну та інших засобів, що посилюють серотонінергічну нейротрансмісію, зокрема триптофану, фенфлураміну, фентанілу, 5-НТ-агоністів чи рослинних препаратів, які містять звіробій (Hypericum perforatum), має проводитися з обережністю, і такої комбінованої терапії слід (у разі можливості) уникати (через можливу фармакодинамічну взаємодію).
Посилення гіпоманії чи манії. Повідомлялося про посилення симптомів манії/гіпоманії у невеликої частки пацієнтів, які отримували зареєстровані антидепресанти та антиобсесивні препарати, включаючи сертралін. Тому слід з обережністю застосовувати сертралін пацієнтам з манією/гіпоманією в анамнезі. Необхідне ретельне спостереження лікаря. При виявленні ознак маніакальної фази застосування сертраліну слід припинити.
Шизофренія. На тлі прийому препарату у пацієнтів із шизофренією можуть посилюватися психотичні симптоми.
Судоми. При терапії сертраліном можуть виникати судоми: сертралін не слід призначати хворим із нестабільною епілепсією; у пацієнтів з контрольованою епілепсією застосування сертраліну потребує ретельного нагляду. Пацієнтам, у яких виникають судоми, препарат необхідно відмінити.
Суїциди/суїцидальні думки/суїцидальні спроби або клінічні ознаки погіршення. Хворі з депресією мають підвищену схильність до виникнення суїцидальних думок, завдавання собі ушкоджень та спроб суїциду (суїцидальних дій та проявів). Цей ризик існує безпосередньо до часу досягнення значної ремісії. Оскільки покращання стану хворих може відбуватися протягом перших кількох тижнів чи більшого періоду терапії, пацієнтам слід перебувати під ретельним наглядом до настання цього покращання. Загалом клінічний досвід свідчить про те, що на ранніх етапах одужання ризик суїциду може підвищуватися.
Інші психічні розлади, для лікування яких призначається сертралін, також можуть бути пов’язані з ризиком розвитку суїцидальних дій та проявів. Крім того, ці захворювання можуть супроводжуватися ВДР. Таким чином, аналогічні застережні заходи, що стосуються лікування хворих з ВДР, необхідні й при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами.
Відомо, що для пацієнтів із суїцидальними діями та проявами в анамнезі або пацієнтів, у яких ще до початку терапії значною мірою виявляли суїцидальне мислення, існує вищий ризик виникнення суїцидальних думок або суїцидальних спроб під час лікування, у зв’язку з цим їм слід знаходитися під ретельним наглядом на тлі прийому препарату. Метааналіз даних, отриманих у результаті проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень з вивчення антидепресантів у дорослих пацієнтів із психічними розладами, показав підвищений ризик проявів суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів у пацієнтів віком до 25 років порівняно з таким при застосуванні плацебо.
На тлі застосування цього лікарського засобу показаний ретельний нагляд за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку суїцидальності, особливо на початку терапії та після будь-яких змін у дозуванні препарату. Пацієнтів (та осіб, які за ними доглядають) необхідно попередити про необхідність відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки або суїцидальних думок, а також будь-яких незвичних змін поведінки і негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні цих симптомів.
Застосування у дітей і підлітків. Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків, за винятком пацієнтів з ОКР віком 6–17 років. У ході клінічних досліджень у дітей, які отримували антидепресанти, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, частіше відмічалися суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів). Якщо з урахуванням клінічної потреби рішення все ж приймається на користь призначення цього препарату, необхідний ретельний моніторинг щодо виявлення ознак суїцидальних симптомів. Крім того, доступна тільки обмежена кількість клінічних доказів щодо безпеки довготривалого застосування препарату у дітей та підлітків, що включають вплив на їх ріст, статеве дозрівання, а також когнітивний і поведінковий розвиток. У постмаркетинговий період були зареєстровані повідомлення про декілька випадків уповільненого росту та статевого дозрівання. Клінічна значущість та причинний зв’язок поки що не з’ясовані. При довготривалій терапії пацієнтів дитячого віку лікарі мають здійснювати моніторинг на предмет виявлення відхилень від норм у процесі росту та розвитку організму.
Аномальні кровотечі/крововиливи. При застосуванні СІЗЗС повідомлялося про випадки патологічних геморагічних явищ, у тому числі про шкірні геморагічні явища (екхімози і пурпура), та інших геморагічних явищ, таких як шлунково-кишкові або гінекологічні кровотечі, у тому числі кровотечі з летальним наслідком. Рекомендується з обережністю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які, як відомо, впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад з антикоагулянтами, атиповими антипсихотичними засобами і фенотіазинами, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та НПЗП), як і у пацієнтів з геморагічними порушеннями в анамнезі (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Гіпонатріємія. У результаті терапії СІЗЗС чи ІЗЗНС, включаючи сертралін, може розвинутися гіпонатріємія. У багатьох випадках гіпонатріємія є результатом синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Повідомлялося про рівні натрію в сироватці крові <110 ммоль/л. У пацієнтів літнього віку може існувати вищий ризик розвитку гіпонатріємії при застосуванні СІЗЗС та ІЗЗНС. Також ризик цього ускладнення може бути підвищеним у пацієнтів, які приймають діуретики, або у пацієнтів з гіповолемією будь-якого іншого походження (див. Застосування пацієнтам літнього віку). У пацієнтів із симптомною гіпонатріємією слід розглянути припинення терапії сертраліном і провести відповідне медичне втручання. До ознак і симптомів гіпонатріємії належать головний біль, труднощі з концентрацією, погіршення пам’яті, сплутаність свідомості, слабкість і втрата фізичної рівноваги, що може призвести до падінь. Ознаки і симптоми, асоційовані з більш тяжкими та/або гострими епізодами гіпонатріємії, включають галюцинації, синкопе, судоми, кому, зупинку дихання та летальний наслідок.
Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном. Симптоми відміни є частим явищем при припиненні терапії препаратом, особливо в разі раптової відміни терапії (див. ПОБІЧНА ДІЯ). За даними клінічних досліджень, у пацієнтів, які припинили застосування сертраліну, частота реакцій відміни становила 23% порівняно з 12% у пацієнтів, які продовжували отримувати терапію сертраліном.
Ризик розвитку синдрому відміни може залежати від кількох факторів, включаючи тривалість терапії, дозування та швидкість зниження дози. Найчастіше повідомлялося про такі реакції, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), збудження або відчуття тривожності, нудота та/або блювання, тремор і головний біль. Загалом ці симптоми були легкого або помірного ступеня тяжкості, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Зазвичай вони виникають протягом перших кількох днів після припинення терапії, дуже рідко такі симптоми відзначалися у пацієнтів, які випадково пропустили прийом дози препарату. У більшості випадків ці симптоми минають самостійно протягом 2 тиж, хоча у деяких пацієнтів вони можуть тривати довше (2–3 міс або більше). Таким чином, рекомендується поступово знижувати дозу сертраліну при припиненні терапії препаратом протягом періоду в кілька тижнів чи місяців відповідно до потреб пацієнта (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Акатизія/психомоторний неспокій. Застосування сертраліну асоціюється з розвитком акатизії, що характеризується суб’єктивно неприємним або невгамовним неспокоєм та потребою рухатися, що часто супроводжується нездатністю сидіти чи стояти спокійно. Ризик виникнення таких ускладнень найбільший протягом перших 2 тиж терапії. У пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, підвищення дози може бути шкідливим.
Застосування при печінковій недостатності. Сертралін інтенсивно метаболізується в печінці. За результатами фармакокінетичного дослідження з багатократним прийомом препарату у пацієнтів зі стабільним цирозом легкого ступеня спостерігалося подовження Т_½ та збільшення AUC і C_max приблизно втричі порівняно з цими показниками в осіб з нормальною функцією печінки. Значущих відмінностей у ступені зв’язування препарату з білками плазми крові між цими двома групами учасників дослідження не виявлено. Слід дотримуватися обережності при застосуванні сертраліну пацієнтам із патологією печінки. У разі призначення сертраліну пацієнтам із порушеннями функції печінки необхідно зважити доцільність зниження дози або частоти прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Застосування при нирковій недостатності. Сертралін інтенсивно метаболізується; виведення незміненої сполуки із сечею є другорядним шляхом елімінації. У дослідженнях з участю пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до середнього ступеня (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) або від середнього до тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 10–29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC_0–24 та C_max) при багатократному прийомі препарату були без статистично значущих відмінностей від цих показників у групі контролю. Немає необхідності в корекції дози залежно від ступеня порушень функції нирок.
Застосування пацієнтам літнього віку. У клінічних дослідженнях брали участь понад 700 пацієнтів літнього віку (віком >65 років). Характер і частота розвитку побічних реакцій у пацієнтів літнього віку були подібними до таких, що спостерігалися у молодших пацієнтів.
Однак застосування СІЗЗС та ІЗЗНС, включаючи сертралін, було пов’язане з випадками клінічно значущої гіпонатріємії у пацієнтів літнього віку, у яких можливий вищий ризик розвитку цього побічного явища (див. Гіпонатріємія у розділі ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Цукровий діабет. Повідомлялося про нові випадки розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які отримували терапію СІЗЗС, включаючи сертралін. Повідомлялося про втрату глікемічного контролю, включаючи як гіперглікемію, так і гіпоглікемію, у пацієнтів з цукровим діабетом та без. Тому проводили моніторинг стану пацієнтів на виявлення ознак та симптомів з приводу зміни рівня глюкози. Особливо пацієнти з цукровим діабетом повинні ретельно контролювати зміни рівня глюкози, оскільки їх дозування інсуліну та/або іншого перорального гіпоглікемічного лікарського засобу, можливо, слід відкоригувати.
Електрошокова терапія. Клінічні дослідження, спрямовані на вивчення ризиків або переваг комбінованого застосування електрошокової терапії та сертраліну, не проводили.
Грейпфрутовий сік. Одночасне застосування сертраліну з грейпфрутовим соком не рекомендоване (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Взаємодія зі скринінговим аналізом сечі. Отримані повідомлення щодо хибнопозитивних імунологічних тестів сечі на визначення вмісту бензодіазепінових метаболітів у пацієнтів, які приймали сертралін. Хибнопозитивні результати зумовлені низькою специфічністю вказаного лабораторного тесту та можуть спостерігатися впродовж кількох діб після припинення лікування сертраліном. Диференціювати сертралін від похідних бензодіазепіну в сечі можливо шляхом проведення уточнювальних тестів — газової хроматографії/мас-спектрометрії.
Закритокутова глаукома. Препарати класу СІЗЗС, у тому числі сертралін, можуть впливати на розмір зіниці з розвитком мідріазу. Такий ефект може призводити до звуження кута ока з подальшим підвищенням внутрішньоочного тиску та розвитком закритокутової глаукоми, особливо у пацієнтів з відповідною схильністю. Сертралін слід застосовувати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою та глаукомою в анамнезі.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Вагітність. Не існує добре контрольованих досліджень препарату за участю вагітних. Однак суттєва кількість даних не виявляє доказів щодо виникнення вроджених вад розвитку плода через застосування сертраліну. У дослідженнях на тваринах виявлено вплив на репродуктивну функцію, вірогідно, у зв’язку з токсичною дією препарату на організм матері, спричиненою фармакодинамічною дією препарату та/або прямою фармакодинамічною дією препарату на плід.
Повідомлялося, що застосування сертраліну в період вагітності спричиняє у деяких новонароджених (матері яких приймали сертралін) симптоми, подібні до реакцій відміни. Цей феномен також виявлено при застосуванні інших антидепресантів класу СІЗЗС. Сертралін не рекомендується застосовувати в період вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки такий, що очікувані переваги від застосування препарату перевищують потенційний ризик.
Жінки репродуктивного віку при прийомі сертраліну мають застосовувати відповідні засоби контрацепції. Слід проводити спостереження за новонародженими, якщо мати продовжує застосування сертраліну на пізніх термінах вагітності, особливо у ІІІ триместр. Після застосування сертраліну на пізніх стадіях вагітності у новонароджених можуть виникати наступні симптоми: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонус, гіпотонус, гіперрефлексія, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, дратівливість, млявість/апатичність, постійний плач, сонливість і труднощі із засинанням. Ці симптоми можуть бути зумовлені іншими серотонінергічними ефектами або симптомами відміни. У більшості випадків ці ускладнення розвиваються одразу ж після пологів або найближчим часом (протягом менше ніж 24 год).
Згідно з даними епідеміологічних досліджень очікується, що застосування СІЗЗС у період вагітності, особливо на пізніх термінах, може підвищувати ризик розвитку синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених. Ризик на тлі прийому препарату спостерігається з частотою приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції відзначається 1–2 випадки синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей.
Годування груддю. Опубліковані дані щодо рівнів сертраліну у грудному молоці свідчать про те, що сертралін і його метаболіт N-дезметил-сертралін екскретуються у грудне молоко в малій кількості. Загалом у сироватці крові немовлят виявляли незначну концентрацію препарату або концентрацію препарату, недоступну для визначення, за винятком одного випадку, коли концентрація препарату в сироватці крові немовляти становила близько 50% концентрації препарату в сироватці крові матері (але без будь-якого помітного впливу на здоров’я цього немовляти). На даний час не повідомлялося про побічну дію препарату на здоров’я дітей, яких годували груддю жінки, що застосовували сертралін, але такий ризик не можна виключати. Застосування препарату в період годування груддю не рекомендовано, за винятком випадків, коли, на думку лікаря, користь від прийому препарату перевищує можливий ризик.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Клініко-фармакологічні дослідження свідчать про відсутність впливу сертраліну на психомоторні функції. Однак хворим слід дотримуватися обережності, оскільки засіб може порушувати психічні або фізичні реакції, необхідні для виконання потенційно небезпечних завдань, таких як керування автомобілем або робота з іншими механізмами.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

протипоказані
Інгібітори моноамінооксидази (МАО)
Інгібітори МАО незворотної дії (наприклад селегілін). Протипоказане застосування сертраліну разом з інгібіторами МАО незворотної дії, такими як селегілін. Сертралін не можна призначати щонайменше протягом 14 днів після припинення курсу лікування інгібіторами МАО незворотної дії. Застосування сертраліну слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії інгібіторами МАО незворотної дії (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Селективний інгібітор зворотної дії МАО-А (моклобемід). У зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому не слід застосовувати сертралін у комбінації з селективними інгібіторами МАО зворотної дії, такими як моклобемід. Після відміни інгібіторів МАО зворотної дії період до початку терапії сертраліном може бути коротшим за 14 днів. Рекомендується припинити застосування сертраліну щонайменше за 7 днів до початку терапії МАО зворотної дії (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Неселективні інгібітори МАО зворотної дії (лінезолід). Антибіотик лінезолід є слабким неселективним інгібітором МАО зворотної дії, який не слід застосовувати пацієнтам, що приймають сертралін (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Були зареєстровані тяжкі побічні реакції у пацієнтів, які нещодавно припинили застосування інгібіторів МАО (наприклад метиленовий синій) і розпочали прийом сертраліну, або які припинили терапію сертраліном незадовго до початку застосування інгібіторів МАО. Ці реакції включали тремор, міоклонію, підвищене потовиділення, нудоту, блювання, гіперемію, запаморочення та гіпертермію з проявами, що нагадували НЗС, судоми і летальний наслідок.
Пімозид. У дослідженні з однократним прийомом низької дози пімозиду (2 мг) спостерігалося підвищення рівня пімозиду приблизно на 35%. Це підвищення рівня не супроводжувалося жодними змінами показників ЕКГ. Хоча механізм цієї взаємодії невідомий, одночасне застосування сертраліну і пімозиду протипоказане у зв’язку з вузьким терапевтичним діапазоном пімозиду (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Не рекомендується одночасне застосування з сертраліном
Засоби, які пригнічують ЦНС, і алкоголь. Одночасне застосування сертраліну в дозі 200 мг/добу не потенціювало ефекти алкоголю, карбамазепіну, галоперидолу чи фенітоїну щодо когнітивних та психомоторних функцій у здорових учасників дослідження, однак одночасне застосування сертраліну з алкоголем не рекомендується.
Інші серотонінергічні лікарські засоби (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Потребує обережності одночасне призначення сертраліну з фентанілом (що застосовується переважно під час загального наркозу та в терапії хронічного болю), іншими серотонінергічними препаратами (у тому числі іншими серотонінергічними антидепресантами, триптанами) та іншими опіоїдними засобами.
Особливі запобіжні заходи при застосуванні
Літій. У плацебо-контрольованому дослідженні за участю здорових добровольців одночасний прийом сертраліну та літію значущо не змінював фармакокінетику літію, однак призводив до посилення тремору порівняно з плацебо, що свідчить про можливу фармакодинамічну взаємодію. При одночасному застосуванні сертраліну та літію слід забезпечити належний контроль.
Фенітоїн. Результати плацебо-контрольованого дослідження за участю здорових добровольців свідчать про те, що тривалий прийом сертраліну в дозі 200 мг/добу не призводить до клінічно значущого інгібування метаболізму фенітоїну. Однак дані звітів деяких випадків свідчать про високі експозиції фенітоїну у пацієнтів, які застосовують сертралін; рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну у плазмі крові протягом початкового етапу терапії сертраліном із відповідними корекціями дози фенітоїну. Крім того, одночасне застосування препарату з фенітоїном може призвести до зниження концентрації сертраліну у плазмі крові. Не можна виключити можливість зниження плазмових рівнів сертраліну під впливом інших індукторів ферменту CYP 3A4, зокрема фенобарбіталу, карбамазепіну, препаратів звіробою та рифампіцину.
Триптани. Протягом періоду постреєстраційного нагляду надходили поодинокі повідомлення про випадки розвитку слабкості, гіперрефлексії, порушення координації, відчуття збентеження, тривожності та збудження при одночасному застосуванні сертраліну та суматриптану. Симптоми серотонінергічного синдрому можуть також розвиватися при застосуванні інших препаратів цього ж класу (триптанів). Якщо одночасне лікування сертраліном та триптанами є необхідним з клінічної точки зору, слід забезпечити відповідний нагляд за пацієнтом (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Варфарин. Одночасне застосування сертраліну в дозі 200 мг/добу та варфарину призводило до незначного, але статистично значущого збільшення протромбінового часу, що може у деяких рідкісних випадках призвести до порушень міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому слід ретельно контролювати показник протромбінового часу на початку лікування сертраліном та при його відміні.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами, з дигоксином, атенололом, циметидином. Одночасне застосування з циметидином призводило до суттєвого зниження кліренсу сертраліну. Клінічне значення цих змін не з’ясоване. Сертралін не впливає на бета-адреноблокувальні властивості атенололу. При одночасному застосуванні сертраліну в дозі 200 мг/добу та дигоксину взаємодії не виявлено.
Лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів. Може підвищуватися ризик виникнення кровотечі при одночасному застосуванні СІЗЗС, включаючи сертралін, з лікарськими засобами, що впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад НПЗП, ацетилсаліциловою кислотою і тиклопідином) або іншими лікарськими засобами, що можуть підвищувати ризик кровотечі (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Засоби, що метаболізуються з участю цитохрому Р450. Сертралін може діяти як слабкий або помірний інгібітор ізоферменту СYР 2D6. Тривалий прийом сертраліну в дозі 50 мг/добу призводив до помірного підвищення (у середньому на 23–37%) рівноважних концентрацій дезипраміну (показника активності ізоферменту СYР 2D6) у плазмі крові. Клінічно значущі взаємодії можуть відбуватися з іншими субстратами СYР 2D6 з вузькими терапевтичними діапазонами, такими як протиаритмічні засоби класу 1С, зокрема пропафенон і флекаїнід, трициклічні антидепресанти і типові антипсихотичні засоби, особливо на тлі застосування сертраліну у вищих дозах.
Сертралін не виступає клінічно значущим інгібітором ізоферментів CYP 3A4, CYP 2C9, CYP 2C19 та CYP 1A2. Це підтверджується результатами досліджень взаємодії препаратів in vivo із застосуванням субстратів CYP 3A4 (ендогенного кортизолу, карбамазепіну, терфенадину, алпразоламу), субстрату CYP 2C19 (діазепаму) і субстратів CYP 2C9 (толбутаміду, глібенкламіду і фенітоїну). Результати досліджень in vitro свідчать про те, що сертралін має дуже малий потенціал інгібування СYР 1А 2 або не має його взагалі.
Щоденне вживання 3 склянок грейпфрутового соку призводило до підвищення плазмових рівнів сертраліну майже на 100% у перехресному дослідженні у 8 здорових осіб японської національності. Взаємодія з іншими інгібіторами CYP 3A4 не вивчена. Тому слід уникати вживання грейпфрутового соку під час застосування сертраліну (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Враховуючи результати дослідження взаємодії з грейпфрутовим соком, не можна виключити можливість значно більшого підвищення експозиції сертраліну при одночасному застосуванні з потужними інгібіторами ферменту CYP 3A4, зокрема інгібіторами протеаз, кетоконазолом, ітраконазолом, позаконазолом, вориконазолом, кларитроміцином, телітроміцином та нефазодоном. Це також стосується помірних інгібіторів CYP 3A4 — апрепітанту, еритроміцину, флуконазолу, верапамілу та дилтіазему. Слід уникати прийому потужних інгібіторів CYP 3A4 під час терапії сертраліном.
В осіб з повільним метаболізмом CYP 2C19 плазмові рівні сертраліну підвищуються на 50% порівняно з особами зі швидким метаболізмом CYP 2C19 (див. Фармакокінетика). Не можна виключити можливість лікарської взаємодії з такими потужними інгібіторами CYP 2C19, як омепразол, лансопразол, пантопразол, рабепразол, флуоксетин, флувоксамін.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

токсичність. Сертралін має діапазон безпеки, що залежить від популяції пацієнтів та/або супутнього застосування лікарських засобів. Повідомлялося про летальні випадки передозування сертраліном як при окремому застосуванні (без супутніх препаратів), так і в комбінації з іншими лікарськими засобами та/або алкоголем. У зв’язку з цим кожен випадок передозування потребує інтенсивної терапії.
Симптоми. Симптоми передозування включають серотонін-опосередковані побічні ефекти, зокрема сонливість, шлунково-кишкові порушення (у тому числі такі як нудота та блювання), тахікардія, тремор, збудження і запаморочення. Рідше повідомлялося про випадки коми.
Терапія. Специфічних антидотів сертраліну не існує. Необхідно забезпечити і підтримувати прохідність дихальних шляхів та достатній рівень оксигенації і вентиляції. Активоване вугілля, яке можна застосовувати разом із проносним засобом, може бути не менш ефективним, ніж промивання шлунка, та має бути взято до уваги в разі терапії передозування. Не рекомендується викликання блювання. Рекомендований моніторинг серцевої діяльності та інших основних життєвих показників разом із симптоматичною та підтримувальною терапією. Враховуючи значний об’єм розподілу сертраліну, такі заходи, як форсований діурез, діаліз, гемоперфузія або замінна гемотрансфузія навряд чи можуть бути корисними.
Передозування сертраліну може призвести до подовження інтервалу Q–T, тому рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг в усіх випадках передозування препарату.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

при температурі не вище 25 °C.

Стимулотон® таблетки, вкриті оболонкою 50 мг, Egis (Угорщина)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

СТИМУЛОТОН^®

(STIMULOTON^®)

Склад

діюча речовина: sertraline;

1 таблетка містить 50 мг сертраліну (у вигляді 55,95 мг сертраліну гідрохлориду);

допоміжні речовини: магнію стеарат, гідроксипропілцелюлоза, натрію крохмальгліколят

(тип А), кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна;

оболонка: гіпромелоза, макрогол 6000, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, овальної форми, зі стилізованим гравіюванням «Е 271» з одного боку та рискою з іншого боку, без запаху.

Фармакотерапевтична група

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Код АТХ N06А В06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Сертралін є потужним та специфічним інгібітором нейронального захоплення серотоніну (5-НТ) in vitro, яке в організмі тварин призводить до потенціювання ефектів 5-НТ. Сертралін має лише дуже слабкий вплив на процеси зворотного нейронального захоплення норадреналіну та допаміну. У клінічних дозах сертралін блокує захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. Препарат не проявляє стимулювальної, седативної, антихолінергічної або кардіотоксичної дії в експериментах на тваринах. У контрольованих дослідженнях з участю здорових добровольців сертралін не виявляв седативної дії та не впливав на психомоторні функції. Оскільки сертраліну властиве селективне інгібування захоплення 5-НТ, він не підвищує катехоламінергічну активність. Засіб не має афінності до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК або бензодіазепінових рецепторів. Тривале застосування сертраліну у тварин асоціювалося зі зменшенням кількості норадреналінових рецепторів мозку, що спостерігається і при застосуванні інших ефективних у клінічній практиці антидепресантів та антиобсесивних засобів.

Сертралін не спричиняє розвитку медикаментозного зловживання. У плацебоконтрольованому подвійно сліпому рандомізованому дослідженні, де порівнювали потенціал зловживання сертраліном, алпразоламом та d-амфетаміном у людей, сертралін не спричиняв позитивних суб’єктивних ефектів, що свідчили б про потенціал до зловживання. Навпаки, учасники дослідження, які приймали як алпразолам, так і d-амфетамін порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо, мали значно вищі показники схильності до зловживання, ейфорії та потенційної медикаментозної залежності. Сертралін не спричиняв стимулювального ефекту та відчуття тривожності, що асоціювалися з прийомом d-амфетаміну, або седативної дії та психомоторних порушень, що асоціювалися з прийомом алпразоламу. Сертралін не призводить до виникнення позитивного стимулу у макак виду резус, видресируваних самостійно приймати кокаїн, і не є замісником розпізнавального стимулу щодо як d-амфетаміну, так і пентобарбіталу у макак-резус.

Клінічна ефективність та безпечність

Великий депресивний розлад. Проводили дослідження з участю амбулаторних пацієнтів з депресією, у яких відзначалася відповідь на терапію до завершення початкової 8-тижневої відкритої фази терапії сертраліном у дозі 50–200 мг/добу. Ці пацієнти (n = 295) були рандомізовані у групи або для продовження прийому сертраліну у дозі 50–200 мг/добу, або для прийому плацебо протягом 44 тижнів у рамках подвійно сліпого дослідження. Частота рецидивів у групі пацієнтів, які приймали сертралін, була статистично значущо нижчою порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо. Середня доза в учасників, які завершили участь у дослідженні, становила 70 мг/добу. Відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію (що визначалися як пацієнти, в яких не спостерігався рецидив) у групах прийому сертраліну і плацебо становив 83,4% і 60,8% відповідно.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Об’єднані дані загальної кількості пацієнтів з ПТСР, які брали участь у 3 дослідженнях, свідчать про нижчий відсоток відповіді на терапію серед чоловіків порівняно з жінками. У двох клінічних дослідженнях із загальною популяцією з позитивними результатами відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію, серед жінок і чоловіків у групах пацієнтів, які приймали сертралін, був подібним порівняно з плацебо (жінки: 57,2% порівняно з 34,5%; чоловіки: 53,9% порівняно з 38,2%). Кількість чоловіків і жінок становила 184 і 430 відповідно, при цьому результати у жінок були більш постійними, а у чоловіків на початковому рівні спостерігалися інші змінні параметри (більше зловживання речовинами, більша тривалість захворювання, причина травми тощо), що корелювали з меншою ефективністю препарату.

Електрофізіологія серця/ У ґрунтовному дослідженні інтервалу QTc в рівноважному стані за умови надтерапевтичних експозицій у здорових добровольців (які отримували дозу 400 мг/добу, що вдвічі перевищувала максимальну рекомендовану добову дозу) верхня межа 2-стороннього 90% ДІ [довірчий інтервал] для відповідної за часом середньої різниці QTcF між сертраліном і плацебо, отриманої методом найменших квадратів (11,666 мс), перевищувала попередньо встановлене граничне значення 10 мс у часовій точці через 4 години після застосування препарату. Аналіз залежності відповіді від експозиції вказував на слабкий позитивний зв’язок між QTcF і концентрацією сертраліну в плазмі [0,036 мс/(нг/мл); p < 0,0001]. З огляду на модель залежності відповіді від експозиції, граничне значення клінічно значущого подовження інтервалу QTcF (тобто більше 10 мс для спрогнозованого 90% ДІ) збільшувалося щонайменше в 2,6 раза, порівняно з таким при середній C_max (86 нг/мл) після застосування найвищої рекомендованої дози сертраліну (200 мг/добу) (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції» і «Передозування»).

Обсесивно-компульсивний розлад у пацієнтів дитячого віку. Безпеку та ефективність сертраліну (50–200 мг/добу) вивчали при лікуванні дітей (6–12 років) і підлітків (13–17 років), які не мали депресії та перебували на амбулаторному лікуванні з приводу обсесивно-компульсивного розладу (ОКР). Через 1 тиждень початкового періоду разового сліпого прийому плацебо пацієнтів рандомізували у групи прийому сертраліну або плацебо протягом 12 тижнів з гнучким дозуванням препарату. Діти (віком 6–12 років) розпочинали застосування препарату з дози 25 мг. У пацієнтів, які були рандомізовані у групу прийому сертраліну, спостерігалося значно більше покращання, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо, відповідно до оцінки за Дитячою обсесивно-компульсивною шкалою Єля — Брауна CY-BOCS (p = 0,005), Глобальною обсесивно-компульсивною шкалою Національного інституту психічного здоров’я, США (NIMH) (p = 0,019) та шкалою «Загальна клінічна оцінка — покращення» (p = 0,002). Крім того, у пацієнтів у групі прийому сертраліну порівняно з групою прийому плацебо спостерігалася тенденція до більшого покращення за шкалою «Загальна клінічна оцінка — тяжкість захворювання» (p = 0,089). Середня кількість балів за шкалою CY-BOCS на початковому рівні та середня зміна кількості балів порівняно з початковим рівнем у групі пацієнтів, які отримували плацебо, становили 22,25 ± 6,15 і –3,4 ± 0,82 відповідно, у той час як у групі пацієнтів, які отримували сертралін, середня кількість балів на початковому рівні та середня зміна кількості балів порівняно з початковим рівнем становили 23,36 ± 4,56 і –6,8 ± 0,87 відповідно. У ретроспективному аналізі відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію та визначалися як пацієнти зі зниженням на щонайменше 25% кількості балів за шкалою CY-BOCS (первинний параметр ефективності) від показників початкового рівня до кінцевої точки, становив 53% у групі прийому сертраліну порівняно з 37% у групі плацебо (р = 0,03).

Дані щодо довгострокових клінічних досліджень ефективності застосування препарату педіатричним пацієнтам відсутні.

Діти. Дані про застосування сертраліну дітям віком до 6 років відсутні.

Постмаркетингове дослідження безпеки SPRITES. Було проведено обсерваційне постмаркетингове дослідження за участю 941 пацієнта віком від 6 до 16 років, в якому оцінювали довготривалу безпеку терапії сертраліном (із психотерапією і без неї) в порівнянні із психотерапією стосовно когнітивного, емоційного, фізичного та пубертатного дозрівання, тривалістю до 3 років. Це дослідження проведено в умовах клінічної практики у дітей та підлітків з первинними діагнозами обсесивно-компульсивного розладу, депресії або інших тривожних розладів з оцінкою когнітивності (оцінюється за тестом «Trails B» та індексом «BRIEF»), поведінкової/емоційної регуляції (оцінюється за поведінковим індексом регуляції «BRIEF») і фізичного/пубертатного дозрівання (оцінюється за стандартизованим індексом «зріст /вага / індекс маси тіла (ІМТ)» та стадією Таннера). Сертралін затверджений для застосування в педіатричній практиці лише для пацієнтів віком від 6 років з ОКР (див. розділ «Показання»). Стандартизація кожного первинного показника результату на основі статево-вікових норм показала, що загальні результати відповідали нормальному розвитку. Не спостерігалося статистично значущих відмінностей від початкових показників, за винятком показника маси тіла. В порівняльних аналізах спостерігалися статистично значущі результати щодо маси тіла, однак величина їхньої зміни була незначною.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Протягом 14-денного прийому сертраліну у дозах 50–200 мг (перорально, 1 раз на добу) у людей пік концентрації сертраліну у плазмі крові досягається через 4,5–8,4 години після прийому. Їжа суттєво не змінює біодоступність сертраліну у таблетках.

Розподіл. Приблизно 98% циркулюючого сертраліну зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація. Сертралін зазнає інтенсивного пресистемного метаболізму («ефект першого проходження») у печінці.

На основі даних клінічних досліджень та досліджень in vitro можна зробити висновок, що сертралін метаболізується багатьма шляхами, зокрема з участю ферментів CYP3A4, CYP2C19 та CYP2B6 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Сертралін та його основний метаболіт дезметилсертралін також є субстратами Р-глікопротеїну в умовах in vitro.

Елімінація. Середній період напіввиведення сертраліну становить приблизно 26 годин (у діапазоні від 22 до 36 годин). Відповідно до термінального періоду напіввиведення спостерігається кумуляція препарату (зі збільшенням його рівня приблизно вдвічі) до рівноважних концентрацій, які досягаються через 1 тиждень застосування препарату 1 раз на добу. Період напіввиведення N-дезметилсертраліну становить 62–104 години. Сертралін та N-дезметилсертралін інтенсивно метаболізуються в організмі людини, їх кінцеві метаболіти виводяться з калом та сечею в однакових кількостях. Тільки дуже незначна частина (< 0,2%) сертраліну виводиться з сечею у незміненому вигляді.

Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика сертраліну у діапазоні доз від 50 до 200 мг є дозозалежною.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів

Діти з ОКР. Фармакокінетика сертраліну вивчалася у 29 дітей віком 6–12 років та у 32 підлітків віком 13–17 років. У цих пацієнтів поступово збільшували дозу шляхом її титрування до добової дози 200 мг протягом 32 днів, починаючи з дози або 25 мг, або 50 мг з поступовим збільшенням. При застосуванні препарату у дозах 25 мг та 50 мг переносимість була однаковою. У рівноважному стані при застосуванні препарату у дозі 200 мг концентрації сертраліну у плазмі крові у групі дітей віком 6–12 років були приблизно на 35% вищі порівняно з такими у групі пацієнтів віком 13–17 років і на 21% вищі порівняно з референтною групою дорослих. Не спостерігалося значущих відмінностей між показниками кліренсу у хлопчиків та дівчаток. Таким чином, для застосування препарату дітям, особливо з низькою масою тіла, рекомендується низька початкова доза і її збільшення при титруванні дози з кроком у 25 мг. Підліткам можна застосовувати такі ж дози, що й дорослим.

Підлітки та пацієнти літнього віку. Фармакокінетичний профіль сертраліну у підлітків та в осіб літнього віку значуще не відрізняється від такого у дорослих віком 18–65 років.

Порушення функцій печінки. У пацієнтів з ушкодженням печінки період напіввиведення сертраліну подовжується і площа під фармакокінетичною кривою (AUC) збільшується втричі (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).

Порушення функцій нирок. У пацієнтів із порушенням функції нирок помірного або тяжкого ступеня не відзначалося значущої кумуляції сертраліну.

Фармакогеноміка. В осіб з повільним метаболізмом CYP2C19 рівні сертраліну у плазмі крові були приблизно на 50% вищі порівняно з особами зі швидким метаболізмом CYP2C19. Клінічне значення цього явища не з’ясоване, тому потрібне титрування дози, залежно від клінічної відповіді пацієнта.

Клінічні характеристики

Показання

Сертралін показаний для лікування наступних розладів:

великі депресивні епізоди. Запобігання рецидиву великих депресивних епізодів;
панічні розлади з наявністю або відсутністю агорафобії;
обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) у дорослих та дітей віком 6–17 років;
соціальний тривожний розлад;
посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначених у розділі «Склад».

Протипоказане одночасне застосування сертраліну з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) необоротної дії у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому з такими симптомами як збудження, тремор та гіпертермія. Розпочинати терапію сертраліном не можна щонайменше протягом 14 днів після припинення курсу лікування інгібітором МАО необоротної дії. Застосування сертраліну слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії інгібітором МАО необоротної дії.

Протипоказане одночасне застосування сертраліну та пімозиду (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Протипоказані

Інгібітори моноаміноксидази (ІМАО)

ІМАО необоротної дії (наприклад селегілін). Протипоказане застосування сертраліну разом з ІМАО необоротної дії, такими як селегілін. Терапію сертраліном можна розпочинати не раніше ніж через 14 днів після припинення курсу лікування ІМАО необоротної дії. Застосування сертраліну слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії ІМАО необоротної дії (див. розділ «Протипоказання»).

Селективний інгібітор оборотної дії МАО-А (моклобемід). У зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому не слід застосовувати сертралін у комбінації з селективним ІМАО оборотної дії, такими як моклобемід. Після відміни інгібітору МАО оборотної дії період до початку терапії сертраліном може бути коротшим за 14 днів. Рекомендується припинити застосування сертраліну щонайменше за 7 днів до початку терапії ІМАО оборотної дії (див. розділ «Протипоказання»).

Неселективні інгібітори МАО оборотної дії (лінезолід). Антибіотик лінезолід є слабким неселективним ІМАО оборотної дії, що не слід застосовувати пацієнтам, які приймають сертралін (див. розділ «Протипоказання»).

Були зареєстровані тяжкі побічні реакції у пацієнтів, які нещодавно припинили застосування ІМАО (наприклад, метиленовий синій) і розпочали прийом сертраліну, або які припинили терапію сертраліном незадовго до початку застосування ІМАО. Ці реакції включали тремор, міоклонію, посилене потовиділення, нудоту, блювання, припливи, запаморочення та гіпертермію з проявами, що нагадували нейролептичний злоякісний синдром, судоми і летальний наслідок.

Пімозид

У дослідженні з однократним прийомом низької дози пімозиду (2 мг) спостерігалося збільшення рівнів пімозиду приблизно на 35%. Таке підвищення рівнів не асоціювалося з жодними змінами показників ЕКГ. Хоча механізм цієї взаємодії невідомий, одночасне застосування сертраліну і пімозиду протипоказане у зв’язку з вузьким терапевтичним індексом пімозиду (див. розділ «Протипоказання»).

Не рекомендується одночасне застосування з сертраліном

Засоби, які пригнічують центральну нервову систему, і алкоголь

Одночасне застосування сертраліну у дозі 200 мг на добу не потенціювало вплив алкоголю, карбамазепіну, галоперидолу чи фенітоїну на когнітивні та психомоторні функції у здорових учасників дослідження. Однак одночасне застосування сертраліну з алкоголем не рекомендується.

Інші серотонінергічні лікарські засоби

(Див. розділ «Особливості застосування»).

Рекомендується з обережністю призначати сертралін з опіоїдами (такими як фентаніл, що застосовується переважно під час загального наркозу та в терапії хронічного болю) й іншими серотонінергічними препаратами (в тому числі іншими серотонінергічними антидепресантами, амфетамінами та триптанами).

Особливі запобіжні заходи при застосуванні

Препарати, які подовжують інтервал QT

Ризик подовження інтервалу QTc та/або шлуночкових аритмій (наприклад шлуночкової тахікардії типу «пірует») підвищується у разі одночасного застосування з іншими препаратами, які подовжують інтервал QTc (наприклад деякі антипсихотичні засоби й антибіотики) (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Літій

У плацебоконтрольованому дослідженні з участю здорових добровольців одночасний прийом сертраліну та літію значущо не змінював фармакокінетику літію, однак призводив до посилення тремору порівняно з плацебо, що свідчить про можливу фармакодинамічну взаємодію. При одночасному застосуванні сертраліну та літію слід забезпечити належний контроль стану пацієнта.

Фенітоїн

Результати плацебоконтрольованого дослідження з участю здорових добровольців свідчать про те, що тривалий прийом сертраліну у дозі 200 мг/добу не призводить до клінічно важливого інгібування метаболізму фенітоїну. Однак дані звітів деяких випадків свідчать про високі експозиції фенітоїну у пацієнтів, які застосовують сертралін; рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну у плазмі крові протягом початкового етапу терапії сертраліном із відповідними корекціями дози фенітоїну. Крім того, одночасне застосування препарату з фенітоїном може призвести до зниження концентрації сертраліну у плазмі крові. Не можна виключити можливість зниження рівнів сертраліну у плазмі крові під впливом інших індукторів ферменту CYP3A4, наприклад фенобарбіталу, карбамазепіну, препаратів звіробою та рифампіцину.

Триптани

Протягом періоду післяреєстраційного нагляду надходили поодинокі повідомлення про випадки розвитку слабкості, гіперрефлексії, порушення координації, відчуття збентеження, тривожності та збудження після одночасного застосування сертраліну і суматриптану. Симптоми серотонінергічного синдрому можуть також розвиватися при застосуванні інших препаратів цього ж класу (триптанів). Якщо одночасне лікування сертраліном та триптанами є необхідним з клінічної точки зору, рекомендовано забезпечити відповідний нагляд за пацієнтом (див. розділ «Особливості застосування»).

Варфарин

Одночасне застосування сертраліну у дозі 200 мг/добу та варфарину призводило до незначного, але статистично значущого збільшення протромбінового часу, що може у деяких рідкісних випадках призвести до порушень міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому слід ретельно контролювати показник протромбінового часу на початку лікування сертраліном та при його відміні.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами, з дигоксином, атенололом, циметидином

Одночасне застосування з циметидином призводило до суттєвого зниження кліренсу сертраліну. Клінічне значення цих змін не з’ясоване. Сертралін не впливав на бета-адреноблокуючі властивості атенололу. При одночасному застосуванні сертраліну у дозі 200 мг/добу та дигоксину не було виявлено ніякої взаємодії.

Лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів

Підвищується ризик виникнення кровотечі при одночасному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), включаючи сертралін, з лікарськими засобами, що впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), ацетилсаліциловою кислотою і тиклопідином) або іншими лікарськими засобами, що збільшують ризик кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).

Блокатори нервово-м’язової передачі

СІЗЗС можуть зменшувати активність холінестерази у плазмі крові, що призводить до подовження блокування нервово-м’язової передачі мівакурієм або іншими блокаторами нервово-м’язової передачі.

Засоби, що метаболізуються з участю цитохрому Р450

Сертралін може діяти як слабкий або помірний інгібітор ізоферменту СYР2D6. Тривалий прийом сертраліну у дозі 50 мг/добу призводив до помірного підвищення (у середньому на 23–37%) рівноважних концентрацій дезипраміну у плазмі крові (показник активності ізоферменту СYР2D6). Клінічно значущі взаємодії можуть відбуватися з іншими субстратами СYР2D6 з вузькими терапевтичними діапазонами, такими як протиаритмічні засоби класу 1С, зокрема пропафенон і флекаїнід, трициклічні антидепресанти і типові антипсихотичні засоби, особливо на тлі застосування сертраліну у вищих дозах.

Сертралін не виступає клінічно значущим інгібітором ізоферментів CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19 та CYP1A2. Це підтверджується результатами досліджень взаємодії препаратів in vivo із застосуванням субстратів CYP3A4 (ендогенного кортизолу, карбамазепіну, терфенадину, алпразоламу), субстрату CYP2C19 (діазепаму) і субстратів CYP2C9 (толбутаміду, глібенкламіду і фенітоїну). Результати досліджень in vitro свідчать про те, що сертралін має дуже малий потенціал інгібування СYР1А2 або не має його взагалі.

Щоденний прийом трьох склянок грейпфрутового соку призводив до підвищення плазмових рівнів сертраліну майже на 100% у перехресному дослідженні у 8 здорових осіб японської національності. Тому слід уникати прийому грейпфрутового соку під час застосування сертраліну (див. розділ «Особливості застосування»).

Виходячи з результатів дослідження взаємодії з грейпфрутовим соком, не можна виключити можливість навіть значно більшого підвищення експозиції сертраліну при одночасному застосуванні з потужними інгібіторами ферменту CYP3A4, наприклад з інгібіторами протеаз, кетоконазолом, ітраконазолом, позаконазолом, вориконазолом, кларитроміцином, телітроміцином та нефазодоном. Це також стосується помірних інгібіторів CYP3A4, наприклад апрепітанту, еритроміцину, флуконазолу, верапамілу та дилтіазему. Слід уникати прийому потужних інгібіторів CYP3A4 під час терапії сертраліном.

В осіб з повільним метаболізмом CYP2C19 плазмові рівні сертраліну підвищуються приблизно на 50% порівняно з особами зі швидким метаболізмом CYP2C19 (див. розділ «Фармакокінетика»). Не можна виключити можливість лікарської взаємодії з потужними інгібіторами CYP2C19, наприклад з омепразолом, ланзопразолом, пантопразолом, рабепразолом, флуоксетином, флувоксаміном.

Особливості застосування

Серотоніновий синдром (СС) або злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС)

При застосуванні СІЗЗС, включаючи терапію сертраліном, повідомлялося про розвиток синдромів, що можуть бути небезпечними для життя, таких як СС чи ЗНС. Ризик розвитку СС чи ЗНС при застосуванні СІЗЗС зростає у разі одночасного застосування інших серотонінергічних засобів (включаючи інші серотонінергічні антидепресанти, амфетаміни, триптани) з засобами, що порушують метаболізм серотоніну (включаючи ІМАО, наприклад метиленовий синій), антипсихотичними засобами, іншими антагоністами дофаміну та опіоїдами. У пацієнтів слід проводити моніторинг на предмет появи ознак та симптомів СС чи ЗНС (див. розділ «Протипоказання»).

Перехід із СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів

Існують обмежені дані контрольованих досліджень з вивчення оптимального часу переключення з СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів на сертралін. Слід проводити належний медичний огляд при таких змінах у лікуванні, особливо при переході на сертралін з таких препаратів тривалої дії, як флуоксетин.

Інші серотонінергічні засоби, наприклад триптофан, фенфлурамін та 5-НТ-агоністи

Одночасне застосування сертраліну та інших засобів, що посилюють ефект серотонінергічної нейротрансмісії, таких як амфетаміни, триптофан, фенфлурамін, 5-НТ-агоністи чи рослинні препарати, препарати звіробою (Hypericum perforatum), слід проводити з обережністю, і такої комбінованої терапії варто уникати (через можливу фармакодинамічну взаємодію).

Подовження інтервалу QTc / шлуночкова тахікардія типу «пірует»

Протягом періоду післяреєстраційного застосування сертраліну повідомлялося про випадки подовження інтервалу QTc і шлуночкової тахікардії типу «пірует», здебільшого у пацієнтів які мали фактори ризику. Вплив на подовження інтервалу QTc був підтверджений у дослідженні QTc у здорових добровольців із статистично значущим позитивним співвідношенням «експозиція—відповідь». Тому слід з обережністю застосовувати сертралін пацієнтам із додатковими факторами ризику подовження інтервалу QTc, такими як серцеві захворювання, гіпокаліємія або гіпомагніємія, подовження інтервалу QTc у родинному анамнезі, брадикардія та одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QTc (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»).

Посилення гіпоманії або манії

Повідомлялося про виникнення симптомів манії/гіпоманії у невеликого відсотка пацієнтів, які отримували зареєстровані антидепресанти та антиобсесивні препарати, включаючи сертралін. Тому слід з обережністю застосовувати сертралін пацієнтам з манією/гіпоманією в анамнезі. Необхідний ретельний нагляд лікаря. При виявленні ознак маніакальної фази у пацієнта застосування сертраліну слід припинити.

Шизофренія

Психотичні симптоми можуть посилюватися у пацієнтів із шизофренією.

Судоми

При терапії сертраліном можуть виникати судоми: сертралін не слід призначати хворим із нестабільною епілепсією; у хворих із контрольованою епілепсією застосування сертраліну потребує ретельного нагляду. Пацієнтам, у яких виникають судоми, препарат необхідно відмінити.

Суїциди / суїцидальні думки / суїцидальні спроби або клінічні ознаки погіршення

Депресія асоціюється з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкоджень та спроб суїциду (суїцидальних дій та проявів). Цей ризик існує безпосередньо до часу досягнення значної ремісії. Оскільки покращання стану хворих може не відбуватися протягом перших кількох тижнів або більшого періоду терапії, пацієнтам слід перебувати під ретельним наглядом до настання цього покращання. Загалом клінічний досвід свідчить про те, що на ранніх етапах одужання ризик суїциду збільшується.

Інші психічні стани, для лікування яких призначається сертралін, також можуть асоціюватися з підвищеним ризиком розвитку суїцидальних дій та проявів. Крім того, ці стани можуть бути супутніми з великим депресивним розладом. Таким чином, аналогічні застережні заходи, що стосуються лікування хворих з великим депресивним розладом, необхідні і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами.

Відомо, що у пацієнтів із суїцидальними діями та проявами в анамнезі або пацієнтів, у яких ще до початку терапії значною мірою виявляється суїцидальне мислення, існує більший ризик виникнення суїцидальних думок або суїцидальних спроб, у зв’язку з цим їм слід знаходитися під ретельним наглядом під час лікування. Метааналіз даних, отриманих у результаті проведення плацебоконтрольованих клінічних досліджень із застосуванням антидепресантів дорослим пацієнтам із психічними розладами, показав підвищений ризик проявів суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів у пацієнтів віком до 25 років порівняно з таким при застосуванні плацебо.

Слід ретельно спостерігати за пацієнтами, зокрема за пацієнтами з високим ризиком розвитку суїцидальності, особливо на початку терапії та після будь-яких змін у дозуванні препарату. Пацієнтів (та осіб, які за ними доглядають) необхідно попередити про необхідність відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки або суїцидальних думок, а також будь-яких незвичних змін поведінки і негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні цих симптомів.

Застосування дітям

Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків, за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом віком 6–17 років. У ході клінічних досліджень у дітей та підлітків, які отримували антидепресанти, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, частіше спостерігалися суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів). Якщо, виходячи з клінічної потреби, рішення все ж приймається на користь призначення цього препарату, потрібне ретельне спостереження за пацієнтом для виявлення ознак суїцидальних симптомів, особливо на початку лікування. Довгострокова безпека стосовно когнітивного, емоційного, фізичного та пубертатного дозрівання дітей та підлітків віком від 6 до 16 років оцінювалася в довгостроковому оглядовому дослідженні тривалістю до 3 років (див. розділ «Фармакологічні властивості»). У постмаркетинговому періоді були зареєстровані повідомлення про декілька випадків уповільненого росту та статевого дозрівання. Клінічна значущість та причинний зв'язок поки що не з’ясовані. При довготривалій терапії пацієнтів дитячого віку лікарі мають здійснювати моніторинг на предмет виявлення відхилень від норм у процесі росту та розвитку організму.

Аномальні кровотечі/крововиливи

При застосуванні СІЗЗС повідомлялося про випадки патологічних геморагічних явищ, у тому числі про шкірні геморагічні явища (екхімози і пурпура), та інших геморагічних явищ, таких як шлунково-кишкові або гінекологічні кровотечі, у тому числі кровотечі з летальним наслідком. СІЗЗС/ІЗЗНС збільшують ризик післяпологових кровотеч (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Побічні реакції»). Рекомендується з обережністю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад з антикоагулянтами, атиповими антипсихотичними засобами і фенотіазинами, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та НПЗП), а також пацієнтам із геморагічними порушеннями в анамнезі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Гіпонатріємія

У результаті терапії СІЗЗС або інгібіторами зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну (ІЗЗНС), включаючи сертралін, може розвинутися гіпонатріємія. У багатьох випадках гіпонатріємія є результатом синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Повідомлялося про випадки зниження рівня натрію у сироватці крові нижче 110 ммоль/л. У пацієнтів літнього віку може існувати більший ризик розвитку гіпонатріємії при застосуванні СІЗЗС та ІЗЗНС. Також ризик цього ускладнення може бути підвищений у пацієнтів, які приймають діуретики, і в пацієнтів з гіповолемією будь-якого іншого походження (про застосування пацієнтам літнього віку див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»). Для пацієнтів із симптоматичною гіпонатріємією слід розглянути припинення терапії сертраліном і застосувати відповідне медичне втручання. До ознак і симптомів гіпонатріємії належать головний біль, труднощі з концентрацією, погіршення пам’яті, сплутаність свідомості, слабкість і втрата фізичної рівноваги, що може призвести до падінь. Більш тяжкі та/або гострі епізоди гіпонатріємії можуть мати такі прояви, як галюцинації, синкопе, судоми, кома, зупинка дихання, аж до летального наслідку.

Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Симптоми відміни є частим явищем при припиненні терапії препаратом, зокрема у випадку раптової відміни терапії (див. розділ «Побічні реакції»). За даними клінічних досліджень, у пацієнтів, які припинили застосування сертраліну, частота реакцій відміни становила 23% порівняно з 12% у пацієнтів, які продовжували отримувати терапію сертраліном.

Ризик розвитку синдрому відміни може залежати від кількох факторів, включаючи тривалість терапії, дозування та швидкість зниження дози. Найчастіше повідомлялося про такі реакції, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), збудження чи відчуття тривожності, нудота та/або блювання, тремор і головний біль. Загалом ці симптоми були легкого або помірного ступеня тяжкості, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Зазвичай вони виникають протягом перших кількох днів після припинення терапії, але у дуже рідкісних випадках такі симптоми відзначалися у пацієнтів, які випадково пропустили прийом дози препарату. У більшості випадків ці симптоми минають самостійно протягом 2 тижнів, хоча у деяких пацієнтів вони можуть тривати довше (2–3 місяці чи довше). Таким чином, рекомендується поступово зменшувати дозу сертраліну при припиненні терапії препаратом протягом періоду у кілька тижнів чи місяців відповідно до потреб пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Акатизія/психомоторний неспокій

Застосування сертраліну асоціюється з розвитком акатизії, що характеризується суб’єктивно неприємним або невгамовним неспокоєм та потребою рухатися, що часто супроводжується нездатністю сидіти чи стояти спокійно. Ризик виникнення таких ускладнень найбільший протягом перших кількох тижнів терапії. У пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, збільшення дози може бути шкідливим.

Застосування при печінковій недостатності

Сертралін інтенсивно метаболізується у печінці. Під час фармакокінетичного дослідження з багатократним прийомом препарату у пацієнтів зі стабільним цирозом легкого ступеня спостерігалося подовження періоду напіввиведення та збільшення AUC або C_max приблизно втричі порівняно з цими показниками в осіб із нормальною функцією печінки. Значущих відмінностей у ступені зв’язування препарату з білками плазми крові між цими двома групами учасників дослідження не виявлено. Слід обережно призначати сертралін пацієнтам із патологією печінки. У випадку призначення сертраліну пацієнтам із порушеннями функції печінки необхідно зважити доцільність зменшення дози або частоти прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Застосування при нирковій недостатності

Сертралін інтенсивно метаболізується; виведення незміненої сполуки із сечею є другорядним шляхом елімінації. У дослідженнях з участю пацієнтів із порушенням функції нирок від легкого до середнього ступеня (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) або від середнього до тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 10–29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC_0–24та C_max) при багатократному прийомі препарату були без статистично значущих відмінностей від цих показників у групі контролю. Немає необхідності у коригуванні дози залежно від ступеня порушень функції нирок.

Застосування пацієнтам літнього віку

У клінічних дослідженнях брали участь понад 700 пацієнтів літнього віку (віком > 65 років). Характер і частота розвитку побічних реакцій у пацієнтів літнього віку були подібними до таких, що спостерігались у молодших пацієнтів.

Однак застосування СІЗЗС та ІЗЗНС, включаючи сертралін, асоціювалося з випадками клінічно значущої гіпонатріємії у пацієнтів літнього віку, в яких спостерігається більший ризик розвитку цього побічного явища (див. «Гіпонатріємія» у розділі «Особливості застосування»).

Цукровий діабет

У пацієнтів із цукровим діабетом застосування СІЗЗС може впливати на показники глікемічного контролю. Дозування інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу може потребувати коригування.

Електрошокова терапія (ЕШТ)

Клінічних досліджень, спрямованих на вивчення ризиків або переваг комбінованого застосування ЕШТ та сертраліну, не проводили.

Грейпфрутовий сік

Одночасне застосування сертраліну з грейпфрутовим соком не рекомендоване (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати скринінгового аналізу сечі

Повідомлялося про хибнопозитивні результати імунологічних скринінгових тестів сечі на визначення вмісту бензодіазепінів у пацієнтів, які приймали сертралін. Хибнопозитивні результати зумовлені низькою специфічністю вказаного лабораторного тесту та можуть спостерігатися впродовж кількох діб після припинення лікування сертраліном. Відділити сертралін від бензодіазепінів у сечі можна шляхом проведення уточнювальних тестів — газової хроматографії/мас-спектрометрії.

Закритокутова глаукома

Препарати класу СІЗЗС, у тому числі сертралін, можуть впливати на розмір зіниці з розвитком мідріазу. Такий ефект може призводити до звуження кута ока з подальшим підвищенням внутрішньоочного тиску та розвитком закритокутової глаукоми, особливо у пацієнтів з відповідною схильністю. Отже, сертралін слід застосовувати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Інформація щодо допоміжних речовин

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Не було проведено добре контрольованих досліджень препарату з участю вагітних жінок. Однак існує суттєва кількість даних, у яких не виявлено доказів виникнення вроджених вад розвитку плода внаслідок застосування сертраліну. У дослідженнях на тваринах було виявлено вплив на репродуктивну функцію, ймовірно у зв’язку з токсичною дією препарату на організм матері, та/або на плід.

Повідомлялося, що застосування сертраліну у період вагітності спричиняє у деяких новонароджених (матері яких приймали сертралін) симптоми, подібні до реакцій відміни. Цей феномен також спостерігався при застосуванні інших антидепресантів класу СІЗЗС. Сертралін не рекомендується застосовувати у період вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки такий, що очікувані переваги від застосування препарату перевищують потенційний ризик.

Результати спостережень вказують на підвищений (майже у 2 рази) ризик післяпологової кровотечі у разі застосування СІЗЗС/ІЗЗНС протягом місяця до пологів (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Слід наглядати за новонародженими, якщо мати продовжує застосування сертраліну на пізніх термінах вагітності, особливо у ІІІ триместрі. Після застосування сертраліну на пізніх стадіях вагітності у новонароджених можуть виникати наступні симптоми: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонус, гіпотонус, гіперрефлексія, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, дратівливість, млявість, постійний плач, сонливість і труднощі з засинанням. Ці симптоми можуть бути зумовлені або серотонінергічними ефектами, або симптомами відміни. У більшості випадків ці ускладнення розвиваються одразу ж після пологів чи найближчим часом (протягом менш ніж 24 годин).

Згідно з даними епідеміологічних досліджень очікується, що застосування СІЗЗС у період вагітності, особливо на пізніх строках вагітності, може підвищуватиме ризик розвитку синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених. Вказаний синдром спостерігався з частотою приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції відзначається 1–2 випадки синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей.

Годування груддю

Опубліковані дані щодо рівнів сертраліну у грудному молоці свідчать про те, що сертралін і його метаболіт N-дезметилсертралін екскретуються у грудне молоко у малій кількості. Загалом у сироватці крові немовлят виявляли незначні концентрації препарату або концентрації препарату, недоступні для визначення, за винятком одного випадку, коли концентрація препарату у сироватці крові немовляти становила приблизно 50% від концентрації препарату у сироватці крові матері (але без будь-якого помітного впливу на здоров’я цього немовляти). На даний час не повідомлялося про побічну дію препарату на здоров’я дітей, яких годували груддю жінки, які застосовували сертралін, але такий ризик не можна виключати. Застосування препарату у період годування груддю не рекомендовано, за винятком випадків, коли, на думку лікаря, користь від прийому препарату перевищує ризик.

Фертильність

Під час досліджень на тваринах, не виявили впливу сертраліну на параметри фертильності.

Звіти досліджень деяких СІЗЗС свідчать, що вплив на якість сперми у людей є оборотним. Станом на цей час не було виявлено впливу на фертильність людини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Клініко-фармакологічні дослідження свідчать про відсутність впливу сертраліну на психомоторні функції. Однак пацієнтів слід попереджати про те, що психотропні засоби можуть порушувати психічні або фізичні реакції, необхідні для виконання потенційно небезпечних завдань, таких як керування автомобілем або робота з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Спосіб застосування

Сертралін приймати 1 раз на добу (вранці або ввечері).

Таблетки сертраліну можна приймати незалежно від вживання їжі.

Початок лікування

Депресія та ОКР

Лікування сертраліном слід розпочинати з дози 50 мг/добу.

Панічні розлади, ПТСР та соціальний тривожний розлад

Лікування слід розпочинати з дози 25 мг/добу. Через 1 тиждень дозу слід підвищити до 50 мг 1 раз на добу. Було показано, що такий режим дозування знижує частоту розвитку побічних ефектів, характерних для панічних розладів на початковому етапі лікування.

Титрування дози

Депресія, ОКР, панічні розлади, соціальний тривожний розлад та ПТСР

У пацієнтів, які не відповідають на дозу 50 мг, ефект може бути досягнутий при підвищенні дози. Корекцію дози слід здійснювати з кроком 50 мг до досягнення максимальної дози 200 мг/добу не частіше 1 разу на тиждень, зважаючи на період напіввиведення сертраліну, що становить 24 години.

Перші прояви терапевтичного ефекту можуть спостерігатися протягом 7 днів лікування. Однак для досягнення терапевтичної відповіді зазвичай потрібен довший період часу, особливо у хворих з ОКР.

Підтримуюча доза

Дозування протягом довготривалої терапії слід утримувати на найнижчому ефективному рівні з наступним коригуванням залежно від терапевтичної відповіді.

Депресія

Довготривалу терапію можна також застосовувати для запобігання рецидиву великих депресивних епізодів (ВДЕ). У більшості випадків рекомендована доза для запобігання рецидиву ВДЕ є такою ж, як доза, яку застосовували протягом лікування цього депресивного епізоду. Пацієнтам з депресією слід отримувати терапію протягом достатнього часу, щонайменше протягом 6 місяців, щоб упевнитися у повній відсутності симптомів.

Панічні розлади та ОКР

При тривалій терапії у пацієнтів з панічними розладами та ОКР слід проводити регулярну оцінку терапії, оскільки для цих розладів не було продемонстровано ефективності препарату у запобіганні рецидивів.

Застосування дітям

Діти та підлітки з обсесивно-компульсивним розладом

Підлітки віком 13–17 років: початкова доза становить 50 мг 1 раз на добу.

Діти віком 6–12 років: початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу. Через 1 тиждень дозу можна збільшити до 50 мг 1 раз на добу.

При необхідності, у випадку недостатнього ефекту, можливе подальше підвищення дози на 50 мг 1 раз на тиждень протягом кількох тижнів. Максимальна доза становить 200 мг/добу.

Однак при підвищенні дози понад 50 мг слід враховувати загалом нижчу масу тіла дітей порівняно з дорослими. Не слід змінювати дозу частіше, ніж 1 раз на тиждень.

Ефективність препарату у дітей з великим депресивним розладом продемонстрована не була.

Дані щодо застосування препарату дітям віком до 6 років відсутні (див. також розділ «Особливості застосування»).

Застосування пацієнтам літнього віку

Пацієнтам літнього віку дозування препарату слід підбирати з обережністю, оскільки ці пацієнти мають підвищений ризик розвитку гіпонатріємії (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування при печінковій недостатності

Слід бути обережними при застосуванні сертраліну пацієнтам із патологією печінки. При порушеннях функції печінки необхідно зменшити дозу або частоту прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, оскільки клінічні дані щодо застосування препарату таким хворим відсутні (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування при нирковій недостатності

При порушеннях функції нирок коригування дози препарату не потрібне (див. розділ «Особливості застосування»).

Симптоми відміни, які спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Слід уникати раптового припинення застосування препарату. При припиненні лікування сертраліном, щоб зменшити ризик розвитку реакцій синдрому відміни, дозу слід поступово зменшувати щонайменше протягом 1–2 тижнів (див. розділ «Особливості застосування» і «Побічні реакції»). Якщо після зменшення дози препарату або припинення його застосування з’являються нестерпні симптоми, може бути розглянуте відновлення застосування препарату у раніше призначеній дозі. У подальшому лікар може продовжувати зменшувати дозу, але більш поступово.

Діти

Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей, крім дітей з обсесивно-компульсивними розладами віком від 6 років (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Передозування

Токсичність

Сертралін має діапазон безпеки, що залежить від популяції пацієнтів та/або супутнього застосування лікарських засобів. Повідомлялося про летальні випадки передозування сертраліном як при окремому застосуванні, так і в комбінації з іншими засобами та/або алкоголем. У зв’язку з цим кожен випадок передозування потребує інтенсивної терапії.

Симптоми

Симптоми передозування включають побічні ефекти, опосередковані серотоніном, такі як сонливість, шлунково-кишкові порушення (наприклад нудота та блювання), тахікардія, тремор, збудження і запаморочення. Рідше повідомлялося про розвиток коми.

Також спостерігалося подовження інтервалу QTc / шлуночкова тахікардія типу «пірует», тому в усіх випадках передозування сертраліну рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»).

Терапія

Специфічних антидотів сертраліну не існує. Рекомендується забезпечити і підтримувати прохідність дихальних шляхів та достатній рівень оксигенації і вентиляції, якщо є потреба. При терапії передозування слід мати на увазі, що активоване вугілля, яке можна застосовувати разом із проносним засобом, може бути не менш ефективним за промивання шлунка. Викликання блювання не рекомендоване. Рекомендований моніторинг серцевої діяльності (наприклад ЕКГ), а також основних життєвих показників разом із загальною симптоматичною та підтримуючою терапією. Враховуючи значний об’єм розподілу сертраліну, такі заходи як форсований діурез, діаліз, гемоперфузія або замінна гемотрансфузія навряд чи можуть бути корисними.

Побічні реакції

Найчастіше спостерігається такий побічний ефект, як нудота. При лікуванні соціального тривожного розладу у 14% чоловіків, яким застосовували сертралін, відзначалася статева дисфункція (порушення еякуляції) порівняно з 0% пацієнтів, які отримували плацебо. Ці побічні ефекти є дозозалежними і вони часто самостійно зникають при продовженні терапії.

Профіль побічних ефектів, що часто спостерігалися у ході проведення подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень з участю пацієнтів з ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами, був подібним до такого у пацієнтів з депресією, які брали участь у клінічних дослідженнях.

Нижче наведено дані про побічні реакції, що спостерігалися у період післяреєстраційного нагляду (частота їх розвитку невідома) і в ході проведення плацебоконтрольованих клінічних досліджень (у яких 2542 пацієнти отримували сертралін і 2145 пацієнтів отримували плацебо) з участю хворих з депресією, ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами.

Деякі з наведених нижче побічних реакцій можуть зменшуватися за інтенсивністю та частотою за умови тривалого лікування і зазвичай не призводять до припинення терапії.

Нижче наведена частота розвитку побічних реакцій, що спостерігалися у ході проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з депресією, ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами. Наведено об’єднані дані досліджень і післяреєстраційного нагляду (частота невідома).

Частота побічних реакцій відображена як: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна встановити за наявними даними).

Інфекції та інвазії. Часто: інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, риніт; нечасто: гастроентерит, середній отит; рідко: дивертикуліт^§.

Пухлини доброякісні, злоякісні та неуточнені (у тому числі кісти та поліпи). Нечасто: новоутворення.

З боку системи крові та лімфатичної системи. Рідко: лімфаденопатія, тромбоцитопенія*^§, лейкопенія*^§.

З боку імунної системи. Нечасто: підвищена чутливість*, сезонна алергія*; рідко: анафілактоїдна реакція*.

З боку ендокринної системи. Нечасто: гіпотиреоз*; рідко: гіперпролактинемія*^§, синдром порушення секреції антидіуретичного гормону*^§.

Метаболічні та аліментарні розлади. Часто: зниження апетиту, посилення апетиту*; рідко: гіперхолестеринемія, цукровий діабет, гіпоглікемія*, гіперглікемія*^§, гіпонатріємія*^§.

Психічні порушення. Дуже часто: безсоння; часто: відчуття тривожності*, депресія*, збудження*, зниження лібідо*, нервозність, деперсоналізація, нічні жахи, бруксизм*; нечасто: суїцидальне мислення / суїцидальна поведінка, психотичний розлад*, патологічне мислення, апатія, галюцинації*, агресія*, ейфоричний настрій*, параноя; рідко: конверсійний розлад*^§, паронірія*^§, залежність від ліків, лунатизм, передчасна еякуляція.

З боку нервової системи. Дуже часто: запаморочення, головний біль*, сонливість; часто: тремор, розлади руху (включаючи екстрапірамідні симптоми, такі як гіперкінезія, гіпертонус, дистонія, спазми щелепи або порушення ходи), парестезія*, гіпертонус*, порушення уваги, дисгевзія; нечасто: амнезія, гіпестезія*, мимовільні м’язові скорочення*, синкопе*, гіперкінезія*, мігрень*, судоми*, постуральне запаморочення, порушення координації рухів, порушення мовлення; рідко: кома*, акатизія (див. розділ «Особливості застосування»), дискінезія, гіперестезія, спазм церебральних судин (у тому числі синдром скороминущої церебральної вазоконстрикції та синдром Колла — Флемінга)*^§, психомоторне збудження*^§ (див. розділ «Особливості застосування»), сенсорні порушення, хореоатетоз^§; також були зареєстровані симптоми, що асоціювалися із серотоніновим синдромом* або злоякісним нейролептичним синдромом, у деяких випадках пов’язаним із супутнім прийомом серотонінергічних засобів, такі як збудження, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, діарея, жар, артеріальна гіпертензія, ригідність та тахікардія^§.

З боку органів зору. Часто: порушення зору*; нечасто: мідріаз*; рідко: скотома, глаукома, диплопія, фотофобія, крововилив у передню камеру ока*^§, зіниці різного розміру*^§, розлади зору^§, розлади сльозовиділення; частота невідома: макулопатія.

З боку органів слуху та рівноваги. Часто: дзвін у вухах*; нечасто: біль у вусі.

З боку серця. Часто: відчуття серцебиття*; нечасто: тахікардія*, порушення серцевої діяльності; рідко: інфаркт міокарда*^§, шлуночкова тахікардія типу «пірует»*^§ (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»), брадикардія, подовження інтервалу QTc* (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»).

З боку судин. Часто: припливи*; нечасто: патологічна кровотеча (така як шлунково-кишкова кровотеча)*, артеріальна гіпертензія*, гіперемія, гематурія*; рідко: периферична ішемія.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: позіхання*; нечасто: диспное, носова кровотеча*, бронхоспазм*; рідко: гіпервентиляція, інтерстиціальне захворювання легень*^§, ларингоспазм, дисфонія, стридор*^§, гіповентиляція, гикавка.

З боку шлунково-кишкового тракту. Дуже часто: нудота, діарея, сухість у роті; часто: диспепсія, запор*, біль у животі*, блювання*, метеоризм; нечасто: мелена, патології з боку зубів, езофагіт, глосит, геморой, гіперсалівація, дисфагія, відрижка, зміни язика; рідко: виразки на слизовій оболонці ротової порожнини, панкреатит*^§, гематохезія, виразки на язиці, стоматит; частота невідома: мікроскопічний коліт*.

З боку гепатобіліарної системи. Рідко: порушення функції печінки, серйозні порушення функції печінки (включаючи гепатит, жовтяницю та печінкову недостатність).

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто: гіпергідроз, висипання*; нечасто: періорбітальний набряк*, кропив’янка*, алопеція*, свербіж*, пурпура*, дерматит, сухість шкіри, набряк обличчя, холодний піт; рідко: тяжкі побічні реакції з боку шкіри, такі як синдром Стівенса — Джонсона* та епідермальний некроліз*^§, шкірна реакція*^§, фоточутливість^§, ангіоневротичний набряк, патологічні зміни з боку текстури волосся, нетиповий запах шкіри, бульозний дерматит, везикульозне висипання.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини. Часто: біль у спині, артралгія*, міалгія; нечасто: остеоартрит, посмикування м’язів, м’язові спазми*, м’язова слабкість; рідко: рабдоміоліз*^§, ураження кісток; частота невідома: тризм*.

З боку нирок та сечовидільної системи. Нечасто: полакіурія, порушення сечовипускання, затримка сечі, нетримання сечі*, поліурія, ніктурія; рідко: порушення сечовипускання*, олігурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз. Дуже часто: порушення еякуляції; часто: нерегулярний менструальний цикл*, еректильна дисфункція; нечасто: статева дисфункція, менорагія, вагінальна кровотеча, статева дисфункція у жінок; рідко: галакторея*, атрофічний вульвовагініт, виділення зі статевих органів, баланопостит*^§, гінекомастія*, пріапізм*; частота невідома: післяпологова кровотеча*^†.

Загальні порушення. Дуже часто: підвищена втомлюваність*; часто: загальне нездужання*, біль у грудній клітці*, астенія*, пірексія*; нечасто: периферичний набряк*, озноб, порушення ходи*, спрага; рідко: грижа, зниження переносимості препарату.

Дослідження. Часто: збільшення маси тіла*; нечасто: підвищення рівня аланінамінотрансферази*, підвищення рівня аспартатамінотрансферази*, зниження маси тіла*; рідко: підвищення рівня холестерину в крові*, відхилення від норми результатів клінічних лабораторних аналізів, порушення якості сперми, зміна функції тромбоцитів*§.

Травми, отруєння та ускладнення процедур. Часто: травма.

Хірургічні втручання та медичні процедури. Рідко: процедура вазодилатації.

* Побічні реакції, які були зареєстровані у післяреєстраційний період.

§ Частота побічних реакцій представлена за розрахунковою верхньою межею 95% довірчого інтервалу із застосуванням «правила трьох».

† Ця побічна реакція зареєстрована для терапевтичної групи СІЗЗС/СІЗЗСН (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Синдроми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Припинення терапії сертраліном (особливо у випадку різкого припинення терапії) зазвичай призводить до розвитку симптомів відміни. Найчастіше повідомляється про такі побічні явища, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння і яскраві сновидіння), збудження або відчуття тривожності, нудота та/або блювання, тремор і головний біль. Як правило, ці побічні явища були легкого або помірного ступеня тяжкості та минали самостійно; однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. У зв’язку з цим у випадках, коли більше немає необхідності у терапії сертраліном, рекомендується поступова відміна препарату шляхом поетапного зниження дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Застосування пацієнтам літнього віку

Застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну (ІЗЗНС), включаючи сертралін, асоціювалося з клінічно значущими випадками гіпонатріємії у пацієнтів літнього віку, в яких може спостерігатися підвищений ризик розвитку цього побічного явища (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування дітям

У понад 600 дітей, які отримували сертралін, загальний профіль побічних реакцій був у цілому подібний до такого, що спостерігався у дослідженнях з участю дорослих пацієнтів. У ході контрольованих досліджень були зареєстровані наступні побічні реакції (кількість пацієнтів, які приймали сертралін, становила 281): дуже часто (≥1/10): головний біль (22%), безсоння (21%), діарея (11%) і нудота (15%). Часто (від ≥1/100 до <1/10): біль у грудній клітці, манія, пірексія, блювання, відсутність апетиту, афективна лабільність, агресія, збудження, нервозність, порушення уваги, запаморочення, гіперкінезія, мігрень, сонливість, тремор, порушення зору, сухість у роті, диспепсія, нічні жахи, підвищена втомлюваність, нетримання сечі, висипання, акне, носова кровотеча, метеоризм. Нечасто (від ≥1/1000 до <1/100): подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакодинаміка»), суїцидальні спроби, судоми, екстрапірамідний розлад, парестезія, депресія, галюцинації, пурпура, гіпервентиляція, анемія, порушення функцій печінки, підвищення рівня аланінамінотрансферази, цистит, простий герпес, отит зовнішнього вуха, біль у вусі, біль в оці, мідріаз, загальне нездужання, гематурія, пустульозне висипання, риніт, травма, зниження маси тіла, посмикування м’язів, незвичайні сновидіння, апатія, альбумінурія, полакіурія, поліурія, біль у молочних залозах, порушення менструального циклу, алопеція, дерматит, ураження шкіри, нетиповий запах шкіри, кропив’янка, бруксизм, припливи. Частота невідома: енурез.

Ефекти, характерні для цього класу лікарських засобів

У результаті проведення епідеміологічних досліджень, що переважно проводили з участю пацієнтів віком від 50 років, був виявлений підвищений ризик виникнення переломів кісток у пацієнтів, які отримували СІЗЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що зумовлює підвищення цього ризику, невідомий.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник

ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС/EGIS Pharmaceuticals PLC.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

9900, м. Керменд, вул. Матяш кірай, 65, Угорщина/9900 Kormend, Matyas kiraly ut. 65, Hungary.

Стимулотон® таблетки, вкриті плівковою оболонкою 100 мг, Egis (Угорщина)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

СТИМУЛОТОН^®

(STIMULOTON^®)

Склад

діюча речовина: сертралін;

1 таблетка містить 100 мг сертраліну (у вигляді 111,9 мг сертраліну гідрохлориду);

допоміжні речовини: магнію стеарат, гідроксипропілцелюлоза, натрію крохмальгліколят
(тип А), кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, макрогол 6000, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, овальної форми, зі стилізованим гравіюванням «Е 272» з одного боку та рискою з іншого боку, без запаху.

Фармакотерапевтична група

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Код АТХ N06А В06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Сертралін є потужним та специфічним інгібітором нейронального захоплення серотоніну
(5-НТ) in vitro, яке в організмі тварин призводить до потенціювання ефектів 5-НТ. Сертралін має лише дуже слабкий вплив на процеси зворотного нейронального захоплення норадреналіну та допаміну. У терапевтичних дозах сертралін блокує захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. Препарат не проявляє стимулювальної, седативної, антихолінергічної або кардіотоксичної дії в експериментах на тваринах. У контрольованих дослідженнях за участю здорових добровольців сертралін не демонстрував седативного ефекту та не впливав на психомоторні функції. Згідно з властивим йому селективним інгібуванням захоплення 5-НТ сертралін не підвищує катехоламінергічну активність. Сертралін не має афінності до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, бензодіазепінових або ГАМК-рецепторів. Тривале застосування сертраліну у тварин відзначалося зниженням кількості норадреналінових рецепторів у головному мозку, що також спостерігалося при застосуванні інших клінічно ефективних антидепресантів та антиобсесивних засобів.

Сертралін не спричиняє розвитку медикаментозного зловживання. У плацебо-контрольованому, подвійно сліпому, рандомізованому дослідженні порівняльного потенціалу зловживання сертраліну, алпразоламу та d-амфетаміну за участю людей сертралін не демонстрував позитивних суб’єктивних ефектів, які б свідчили про його потенціал до зловживання. Навпаки, учасники дослідження, які приймали як алпразолам, так і d-амфетамін, порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо, мали значно вищі показники схильності до зловживання, ейфорії та потенційної медикаментозної залежності.

Сертралін не викликав стимулювального ефекту та відчуття тривожності, характерних для d-амфетаміну, а також не спричиняв седативного ефекту та психомоторних порушень, характерних для алпразоламу. Сертралін не призводить до виникнення позитивного стимулу у макак виду резус, видресируваних самостійно приймати кокаїн, як і не є замісником розпізнавального стимулу щодо як d-амфетаміну, так і пентобарбіталу у макак-резус.

Клінічна ефективність та безпечність

Великий депресивний розлад

Дослідження проводилось за участю амбулаторних пацієнтів із депресією, у яких відзначалася відповідь на терапію сертраліном у дозі 50–200 мг/добу до завершення початкової 8-тижневої відкритої фази. Ці пацієнти (n = 295) були рандомізовані у групи або для продовження прийому сертраліну у дозі 50–200 мг/добу, або для прийому плацебо протягом 44 тижнів відповідно до подвійно сліпого дослідження. Частота рецидивів у пацієнтів, які отримували сертралін, була статистично значущо нижчою порівняно з такою у пацієнтів, які отримували плацебо. Середня доза для пацієнтів, які завершили участь у дослідженні, становила 70 мг/добу. Частка пацієнтів, які відповіли на терапію (що визначалися як пацієнти, в яких не спостерігався рецидив), у групах прийому сертраліну та плацебо становила 83,4% і 60,8% відповідно.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

Об’єднані дані трьох досліджень за участю пацієнтів із ПТСР свідчать про нижчий відсоток відповіді на терапію у чоловіків порівняно з жінками. У двох клінічних дослідженнях з позитивними результатами відсоток чоловіків і жінок, які відповіли на терапію сертраліном, був подібним, як і в групі плацебо (жінки: 57,2% порівняно з 34,5%; чоловіки: 53,9% порівняно з 38,2%). Кількість чоловіків і жінок, які були учасниками цих досліджень, становила 184 і 430 осіб відповідно, при цьому результати у жінок були більш постійними, а у чоловіків на початковому рівні спостерігалися інші змінні параметри (більше зловживання речовинами, більша тривалість захворювання, причина травми тощо), що корелювали зі зниженням терапевтичного ефекту.

Електрофізіологія серця

У ґрунтовному дослідженні інтервалу QTc в рівноважному стані за умови надтерапевтичних експозицій у здорових добровольців (які отримували дозу 400 мг/добу, що вдвічі перевищувала максимальну рекомендовану добову дозу) верхня межа двобічного 90% ДІ для відповідної за часом середньої різниці QTcF між сертраліном і плацебо, отриманої методом найменших квадратів (11,666 мс), перевищувала попередньо встановлене граничне значення 10 мс у часовій точці через 4 години після застосування препарату. Аналіз залежності відповіді від експозиції вказував на слабкий позитивний зв’язок між QTcF та концентрацією сертраліну в плазмі [0,036 мс/(нг/мл); p < 0,0001]. З огляду на модель залежності відповіді від експозиції граничне значення клінічно значущого подовження інтервалу QTcF (тобто більше 10 мс для спрогнозованого 90% ДІ) збільшувалося щонайменше в 2,6 раза порівняно з відповідним показником при середній C_max (86 нг/мл) після застосування найвищої рекомендованої дози сертраліну (200 мг/добу) (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції» і «Передозування»).

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) у пацієнтів дитячого віку

Безпека та ефективність застосування сертраліну (50–200 мг/добу) вивчалися при лікуванні дітей (6–12 років) і підлітків (13–17 років), які не мали депресії та перебували на амбулаторному лікуванні з приводу обсесивно-компульсивного розладу (ОКР). Через 1 тиждень початкового періоду разового сліпого прийому плацебо пацієнтів рандомізували у групи прийому сертраліну або плацебо протягом 12 тижнів з гнучким дозуванням препарату. Діти (віком 6–12 років) розпочинали застосування препарату з дози 25 мг. У пацієнтів, які були рандомізовані у групу прийому сертраліну, спостерігалося значно більше покращання, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо, відповідно до оцінки за Дитячою обсесивно-компульсивною шкалою Йеля — Брауна CY-BOCS (p = 0,005), Глобальною обсесивно-компульсивною шкалою Національного інституту психічного здоров’я (NIMH) (p = 0,019) та шкалою «Загальна клінічна оцінка — покращення» (p = 0,002). Крім того, у пацієнтів, які приймали сертралін, порівняно з тими, хто отримував плацебо, спостерігалася тенденція до більшого покращення за шкалою «Загальна клінічна оцінка — тяжкість захворювання»
(p = 0,089). Середня кількість балів за шкалою CY-BOCS на початковому рівні та середня зміна кількості балів порівняно з початковим рівнем у пацієнтів групи плацебо становили 22,25 ± 6,15 і -3,4 ± 0,82 відповідно, тоді як у пацієнтів групи сертраліну середня кількість балів на початковому рівні та середня зміна кількості балів порівняно з початковим рівнем становили 23,36 ± 4,56 і -6,8 ± 0,87 відповідно. У post-hoc аналізі відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію та визначалися як пацієнти зі зниженням на 25% (чи більше) кількості балів за шкалою CY-BOCS (первинний параметр ефективності) від показників початкового рівня до кінцевої точки, становив 53% у групі прийому сертраліну порівняно з 37% у групі плацебо (р = 0,03).

Діти

Дані про застосування сертраліну дітям віком до 6 років відсутні.

Постмаркетингове дослідження безпеки SPRITES

Було проведено обсерваційне постмаркетингове дослідження за участю 941 пацієнта віком від 6 до 16 років, в якому оцінювалась довготривала безпека терапії сертраліном (із психотерапією і без неї) в порівнянні із психотерапією стосовно когнітивного, емоційного, фізичного та пубертатного дозрівання, тривалістю до 3 років. Це дослідження проведено в умовах клінічної практики у дітей та підлітків з первинними діагнозами обсесивно-компульсивного розладу, депресії або інших тривожних розладів та оцінки когнітивності (оцінюється за тестом Trails B та індексом BRIEF), поведінкової/емоційної регуляції (оцінюється за поведінковим індексом регуляції BRIEF) та фізичного/пубертатного дозрівання (оцінюється за стандартизованим індексом зріст/маса тіла/індекс маси тіла (ІМТ) та стадією Таннера). Сертралін затверджений для застосування в педіатричній практиці лише для пацієнтів віком від 6 років з ОКР (див. розділ «Показання»).

Стандартизація кожного первинного показника результату на основі статево-вікових норм показала, що загальні результати відповідали нормальному розвитку. Не спостерігалося статистично значущих відмінностей від початкових показників, за винятком показника маси тіла. В порівняльних аналізах спостерігалися статистично значущі результати щодо маси тіла, однак величина їхньої зміни була незначною.

Фармакокінетика

Абсорбція

Протягом 14 днів щоденного перорального прийому сертраліну в дозах від 50 мг до 200 мг (перорально, 1 раз на добу) максимальна концентрація препарату в плазмі крові досягається через 4,5–8,4 години після прийому. Прийом їжі не має клінічно значущого впливу на біодоступність сертраліну в лікарській формі таблеток.

Розподіл

Близько 98 % сертраліну, що циркулює в крові, зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація

Сертралін зазнає інтенсивного пресистемного метаболізму («ефект першого проходження») у печінці.

Дані клінічних досліджень та досліджень in vitro свідчать, що сертралін метаболізується багатьма шляхами, зокрема за участю ферментів CYP3A4, CYP2C19 та CYP2B6 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Сертралін та його основний метаболіт дезметилсертралін також є субстратами Р-глікопротеїну в умовах in vitro.

Виведення

Середній період напіввиведення сертраліну становить приблизно 26 годин (у діапазоні від 22 до 36 годин). З огляду на термінальний період напіввиведення перед досягненням стаціонарної концентрації в організмі спостерігається приблизно дворазове накопичення препарату; рівноважна концентрація досягається протягом одного тижня при щоденному застосуванні.

Період напіввиведення N-дезметилсертраліну становить 62—104 години. Сертралін та
N-дезметилсертралін інтенсивно метаболізуються в організмі людини, їхні кінцеві метаболіти виводяться з калом та сечею в однакових кількостях. Тільки дуже незначна частина (< 0,2%) сертраліну виводиться з сечею у незміненому вигляді.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика сертраліну у діапазоні доз від 50 до 200 мг є дозозалежною.

Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів

Діти з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР)

Фармакокінетика сертраліну вивчалася у 29 педіатричних пацієнтів віком 6—12 років та у 32 підлітків віком 13—17 років. Цим пацієнтам поступово підвищували добову дозу препарату до 200 мг протягом 32 днів, починаючи з дози 25 мг з кроком підвищення 25 мг або з дози 50 мг з кроком 50 мг. Обидві схеми дозування (25 мг та 50 мг) переносилися однаково добре. У рівноважному стані при застосуванні препарату у дозі 200 мг концентрації сертраліну у плазмі крові у групі педіатричних пацієнтів віком 6—12 років були приблизно на 35% вищі порівняно з такими у групі пацієнтів віком 13—17 років і на 21% вищі порівняно з концентраціями у дорослих референтної групи. Не спостерігалося значущих відмінностей між показниками кліренсу у хлопчиків та дівчаток. Таким чином, застосування препарату дітям, особливо з низькою масою тіла, рекомендується розпочинати з низької дози з поступовим підвищенням на 25 мг. Підліткам можна застосовувати ті ж дози, що й дорослим.

Підлітки та пацієнти літнього віку

Фармакокінетичний профіль сертраліну у підлітків та пацієнтів літнього віку значуще не відрізняється від такого у дорослих віком 18—65 років.

Порушення функцій печінки

У пацієнтів із порушенням функції печінки період напіввиведення сертраліну подовжується, а площа під фармакокінетичною кривою (AUC) збільшується у 3 рази (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Порушення функцій нирок

У пацієнтів із помірним порушенням функції нирок клінічно значущого накопичення сертраліну не спостерігалося.

Фармакогеноміка

У пацієнтів із низькою метаболічною активністю ферменту CYP2C19 рівень сертраліну в плазмі крові був приблизно на 50% вищим порівняно з таким у пацієнтів з високою метаболічною активністю. Клінічне значення цього ефекту залишається невизначеним, тому підбір дози слід проводити, орієнтуючись на клінічну відповідь пацієнта.

Клінічні характеристики

Показання

Сертралін показаний для лікування таких розладів:

Великі депресивні епізоди. Запобігання рецидиву великих депресивних епізодів.
Панічні розлади з наявністю або відсутністю агорафобії.
Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) у дорослих та дітей віком 6—17 років.
Соціальний тривожний розлад.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначених у розділі «Склад».

Протипоказано одночасне застосування сертраліну разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) необоротної дії у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому з проявами таких симптомів, як збудження, тремор та гіпертермія. Розпочинати терапію сертраліном не можна щонайменше протягом 14 днів після припинення лікування інгібітором МАО необоротної дії. Застосування сертраліну слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії інгібітором МАО необоротної дії.

Протипоказано одночасне застосування сертраліну та пімозиду (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування протипоказано

Інгібітори моноаміноксидази (ІМАО)

ІМАО необоротної дії (наприклад селегілін)

Протипоказане застосування сертраліну разом з ІМАО необоротної дії, такими як селегілін. Терапію сертраліном можна розпочинати не раніше ніж через 14 днів після припинення курсу лікування ІМАО необоротної дії. Застосування сертраліну слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії ІМАО необоротної дії (див. розділ «Протипоказання»).

Селективні інгібітори МАО-А оборотної дії (моклобемід)

У зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому не слід застосовувати сертралін у комбінації з селективними ІМАО оборотної дії, такими як моклобемід. Після відміни інгібіторів МАО оборотної дії період до початку терапії сертраліном може бути коротшим за 14 днів. Рекомендується припинити застосування сертраліну щонайменше за 7 днів до початку терапії ІМАО оборотної дії (див. розділ «Протипоказання»).

Неселективні інгібітори МАО оборотної дії (лінезолід)

Антибіотик лінезолід є слабким неселективним ІМАО оборотної дії та не повинен призначатися пацієнтам, які приймають сертралін (див. розділ «Протипоказання»).

Повідомлялося про серйозні побічні реакції у пацієнтів, які нещодавно припинили лікування ІМАО (наприклад метиленовим синім) і розпочали терапію сертраліном або які припинили лікування сертраліном перед початком терапії ІМАО. До таких реакцій належали тремор, міоклонус, гіпергідроз, нудота, блювання, гіперемія шкіри, запаморочення, гіпертермія (з ознаками, що можуть свідчити про злоякісний нейролептичний синдром), судоми та летальний наслідок.

Пімозид

Підвищення рівня пімозиду приблизно на 35% було зафіксовано у дослідженні з одноразовим прийомом низької дози пімозиду (2 мг). Таке підвищення не супроводжувалося змінами показників на електрокардіограмі (ЕКГ). Оскільки механізм зазначеної взаємодії залишається невідомим, а терапевтичний індекс пімозиду є вузьким, одночасне застосування сертраліну та пімозиду протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Одночасне застосування не рекомендується

Засоби, які пригнічують центральну нервову систему, у т. ч. алкоголь

Одночасне застосування сертраліну у дозі 200 мг на добу не потенціювало вплив алкоголю, карбамазепіну, галоперидолу чи фенітоїну на когнітивні та психомоторні функції у здорових учасників дослідження; однак одночасне застосування сертраліну з алкоголем не рекомендується.

Інші серотонінергічні лікарські засоби

Див. розділ «Особливості застосування».

Рекомендується з обережністю призначати сертралін з опіоїдами (наприклад з фентанілом, що застосовується переважно під час загального наркозу і для лікування хронічного болю) та іншими серотонінергічними лікарськими засобами (в т. ч. з іншими серотонінергічними антидепресантами, амфетамінами та триптанами).

Особливі запобіжні заходи при застосуванні

Препарати, які подовжують інтервал QT

Ризик подовження інтервалу QTc та/або шлуночкових аритмій (наприклад, torsades de pointes (TdP)) може збільшуватися при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, які подовжують QTc-інтервал (наприклад, деякі антипсихотики та антибіотики) (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Літій

У плацебо-контрольованому дослідженні за участю здорових добровольців одночасне застосування сертраліну з літієм значущо не змінювало фармакокінетики літію, однак спричинило посилення тремору порівняно з плацебо, що свідчить про можливу фармакодинамічну взаємодію. Пацієнти повинні перебувати під належним наглядом при одночасному застосуванні сертраліну з такими препаратами, як літій.

Фенітоїн

Результати плацебо-контрольованого дослідження за участю здорових добровольців свідчать про те, що тривале застосування сертраліну у дозі 200 мг на добу не спричиняє клінічно значущого пригнічення метаболізму фенітоїну. Однак, оскільки є повідомлення про підвищення рівнів фенітоїну у пацієнтів, що приймають сертралін, рекомендується моніторити рівні фенітоїну в плазмі крові після початку терапії сертраліном та коригувати дозування сертраліну відповідно. Крім того, одночасне застосування фенітоїну може призвести до зниження рівнів сертраліну в плазмі крові. Не можна виключити, що інші індуктори CYP3A4, такі як фенобарбітал, карбамазепін, звіробій, рифампіцин, можуть призвести до зниження рівнів сертраліну в плазмі крові.

Метамізол

Одночасне застосування сертраліну з метамізолом, який є індуктором метаболічних ензимів, включаючи CYP2B6 та CYP3A4, може призвести до зниження рівнів сертраліну в плазмі крові, що може зменшити його клінічну ефективність.

Тому при одночасному застосуванні метамізолу та сертраліну слід проявляти обережність. Рекомендується моніторинг клінічної відповіді та/або концентрації лікарського засобу в плазмі крові.

Триптани

Протягом періоду післяреєстраційного нагляду надходили поодинокі повідомлення про випадки розвитку слабкості, гіперрефлексії, порушення координації, відчуття збентеження, тривожності та збудження після одночасного застосування сертраліну з суматриптаном. Симптоми серотонінергічного синдрому можуть також розвиватися при застосуванні інших препаратів цього ж класу (триптанів). Якщо одночасне лікування сертраліном та триптанами є необхідним з клінічної точки зору, рекомендовано забезпечити відповідний нагляд за станом пацієнта (див. розділ «Особливості застосування»).

Варфарин

Одночасне застосування сертраліну у дозі 200 мг на добу з варфарином призводило до незначного, але статистично значущого підвищення протромбінового часу, що у поодиноких випадках може призвести до порушень міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому слід ретельно контролювати показник протромбінового часу на початку та після припинення терапії сертраліном.

Взаємодія з дигоксином, атенололом, циметидином

Одночасне застосування з циметидином призводило до суттєвого зниження кліренсу сертраліну. Клінічне значення цих змін залишається невизначеним. Сертралін не впливає на бета-адреноблокуючу активність атенололу. При одночасному застосуванні сертраліну у дозі
200 мг на добу з дигоксином не було виявлено жодної взаємодії.

Лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів

Може підвищуватися ризик виникнення кровотечі при одночасному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), включаючи сертралін, з лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, нестероїдні протизапальні лікарські засоби, ацетилсаліцилова кислота, тиклопід), або з іншими лікарськими засобами, які можуть збільшити ризик кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).

Міорелаксанти периферичної дії

СІЗЗС можуть зменшувати активність холінестерази плазми крові, що призводить до подовження нервово-м’язового блоку, спричиненого мівакурієм або іншими міорелаксантами периферичної дії.

Засоби, що метаболізуються за участю цитохрому Р450

Сертралін може діяти як слабкий або помірний інгібітор СYР2D6. При тривалому застосуванні сертраліну у дозі 50 мг на добу спостерігалося помірне підвищення (у середньому на 23–37%) рівня дезипраміну у плазмі крові в рівноважному стані (дезипрамін є маркером активності ізоферменту CYP2D6). Клінічно значущі взаємодії можуть виникати з іншими субстратами СYР2D6, що мають вузький терапевтичний індекс, такими як протиаритмічні засоби класу 1С (наприклад пропафенон, флекаїнід), трициклічні антидепресанти та типові антипсихотики, особливо при застосуванні сертраліну у вищих дозах.

Сертралін не є клінічно значущим інгібітором CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19 та CYP1A2. Це було підтверджено результатами in vivo досліджень із субстратами CYP3A4 (ендогенний кортизол, карбамазепін, терфенадин, алпразолам), субстратом CYP2C19 (діазепам) та субстратами CYP2C9 (толбутамід, глібенкламід, фенітоїн). Результати in vitro досліджень свідчать, що сертралін має мінімальний потенціал до інгібування CYP1A2 або не має його взагалі.

Щоденне вживання трьох склянок грейпфрутового соку збільшувало концентрацію сертраліну в плазмі крові майже на 100% в перехресному дослідженні у 8 здорових осіб японської національності. Тому під час лікування сертраліном слід уникати вживання грейпфрутового соку (див. розділ «Особливості застосування»).

На основі результатів дослідження взаємодії з грейпфрутовим соком не можна виключити, що одночасне застосування сертраліну та потужних інгібіторів CYP3A4, таких як інгібітори протеази, кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, вориконазол, кларитроміцин, телітроміцин та нефазодон, може призвести до більш вираженого підвищення експозиції сертраліну. Це також стосується помірних інгібіторів CYP3A4, таких як апрепітан, еритроміцин, флуконазол, верапаміл та дилтіазем. Слід уникати застосування потужних інгібіторів CYP3A4 під час терапії сертраліном. Не можна виключити, що індуктори CYP3A4, такі як фенобарбітал, карбамазепін, звіробій та рифампіцин, можуть спричинити зниження концентрації сертраліну в плазмі крові.

В осіб з повільним метаболізмом CYP2C19 концентрація сертраліну у плазмі крові приблизно на 50% вища порівняно з особами з активним метаболізмом (див. розділ «Фармакокінетика»). Не можна виключити можливість взаємодії з потужними інгібіторами CYP2C19, такими як омепразол, ланзопразол, пантопразол, рабепразол, флуоксетин, флувоксамін.

Особливості застосування

Серотоніновий синдром (СС) або злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС)

При застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), включаючи сертралін, повідомлялося про випадки розвитку потенційно загрозливих для життя синдромів, таких як серотоніновий синдром (СС) або злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС). Ризик розвитку СС або ЗНС зростає при одночасному застосуванні СІЗЗС з іншими серотонінергічними засобами (включаючи інші серотонінергічні антидепресанти, амфетаміни, триптани), засобами, що порушують метаболізм серотоніну (включаючи ІМАО, наприклад метиленовий синій), антипсихотичними засобами та іншими антагоністами допаміну, а також опіоїдами. Слід проводити моніторинг щодо появи у пацієнтів ознак та симптомів СС чи ЗНС (див. розділ «Протипоказання»).

Перехід із СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів

Існують обмежені дані контрольованих досліджень щодо оптимального часу переходу з СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів на сертралін. Під час таких змін у лікуванні необхідно проводити належний медичний нагляд, особливо у разі застосування препаратів з тривалим періодом напіввиведення, таких як флуоксетин.

Інші серотонінергічні засоби, наприклад, триптофан, фенфлурамін та 5-НТ-агоністи

Одночасне застосування сертраліну з іншими засобами, що підвищують серотонінергічну нейротрансмісію, такими як амфетаміни, триптофан, фенфлурамін або 5-НТ-агоністи, а також з рослинним засобом звіробій (Hypericum perforatum), слід проводити з обережністю та, за можливості, уникати через потенційний ризик фармакодинамічної взаємодії.

Подовження інтервалу QTc / шлуночкова тахікардія типу «пірует» (torsade de pointes (TdP))

Під час післяреєстраційного застосування сертраліну повідомлялося про подовження інтервалу QTc та TdP. У більшості випадків ці явища спостерігалася у пацієнтів з іншими факторами ризику подовження інтервалу QTc або виникнення TdP. Вплив сертраліну на подовження інтервалу QTc було підтверджено у дослідженні QTc за участю здорових добровольців, де було виявлено статистично значуще позитивне співвідношення «експозиція/відповідь». Тому сертралін слід застосовувати з обережністю пацієнтам, у яких наявні додаткові фактори ризику подовження інтервалу QTc, такі як серцеві захворювання, гіпокаліємія або гіпомагніємія, подовження інтервалу QTc у родинному анамнезі, брадикардія та одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QTc (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).

Посилення гіпоманії чи манії

Повідомлялося про розвиток симптомів манії або гіпоманії у незначної кількості пацієнтів, які отримували антидепресанти та антиобсесивні препарати, зокрема сертралін. Тому сертралін слід застосовувати з обережністю пацієнтам з манією або гіпоманією в анамнезі. Необхідне ретельне медичне спостереження. У разі появи ознак маніакальної фази у пацієнта лікування сертраліном слід негайно припинити.

Шизофренія

Психотичні симптоми можуть посилюватися у пацієнтів із шизофренією.

Судоми

Під час терапії сертраліном можуть виникати судоми: сертралін не слід призначати пацієнтам із нестабільною епілепсією; пацієнти з добре контрольованою епілепсією потребують ретельного нагляду. У разі виникнення судом лікування сертраліном слід припинити.

Суїциди / суїцидальні думки / суїцидальні спроби або клінічні ознаки погіршення

Депресія асоціюється з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдавання собі ушкоджень та спроб суїциду (суїцидальних дій та проявів). Цей ризик існує безпосередньо до часу досягнення значної ремісії. Оскільки покращання стану пацієнта може відбуватися протягом перших кількох тижнів або більшого періоду терапії, пацієнтам слід перебувати під ретельним наглядом до появи ознак клінічного покращення. Загалом клінічний досвід свідчить про підвищення ризику суїцидальної поведінки на ранніх етапах одужання.

Інші психічні стани, для лікування яких призначений сертралін, також можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки, а ці стани часто супроводжуються великим депресивним розладом. Тому при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватись таких самих застережних заходів, як і при лікуванні пацієнтів з великим депресивним розладом.

Відомо, що для пацієнтів із суїцидальними діями та проявами в анамнезі і пацієнтів, у яких ще до початку терапії значною мірою виявляється суїцидальне мислення, існує більший ризик виникнення суїцидальних думок або суїцидальних спроб, у зв’язку з цим їм слід знаходитися під ретельним наглядом під час лікування. Метааналіз даних, отриманих у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях із застосуванням антидепресантів дорослим пацієнтам із психічними розладами, показав підвищений ризик проявів суїцидальної поведінки у осіб віком до 25 років при застосуванні антидепресантів порівняно з таким при застосуванні плацебо.

Слід здійснювати ретельний нагляд за станом пацієнтів, зокрема пацієнтів із високим ризиком розвитку суїцидальності, особливо на початку терапії та після будь-яких змін у дозуванні препарату. Пацієнтів (та осіб, які за ними доглядають) потрібно попередити про необхідність відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки чи суїцидальних думок, а також будь-яких незвичних змін поведінки та про необхідність негайного звернення за медичною допомогою при виникненні цих симптомів.

Статева дисфункція

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) можуть спричиняти симптоми статевої дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). Повідомлялося про випадки тривалої статевої дисфункції, при яких симптоми зберігалися навіть після припинення прийому СІЗЗС.

Застосування дітям

Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років), за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом віком від 6 до 17 років. У ході клінічних досліджень у дітей та підлітків, які отримували антидепресанти, частіше спостерігалися суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Якщо з огляду на клінічну потребу рішення все ж приймається на користь призначення цього препарату, необхідний ретельний моніторинг стану пацієнта щодо виявлення ознак суїцидальних симптомів, особливо на початку лікування. Довгострокова безпека стосовно когнітивного, емоційного, фізичного та пубертатного дозрівання дітей та підлітків віком від 6 до 16 років оцінювалася в довгостроковому оглядовому дослідженні тривалістю до 3 років (див. розділ «Фармакологічні властивості»). У постмаркетинговий період були зареєстровані повідомлення про декілька випадків уповільненого росту та статевого дозрівання. Клінічна значущість та причинний зв’язок поки що не з’ясовані. При довгостроковій терапії пацієнтів дитячого віку лікарі мають здійснювати моніторинг для виявлення відхилень від норм у процесі росту та розвитку організму.

Аномальні кровотечі / крововиливи

При застосуванні СІЗЗС повідомлялося про випадки патологічних геморагічних явищ, у тому числі шкірних геморагічних явищ (екхімози та пурпура), та інших геморагічних явищ, таких як шлунково-кишкові або гінекологічні кровотечі, включаючи кровотечі з летальним наслідком.

СІЗЗС/ІЗЗНС можуть підвищувати ризик післяпологових кровотеч (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Побічні реакції»). Рекомендується з обережністю застосовувати СІЗЗС, особливо одночасно з лікарськими засобами, що впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад, антикоагулянти, атипові антипсихотики, фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота та нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)), а також у разі наявності геморагічних порушень в анамнезі пацієнта (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Гіпонатріємія

При застосуванні СІЗЗС та ІЗЗНС ризик розвитку гіпонатріємії більший у пацієнтів літнього віку. Також ризик цього ускладнення може бути підвищеним у пацієнтів, які приймають діуретики, або у пацієнтів з гіповолемією будь-якого іншого походження (див. інформацію про застосування пацієнтам літнього віку у розділах «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»). Для пацієнтів із симптоматичною гіпонатріємією слід розглянути припинення терапії сертраліном та запровадження відповідного медичного втручання. До ознак та симптомів гіпонатріємії належать головний біль, труднощі з концентрацією, погіршення пам’яті, сплутаність свідомості, слабкість і втрата фізичної рівноваги, що може призвести до падінь. Ознаки і симптоми, що асоціюються з більш тяжкими та/або гострими епізодами гіпонатріємії, включають галюцинації, синкопе, судоми, кому, зупинку дихання та летальний наслідок.

Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Симптоми відміни часто спостерігалися після припинення прийому препарату, зокрема у разі раптової відміни терапії (див. розділ «Побічні реакції»). За даними клінічних досліджень частота появи симптомів відміни у пацієнтів, які припинили лікування сертраліном, становила 23% порівняно з 12% у пацієнтів, які продовжували лікування.

Ризик розвитку симптомів відміни може залежати від кількох факторів, включаючи тривалість терапії, терапевтичну дозу та швидкість зниження дози. Найчастіше повідомлялося про такі реакції, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), збудження чи відчуття тривожності, нудоту та/або блювання, тремор і головний біль. Зазвичай ці симптоми мають легкий або помірний ступінь тяжкості, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Як правило, симптоми виникають протягом перших кількох днів після припинення терапії, але у поодиноких випадках спостерігалися навіть у пацієнтів, які випадково пропустили прийом дози препарату. У більшості випадків ці симптоми минають самостійно протягом 2 тижнів, однак у деяких пацієнтів вони можуть тривати довше (2–3 місяці чи більше). Таким чином, рекомендується поступове зниження дози сертраліну під наглядом лікаря протягом кількох тижнів або місяців відповідно до потреб пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Акатизія / психомоторний неспокій

Застосування сертраліну може спричиняти розвиток акатизії — стану, що характеризується суб’єктивно неприємним чи тривожним відчуттям неспокою з потребою рухатися, яке часто супроводжується неможливістю сидіти чи стояти спокійно. Ризик виникнення таких ускладнень найбільший протягом перших кількох тижнів терапії. Підвищення дози препарату для пацієнтів, у яких виникають такі симптоми, може бути шкідливим.

Застосування при печінковій недостатності

Сертралін інтенсивно метаболізується у печінці. За результатами фармакокінетичного дослідження при багаторазовому застосуванні препарату у пацієнтів зі стабільним цирозом легкого ступеня спостерігалося подовження періоду напіввиведення сертраліну та збільшення значення AUC (площі під фармакокінетичною кривою) і C_max (максимальної концентрації у плазмі крові) приблизно втричі порівняно з цими показниками в осіб із нормальною функцією печінки.

Значущих відмінностей у ступені зв’язування препарату з білками плазми крові між цими двома групами учасників дослідження не виявлено. Слід бути обережними при призначенні сертраліну пацієнтам із захворюваннями печінки. У разі призначення сертраліну пацієнтам із порушеннями функції печінки слід зважити доцільність зниження дози або частоти прийому препарату. Сертралін протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Застосування при нирковій недостатності

Сертралін інтенсивно метаболізується; виведення незміненої сполуки із сечею є незначним шляхом елімінації. У дослідженнях за участю пацієнтів із порушенням функції нирок від легкого до середнього ступеня (кліренс креатиніну 30—60 мл/хв) або від середнього до тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 10—29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC_0—24або C_max) при багаторазовому застосуванні препарату були без статистично значущих відмінностей від цих показників у групі контролю. Немає необхідності у коригуванні дози залежно від ступеня порушень функції нирок.

Застосування пацієнтам літнього віку

У клінічних дослідженнях брали участь понад 700 пацієнтів віком понад 65 років. Характер і частота розвитку побічних реакцій у пацієнтів літнього віку були подібними до тих, що спостерігались у молодших пацієнтів.

Проте при застосуванні СІЗЗС або ІЗЗНС, включаючи сертралін, у пацієнтів літнього віку відзначалися випадки клінічно значущої гіпонатріємії. Пацієнти цієї вікової групи можуть мати підвищений ризик розвитку цієї побічної реакції (див. «Гіпонатріємія» у розділі «Особливості застосування»).

Цукровий діабет

У пацієнтів із цукровим діабетом застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) може впливати на показники глікемічного контролю. Може виникнути потреба у коригуванні дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів.

Електрошокова терапія (ЕШТ)

Клінічні дослідження щодо оцінки ризиків або переваг одночасного застосування сертраліну та електрошокової терапії не проводилися.

Грейпфрутовий сік

Вплив на результати скринінгового аналізу сечі

Повідомлялося про хибно позитивні результати імунологічних скринінгових тестів сечі на визначення вмісту бензодіазепінів у пацієнтів, які приймали сертралін. Це обумовлено недостатньою специфічністю скринінгових тестів. Хибно позитивні результати можуть спостерігатися протягом кількох діб після припинення лікування сертраліном. Диференціювати сертралін від похідних бензодіазепіну у сечі можна шляхом проведення уточнювальних тестів — газової хроматографії / мас-спектрометрії.

Закритокутова глаукома

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), включаючи сертралін, можуть впливати на розмір зіниці та спричиняти мідріаз. Такий ефект може зумовити звуження кута передньої камери ока, підвищення внутрішньоочного тиску та розвиток закритокутової глаукоми, особливо у пацієнтів із відповідною схильністю. Таким чином, сертралін слід застосовувати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Інформація щодо допоміжних речовин

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Не існує добре контрольованих досліджень препарату за участю вагітних жінок. Однак суттєва кількість даних не виявила доказів щодо виникнення вроджених вад розвитку плода внаслідок застосування сертраліну. У дослідженнях на тваринах було виявлено вплив на репродуктивну функцію, вірогідно, у зв’язку з токсичною дією препарату на організм матері, спричинену фармакодинамічною дією препарату, та/або прямою фармакодинамічною дією препарату на плід.

Повідомлялося, що застосування сертраліну під час вагітності призводило до виникнення симптомів, подібних до абстинентного синдрому, у деяких новонароджених, матері яких приймали сертралін. Цей явище також спостерігалося при застосуванні інших антидепресантів класу СІЗЗС. Сертралін не рекомендується застосовувати у період вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки такий, що очікувані переваги від застосування препарату перевищують потенційний ризик.

Результати спостережень свідчать про підвищений ризик (менш ніж у 2 рази) післяпологовох кровотеч при застосуванні СІЗЗС/ІЗЗНС протягом одного місяця до пологів (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Слід наглядати за станом новонароджених, матері яких продовжували застосування сертраліну на пізніх термінах вагітності, особливо у ІІІ триместрі. Після застосування сертраліну на пізніх стадіях вагітності у новонароджених можуть виникати такі симптоми: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонус, гіпотонус, гіперрефлексія, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, дратівливість, млявість, постійний плач, сонливість і труднощі з засинанням. Ці симптоми можуть бути зумовлені або серотонінергічними ефектами, або симптомами відміни. У більшості випадків ці ускладнення розвиваються одразу ж після пологів чи найближчим часом (протягом менш ніж 24 годин).

Згідно з даними епідеміологічних досліджень очікується, що застосування СІЗЗС у період вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може збільшити ризик розвитку синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених. Ризик спостерігався з частотою приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції відзначається 1—2 випадки синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей.

Годування груддю

Опубліковані дані щодо рівнів сертраліну у грудному молоці свідчать про те, що сертралін і його метаболіт N-дезметилсертралін екскретуються у грудне молоко у малій кількості. Загалом у сироватці крові немовлят виявляли незначні концентрації препарату або концентрації препарату, недоступні для визначення, за винятком одного випадку, коли концентрація препарату у сироватці крові немовляти становила приблизно 50% від концентрації препарату у сироватці крові матері (але без будь-якого помітного впливу на здоров’я цього немовляти). Дотепер не повідомлялося про побічну дію препарату на здоров’я дітей, яких годували груддю жінки, які застосовували сертралін, але такий ризик не можна виключати. Застосування препарату у період годування груддю не рекомендовано, за винятком випадків, коли, на думку лікаря, користь від прийому препарату перевищує можливий ризик.

Фертильність

Дані, отримані під час досліджень на тваринах, не показали впливу сертраліну на параметри фертильності.

Звіти досліджень застосування деяких СІЗЗС людям свідчать про оборотність їхнього впливу на якість сперми. На сьогодні не було виявлено впливу на фертильність людини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Клініко-фармакологічні дослідження свідчать про відсутність впливу сертраліну на психомоторну діяльність. Однак пацієнтів слід попереджати про те, що психотропні засоби можуть знижувати психічні або фізичні здібності, необхідні для виконання потенційно небезпечних завдань, таких як керування автомобілем або робота з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Сертралін слід приймати 1 раз на добу (вранці або ввечері).

Таблетки сертраліну можна приймати незалежно від вживання їжі.

Початок лікування

Депресія та ОКР

Лікування сертраліном слід розпочинати з дози 50 мг/добу.

Панічні розлади, ПТСР та соціальний тривожний розлад

Лікування слід розпочинати з дози 25 мг/добу. Після першого тижня дозу слід підвищити до 50 мг 1 раз на добу. Такий режим дозування доведено знижує частоту побічних ефектів, які можуть виникати на початкових етапах лікування панічного розладу.

Титрування дози

Депресія, ОКР, панічні розлади, соціальний тривожний розлад та ПТСР

У пацієнтів, які не відповідають на дозу 50 мг, ефект може бути досягнутий при підвищенні дози. Коригувати дозу слід з кроком 50 мг з інтервалами не менше одного тижня до досягнення максимальної дози 200 мг/добу. Зміни дозування не слід проводити частіше ніж 1 раз на тиждень, зважаючи на період напіввиведення сертраліну, що становить 24 години.

Підтримувальна терапія

Під час довготривалої терапії дозу слід підтримувати на найнижчому ефективному рівні з можливим подальшим коригуванням залежно від терапевтичної відповіді.

Депресія

Довготривала терапія також може бути доцільною для профілактики рецидиву великого депресивного епізоду (ВДЕ). У більшості випадків рекомендована доза для запобігання рецидиву ВДЕ є такою ж, як і доза, що застосовувалася під час лікування поточного епізоду. Пацієнтам із депресією слід отримувати терапію протягом достатнього періоду — щонайменше 6 місяців — для забезпечення повної ремісії симптомів.

Панічні розлади та ОКР

При тривалій терапії у пацієнтів з панічними розладами та ОКР слід проводити регулярну оцінку терапії, оскільки не було продемонстровано ефективності застосування препарату для запобігання рецидивам цих розладів.

Застосування пацієнтам літнього віку

Пацієнтам літнього віку дозування препарату слід підбирати з обережністю, оскільки ці пацієнти можуть мати підвищений ризик розвитку гіпонатріємії (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування при печінковій недостатності

Слід бути обережними при застосуванні сертраліну пацієнтам з патологією печінки. При порушеннях функції печінки необхідно зменшити дозу або частоту прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, оскільки відсутні клінічні дані щодо застосування препарату таким хворим (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування при нирковій недостатності

При порушеннях функції нирок коригування дози лікарського засобу не потрібне (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування дітям

Діти та підлітки з обсесивно-компульсивним розладом

Підлітки віком 13—17 років: початкова доза становить 50 мг 1 раз на добу.

Діти віком 6—12 років: початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу. Через 1 тиждень дозу можна збільшити до 50 мг 1 раз на добу.

У разі необхідності, коли ефект є недостатнім, можливе подальше підвищення дози зі збільшенням на 50 мг за 1 раз протягом кількох тижнів. Максимальна доза становить до 200 мг/добу.

Однак при підвищенні дози понад 50 мг слід враховувати загалом нижчу масу тіла дітей порівняно з дорослими. Не слід змінювати дозу частіше ніж 1 раз на тиждень.

Ефективність препарату для дітей з великим депресивним розладом не була продемонстрована.

Дані щодо застосування препарату дітям віком до 6 років відсутні (див. розділ «Особливості застосування»).

Симптоми відміни, які спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Слід уникати раптового припинення застосування препарату. При припиненні лікування сертраліном, щоб зменшити ризик розвитку симптомів синдрому відміни, дозу потрібно поступово знижувати щонайменше протягом 1—2 тижнів (див. розділи «Особливості застосування» і «Побічні реакції»). Якщо після зниження дози препарату або припинення його застосування виникають непереносимі симптоми, може бути розглянуте відновлення застосування препарату у раніше призначеній дозі. Надалі лікар може продовжувати зменшувати дозу, але більш поступово.

Діти

Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей, за винятком дітей віком від 6 років з обсесивно-компульсивним розладом (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Передозування

Токсичність

Сертралін має діапазон безпеки, який може варіюватися залежно від популяції пацієнтів та супутнього застосування інших лікарських засобів. Повідомлялося про летальні випадки при передозуванні сертраліном як при його застосуванні окремо, так і у комбінації з іншими лікарськими засобами та/або алкоголем. З огляду на це кожен випадок передозування потребує індивідуальної терапії.

Симптоми

Симптоми передозування включають побічні реакції, опосередковані серотоніном, такі як сонливість, шлунково-кишкові порушення (у тому числі нудота та блювання), тахікардія, тремор, збудження і запаморочення. Рідше повідомлялося про розвиток коми.

Терапія

Специфічних антидотів сертраліну не існує. Рекомендується забезпечити і підтримувати прохідність дихальних шляхів та достатній рівень оксигенації і вентиляції, якщо це необхідно. При терапії передозування слід мати на увазі, що прийом активованого вугілля, яке можна застосовувати разом із проносним засобом, може бути таким же ефективним, як і промивання шлунка, або навіть більш ефективним. Викликати блювання не рекомендується. Рекомендований моніторинг серцевої діяльності (наприклад ЕКГ), а також основних життєвих показників разом із загальною симптоматичною та підтримуючою терапією. З огляду на значний об’єм розподілу сертраліну малоймовірно, що такі заходи, як форсований діурез, діаліз, гемоперфузія або замінна гемотрансфузія, можуть бути корисними.

Передозування сертраліну може призвести до подовження інтервалу QT, тому рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг в усіх випадках передозування препарату.

Побічні реакції

Нудота є найбільш поширеною побічною реакцією. У ході лікування соціального тривожного розладу сексуальна дисфункція, зокрема затримка еякуляції, спостерігалася у 14% чоловіків, які застосовували сертралін, порівняно з відсутністю таких випадків у групі плацебо.
Зазначені побічні реакції є дозозалежними та, як правило, мають тенденцію до зменшення або зникнення при подальшому застосуванні лікарського засобу.

Профіль побічних реакцій, що найчастіше спостерігався у подвійно сліпих, плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із обсесивно-компульсивним розладом (ОКР), панічним розладом, посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) та соціальним тривожним розладом, загалом відповідав профілю побічних реакцій, зафіксованому в дослідженнях за участю пацієнтів із депресією.

У таблиці нижче наведено дані про побічні реакції, виявлені у період післяреєстраційного нагляду (частота невідома), а також у ході проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень (із загальною кількістю 2542 пацієнти, які отримували сертралін, та 2145 пацієнтів, які отримували плацебо), при лікуванні депресії, обсесивно-компульсивного розладу (ОКР), панічного розладу, посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та соціального тривожного розладу.

Деякі побічні реакції, зазначені в таблиці, можуть зменшуватися за інтенсивністю та частотою при тривалому застосуванні лікарського засобу та зазвичай не призводять до припинення терапії.

Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 до < 1/1 000), дуже рідко
(< 1/10 000), невідомо (не можна оцінити за наявними даними).

Частота побічних реакцій, зафіксованих у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях при лікуванні депресії, обсесивно-компульсивного розладу (ОКР), панічного розладу, посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та соціального тривожного розладу. Аналіз зведених даних і післяреєстраційний нагляд

Клас системи органів	Дуже часто (≥ 1/10)	Часто (≥ 1/100 до < 1/10)	Нечасто (≥ 1/1 000 до < 1/100)	Рідко (≥ 1/10 000 до < 1/1 000)	Невідомо (не можна оцінити за наявними даними)
Інфекції та інвазії		інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, риніт	гастроентерит, середній отит	дивертикуліт^§
Пухлини доброякісні, злоякісні та неуточнені (у тому числі кісти та поліпи)			новоутворення
З боку системи крові та лімфатичної системи				лімфаденопатія, тромбоцитопенія^§, лейкопенія^§
З боку імунної системи			підвищена чутливість, сезонна алергія	анафілактоїдна реакція*
З боку ендокринної системи			гіпотиреоз*	гіперпролактинемія^§, синдром порушення секреції антидіуретичного гормону^§
Метаболічні та аліментарні розлади		зниження апетиту, посилення апетиту*		гіперхолестеринемія, цукровий діабет, гіпоглікемія, гіперглікемія^§, гіпонатріємія*^§
Психічні порушення	безсоння	відчуття тривожності, депресія, збудження, зниження лібідо, нервозність, деперсоналізація, нічні жахи, бруксизм*	суїцидальні думки/поведінка, психотичний розлад, патологічне мислення, апатія, галюцинації, агресія, ейфоричний настрій, параноя	дисоціативний (конверсійний) розлад^§, паронірія^§, залежність від ліків, лунатизм, передчасна еякуляція
З боку нервової системи	запаморочення, головний біль*, сонливість	тремор, розлади руху (включаючи екстрапірамідні симптоми, такі як гіперкінезія, гіпертонус, дистонія, спазми щелепи або порушення ходи), парестезія, гіпертонус, порушення уваги, дисгевзія	амнезія, гіпестезія, мимовільні м’язові скорочення, синкопе, гіперкінезія, мігрень, судоми, постуральне запаморочення, порушення координації рухів, порушення мовлення	кома, акатизія (див. розділ «Особливості застосування»), дискінезія, гіперестезія, спазм церебральних судин (у тому числі синдром скороминущої церебральної вазоконстрикції та синдром Колла — Флемінга)^§, психомоторне збудження^^§ (див. розділ «Особливості застосування»), сенсорні порушення, хореоатетоз^§, також були зареєстровані симптоми, що асоціювалися із серотоніновим синдромом або злоякісним нейролептичним синдромом, у деяких випадках пов’язаним із супутнім прийомом серотонінергічних засобів, такі як збудження, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, діарея, жар, артеріальна гіпертензія, ригідність та тахікардія^§
З боку органів зору		порушення зору*	мідріаз*	скотома, глаукома, диплопія, фотофобія, крововилив у передню камеру ока^§, зіниці різного розміру^§, розлади зору^§, розлади сльозовиділення	макулопатія
З боку органів слуху та вестибулярного апарату		дзвін у вухах*	біль у вусі
З боку серця		відчуття серцебиття*	тахікардія*, порушення серцевої діяльності	інфаркт міокарда^§, шлуночкова тахікардія типу «пірует»^§ (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»), брадикардія, подовження інтервалу QTc* (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»)
З боку судин		припливи*	аномальна кровотеча (наприклад шлунково-кишкова кровотеча), артеріальна гіпертензія, гіперемія, гематурія*	периферична ішемія
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння		позіхання*	диспное, носова кровотеча, бронхоспазм	гіпервентиляція, інтерстиціальне захворювання легень^§, еозинофільна пневмонія^§, ларингоспазм, дисфонія, стридор*^§, гіповентиляція, гикавка
З боку шлунково-кишкового тракту	нудота, діарея, сухість у роті	диспепсія, запор, біль у животі, блювання*, метеоризм	мелена, патології з боку зубів, езофагіт, глосит, геморой, гіперсалівація, дисфагія, відрижка, зміни язика	виразки на слизовій оболонці ротової порожнини, панкреатит*^§, гематохезія, виразки на язиці, стоматит	мікроскопічний коліт*
З боку гепатобіліарної системи				порушення функції печінки, серйозні порушення функції печінки (включаючи гепатит, жовтяницю та печінкову недостатність)
З боку шкіри та підшкірної клітковини		гіпергідроз, висипання*	періорбітальний набряк, кропив’янка, алопеція, свербіж, пурпура*, дерматит, сухість шкіри, набряк обличчя, холодний піт	зареєстровано рідкісні випадки серйозних побічних реакцій з боку шкіри, таких як синдром Стівенса — Джонсона* та токсичний епідермальний некроліз^§, шкірні реакції^§, фоточутливість^§, ангіоневротичний набряк, патологічні зміни з боку текстури волосся, нетиповий запах шкіри, бульозний дерматит, везикульозне висипання
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини		біль у спині, артралгія*, міалгія	остеоартрит, посмикування м’язів, м’язові спазми*, м’язова слабкість	рабдоміоліз*^§, ураження кісток	тризм, порушення, подібне до дефіциту множинних ацил-КоА дегідрогеназ (МАДД)
З боку нирок та сечовидільної системи			полакіурія, порушення сечовипускання, затримка сечі, нетримання сечі*, поліурія, ніктурія	порушення сечовипускання*, олігурія
З боку репродуктивної системи та молочних залоз	порушення еякуляції	нерегулярний менструальний цикл*, еректильна дисфункція	статева дисфункція (див. розділ «Особливості застосування»), менорагія, вагінальна кровотеча, статева дисфункція у жінок (див. розділ «Особливості застосування»)	галакторея, атрофічний вульвовагініт, виділення зі статевих органів, баланопостит^§, гінекомастія, пріапізм	післяпологові кровотечі*^†
Загальні порушення	підвищена втомлюваність*	нудота, біль у грудній клітці, астенія, пірексія	периферичний набряк*, озноб, порушення ходи, спрага	грижа, зниження переносимості лікарського засобу
Лабораторні та функціональні дослідження		збільшення маси тіла*	підвищення рівня аланінамінотрасферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, зниження маси тіла*	підвищення рівня холестерину в крові, відхилення від норми результатів клінічних лабораторних аналізів, порушення показників сперми, зміна функції тромбоцитів^§
Травми, отруєння та ускладнення процедур		травма
Хірургічні втручання та медичні процедури				процедура вазодилатації

* Побічні реакції, що виявлені у післяреєстраційний період.

^§ Частота побічних реакцій представлена за розрахунковою верхньою межею 95% довірчого інтервалу із застосуванням «правила трьох».

^† Побічні реакції зареєстровані для терапевтичної групи СІЗЗС/СІЗЗСН (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування в період вагітності або годування груддю»).

Синдроми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Припинення терапії сертраліном (особливо у разі різкого припинення прийому препарату) часто супроводжується симптомами відміни. Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), розлади сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), збудження чи відчуття тривожності, нудота та/або блювання, тремор та головний біль. Ці симптоми, як правило, мають легкий або помірний ступінь тяжкості та минають самостійно, проте в окремих випадках можуть бути тяжкими та/або тривалими. У зв’язку з цим у разі припинення лікування сертраліном (якщо продовження терапії не передбачене) рекомендовано поступово знижувати дозу препарату (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Застосування пацієнтам літнього віку

Застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН), включаючи сертралін, асоціювалося з клінічно значущими випадками гіпонатріємії у пацієнтів літнього віку, в яких ризик розвитку цієї побічної реакції підвищений (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування дітям

У понад 600 дітей, які отримували сертралін, загальний профіль побічних реакцій був загалом подібний до того, що спостерігався у дослідженнях за участю дорослих. У ході контрольованих клінічних досліджень (кількість пацієнтів, які приймали сертралін, становила 281) були зареєстровані нижчезазначені побічні реакції.

Дуже часто (≥ 1/10): головний біль (22%), безсоння (21%), діарея (11%) та нудота (15%). Часто (від ≥ 1/100 до < 1/10): біль у грудях, маніакальні стани, пірексія, блювання, відсутність апетиту, афективна лабільність, агресія, збудження, нервозність, порушення уваги, запаморочення, гіперкінезія, мігрень, сонливість, тремор, порушення зору, сухість у роті, диспепсія, нічні кошмари, підвищена втомлюваність, нетримання сечі, висип, акне, носова кровотеча, метеоризм.

Нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100): подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»), суїцидальні спроби, судоми, екстрапірамідний розлад, парестезія, депресія, галюцинації, пурпура, гіпервентиляція, анемія, порушення функцій печінки, підвищення рівня аланінамінотрансферази, цистит, простий герпес, отит зовнішнього вуха, біль у вусі, біль в оці, мідріаз, нудота, гематурія, пустульозне висипання, риніт, травма, зниження маси тіла, посмикування м’язів, патологічні сновидіння, апатія, альбумінурія, полакіурія, поліурія, біль у молочних залозах, порушення менструального циклу, алопеція, дерматит, ураження шкіри, нетиповий запах шкіри, кропив’янка, бруксизм, припливи.

Частота невідома: енурез.

Ефекти, характерні для цього класу лікарських засобів

За даними епідеміологічних досліджень, проведених переважно за участю пацієнтів віком від 50 років, встановлено підвищений ризик виникнення переломів кісток у пацієнтів, які отримують терапію селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або трициклічними антидепресантами. Точний механізм, що зумовлює зростання цього ризику, наразі не встановлений.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити безперервне спостереження за співвідношенням користі та ризиків, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 14 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 1 або 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

9900 м. Керменд, вул. Матяш кірай, 65, Угорщина.

Стимулотон® таблетки, вкриті оболонкою 50 мг, Egis (Угорщина)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

СТИМУЛОТОН®

(STIMULOTON®)

Склад

Лікарська форма

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

Клінічні характеристики

Показання

Протипоказання

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Особливості застосування

Застосування у період вагітності або годування груддю

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Спосіб застосування та дози

Діти

Передозування

Побічні реакції

Термін придатності

Умови зберігання

Упаковка

Виробник

Стимулотон® таблетки, вкриті плівковою оболонкою 100 мг, Egis (Угорщина)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

СТИМУЛОТОН®

(STIMULOTON®)

Склад

Лікарська форма

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

Клінічні характеристики

Показання

Протипоказання

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Особливості застосування

Застосування у період вагітності або годування груддю

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Спосіб застосування та дози

Діти

Передозування

Побічні реакції

Термін придатності

Умови зберігання

Упаковка

Категорія відпуску

Виробник

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

СТИМУЛОТОН^®

(STIMULOTON^®)

СТИМУЛОТОН^®

(STIMULOTON^®)

Стимулотон® аналоги

Аналоги по діючій речовині