АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ:

Реосорбілакт — популярний український препарат для в/в введення, що широко використовується у практиці майже всіх спеціальностей. Незважаючи на простоту складу, його компоненти включаються до багатьох обмінних процесів в організмі хворої людини, даючи можливість швидко відкоригувати гомеостаз.

Склад та хімічні властивості

Реосорбілакт є готовим кристалоїдним р-ном із плазмозаміщуючими та дезінтоксикаційними властивостями. Це прозорий розчин, теоретична осмолярність якого становить 891 мОсмоль/л, pH знаходиться в межах 6,00–7,60. Такі характеристики забезпечують компоненти, що входять до його складу: сорбітол (60,0 мг/мл), натрію лактат (19,0 мг/мл), натрію хлорид (6,0 мг/мл), кальцію хлориду дигідрат (0,1 мг/мл), калію хлорид (0,3 мг/мл), магнію хлориду гексагідрат (0,2 мг/мл). У якості розчинника виступає вода для ін’єкцій (інструкція МОЗ України). Препарат для зручності підбору дози випускається у флаконах для в/в введення об’ємом 200 або 400 мл.

Фармакодинаміка і фармакокінетика

Дія Реосорбілакту реалізується переважно за рахунок сорбітолу та лактату натрію. Сорбітол належить до багатоатомних спиртів та відомий у харчовій промисловості як підсолоджувач. Але в нього є ще велика кількість ефектів, які використовуються в медицині. Сорбітол за рахунок своїх властивостей з утримання вологи чинить позитивний вплив на шлунково-кишковий тракт у якості осмотичного проносного засобу. Окрім цього, будучи стереоізомером манітолу (осмотичного діуретика), він чинить жовчогінну, сечогінну та загальну дезінтоксикаційну дію. Також сорбітол є альтернативним джерелом енергії — його енергетична цінність становить 354 ккал на 100 г. Він не відноситься до вуглеводів, що дозволяє використовувати його для нутритивної підтримки пацієнтів навіть із цукровим діабетом без корекції дозування інсуліну. Ізотонічний розчин сорбітолу позитивно впливає на капілярний кровотік, покращуючи реологічні властивості крові.
Натрію лактат на сьогодні вважається найбільш актуальним засобом для корекції гомеостазу завдяки ряду переваг. По-перше, він є альтернативним джерелом енергії та активно метаболізується навіть в умовах нестабільної гемодинаміки. По-друге, лактат — більш вигідний аніон у порівнянні з хлоридом, оскільки включається в біохімічні реакції та не викликає характерних для гіперхлоремії побічних ефектів (наприклад порушення ниркової фільтрації, гіперхлоремічний ацидоз) (Aramendi I., 2016). По-третє, він покращує мікроциркуляцію та газообмін (Thibault Duburcq, 2017). Окрім того, протинабрякова дія натрію лактату реалізується за рахунок зниження внутрішньоклітинного осмотичного тиску.
Кальцію хлориду властивий помірний антигістамінний та сечогінний ефект (за дією аналогічний ефектам кислотоутворюючих діуретиків).
Він виступає також у якості джерела іонів кальцію, які задіяні в процесах передачі нервового імпульсу, запальної відповіді, згортання крові, скорочення гладеньких та поперечно-посмугованих м’язів, особливо міокарда.
Останній ефект доповнюється калію хлоридом, який чинить специфічну дію на роботу провідної системи серця. Іони калію спричиняють негативну інотропну та батмотропну, а також помірну діуретичну дію. Особливо актуальним є введення препаратів, що містять іони калію, при гипокаліємії різного генезу (наприклад внаслідок багаторазового блювання, при тривалому вживанні діуретиків, на фоні декомпенсованого цукрового діабету).

Фармакокінетичні характеристики

Ефект від введення Реосорбілакту починається з перших хвилин та сягає максимуму через 20–30 хв, коли в метаболізм включаються лактат та сорбітол. При введенні лактату натрію в кровоносне русло він метаболізується з утворенням натрію бікарбонату, що сприяє збільшенню вмісту лужного буфера в крові. При цьому активною вважається лише половина введеного препарату, оскільки натрію лактат існує у формі L- і D-ізомерів, перший з яких є активним, а другий виводиться із сечею в незміненому вигляді.
Через 40–60 хв розвивається помірний діуретичний та дезінтоксикаційний ефекти. У подальшому спостерігається поступове зниження ефекту від діючих речовин препарату.

Показання та спосіб використання

Реосорбілакт широко використовується як у медицині невідкладних станів, так і в амбулаторному лікуванні різноманітних захворювань. Капіляростабілізуючі та реологічні властивості препарату використовуються для лікування розладів мікроциркуляції при шоці будь-якого генезу (опіковий, травматичний, токсичний тощо), а також при різних порушеннях периферичного кровообігу — ендартеріїти та тромбофлебіти (у тому числі посттравматичні), хвороба Рейно тощо.
Особливо ефективний Реосорбілакт у комплексному лікуванні кишкової непрохідності. У ранніх фазах гострої непрохідності у поєднанні з іншими методами консервативної терапії (декомпресія, клізма) він активізує перистальтику тонкої та товстої кишки і суттєво покращує кровопостачання кишкової стінки. У пізніх фазах кишкової непрохідності, коли розвивається інтоксикація та зневоднення через секвестрацію рідини у третій простір, Реосорбілакт відмінно підходить для корекції водно-сольового балансу в комплексі передопераційної підготовки. При тяжких випадках кишкової непрохідності він використовується в післяопераційний період для профілактики парезу кишечнику та швидшого загоєння зони хірургічного втручання (анастомоз, стома).
Також Реосорбілакт показаний при інфекційних захворюваннях, які супроводжуються вираженою інтоксикацією, багаторазовим блюванням та діареєю, а також у хірургічній практиці при порушеннях, що викликають синдром системної запальної відповіді (сепсис). Реакція на специфічне або неспецифічне ураження організму людини продуктами життєдіяльності (токсинами) різних бактерій і паразитів характеризується порушеннями в’язкості крові та тонусу капілярного русла.
Завдяки властивості покращувати капілярний кровотік, препарат використовується в ранній період при посттравматичних порушеннях, а також для лікування опікової хвороби. При цих захворюваннях наявність раневої поверхні великої площі є передумовою для вивільнення великої кількості медіаторів болю та прозапальних цитокінів, які негативно впливають на капілярний кровотік в організмі. Також безпосередньо в зоні ураження швидко розвивається набряк, що зумовлює розвиток локального тканинного ацидозу і порушень кровопостачання через сладж еритроцитів.
Завдяки холекінетичній дії сорбітолу Реосорбілакт знаходить застосування в лікуванні таких захворювань жовчовивідних шляхів, як дискінезія жовчного міхура, постхолецистектомічний синдром. У складі комплексної терапії він покращує відтік жовчі, попереджає утворення біліарного слажду та покращує процеси перетравлювання їжі.
Реосорбілакт показаний для використання у складі комплексної консервативної терапії при гострому панкреатиті. Ефекти покращення капілярного кровотоку, зниження локального ацидозу та зменшення набряку чинять непряму дію на патогенез захворювання.
Препарат широко використовується в неврологічній практиці, зокрема для лікування ішемії головного мозку та діабетичної нейропатії (Живолупов С.А., 2013), а також при набряку головного мозку та невритах (Aramendi I., 2016). У цих випадках основне значення надається протинабряковому ефекту, який дозволяє усунути компресію різних структур центральної та периферичної нервової системи. А покращення реологічних властивостей крові сприятливо впливає на вогнища транзиторної ішемії у структурах головного мозку.
Доза препарату підбирається індивідуально залежно від клінічної ситуації й тяжкості стану пацієнта. Діапазон доз при цьому становить 6–25 мл/кг маси тіла. Зазвичай Реосорбілакт вводиться внутрішньовенно краплинно в дозі 200–400 мл (1–2 флакони) на добу. У тяжких випадках допускається підвищення дози до 1000 мл і часткове введення струминно до стабілізації стану.

Противопоказання

До загальносоматичних протипоказань для використання Реосорбілакту відносять алкалоз будь-якого генезу (дихальний, метаболічний тощо), ДВЗ-синдром, крововиливи у головний мозок, шлунково-кишкову кровотечу при нестабільному гемостазі, гострі тромбофлебіти (у зв’язку із ризиком тромбоемболічних ускладнень). Не рекомендується використовувати Реосорбілакт для першої допомоги при травмах до остаточної зупинки кровотечі (у зв’язку із властивістю знижувати в’язкість крові препарат може заважати тромбоутворенню). Також до протипоказань відносяться тяжкі форми серцевої недостатності, гостру ниркову недостатність (за відсутності гемодіалізу).

Особливості використання

Реосорбілакт можна вводити виключно внутрішньовенно. Потрапляння його в м’язову тканину або підшкірну жирову клітковину може викликати їх некроз у зв’язку з наявністю в його складі кальцію хлориду.
Реосорбілакт необхідно з обережністю призначати пацієнтам із жовчокам’яною хворобою, оскільки його холекінетичний ефект може спровокувати міграцію конкрементів із жовчного міхура у нижчерозташовані жовчовивідні шляхи.
При передозуванні Реосорбілакту відмічаються симптоми, характерні для алкалозу. Оскільки компоненти препарату метаболізуються в організмі людини, то немає необхідності в додатковій корекції кислотно-основного балансу, достатньо припинити його введення.
Сорбітол, що міститься у його складі, метаболізується в печінці до фруктози, тому препарат протипоказаний пацієнтам з рідкісним захворюванням — непериносимістю фруктози.
Сорбітол відноситься до регідратантів та метаболічних засобів, тому введення Реосорбілакту може супроводжуватися посиленням перистальтики та підвищеним газоутворенням.
Препарат є осмотичним діуретиком, тобто має властивість виводити рідину з міжклітинного простору в судинне русло, різко збільшуючи ОЦК. Тому препарат слід з обережністю призначати пацієнтам із тяжкою артеріальною гіпертензією. Також при призначеннні його пацієнтам зі зневодненням необхідно враховувати сечогінний ефект й обов’язково комбінувати Реосорбілакт з іншими інфузійними або пероральними розчинами для регідратації.
Препарат не протипоказаний вагітним, у період грудного вигодовування та дітям. Проте при призначенні його вагітним потрібно враховувати потенційний тонічний вплив на міометрій у зв’язку з кальцію хлоридом, що міститься у Реосорбілакті. Що стосується інфузійної терапії у дітей, то необхідно дозувати препарат інфузоматом під жорстким контролем кислотно-основного стану крові.
Не виключені реакції індивідуальної непереносимості.
Реосорбілакт категорично не можна змішувати з карбонато- та фосфатомісткими розчинами через можливість взаємної нейтралізації або утворення нерозчинних солей. Препарат не можна використовувати в якості розчинника для інших лікарських засобів.
Заключення
Таким чином, Реосорбілакт знаходить широке використання в сучасній медичній практиці. Він підходить як для планового призначення у комплексі з іншими препаратами, так і для корекції невідкладних станів на догоспітальному та госпітальному етапах. Широкий спектр ефектів дає можливість включати його в план консервативної терапії, передопераційної підготовки й терапії в ранній післяопераційний період для профілактики ускладнень (ацидоз, парез кишечнику, набряки тощо).

Реосорбілакт® розчин для інфузій, Юрія-Фарм ТОВ (Україна, Київ)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

РЕОСОРБІЛАКТ^®

(RНЕОSОRВILАСТ)

Склад

діючі речовини: 1 мл розчину містить сорбітолу 60,0 мг, натрію лактату (у перерахунку на 100% речовину) 19,0 мг, натрію хлориду 6,0 мг, кальцію хлориду дигідрату (у перерахунку на кальцію хлорид) 0,1 мг, калію хлориду 0,3 мг, магнію хлориду гексагідрату (у перерахунку на магнію хлорид) 0,2 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рiдина; теоретична осмолярнiсть — 891 мОсмоль/л; рН 6,00–7,60; іонний склад: 1 л препарату містить Nа⁺ — 272,20 ммоль,
К⁺– 4,02 ммоль, Са⁺⁺ — 0,90 ммоль, Мg⁺⁺ — 2,10 ммоль, Сl^- — 112,69 ммоль, Lac^- — 169,55 ммоль.

Фармакотерапевтична група

Розчини, які впливають на електролітний баланс. Електроліти у комбінації з іншими препаратами. Код АТХ В05В В04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Реосорбiлакт^® має реологiчну, протишокову, дезінтоксикаційну і залужнювальну дію та стимулює перистальтику кишечнику. Основними фармакологiчно активними речовинами лікарського засобу є сорбiтол i натрiю лактат. У печінці сорбiтол спочатку перетворюється на фруктозу, яка далі перетворюється на глюкозу, а потім на глікоген. Частина сорбiтолу використовується для термінових енергетичних потреб, інша частина — відкладається як запас у вигляді глікогену. Iзотонiчний розчин сорбiтолу має дезагрегантну дiю i таким чином поліпшує мiкроциркуляцiю i перфузiю тканин.

На відміну від розчину бікарбонату, корекція метаболічного ацидозу за допомогою натрiю лактату проходить повільніше у мiру включення його в обмiн речовин, не виникає різких коливань рН. Дiя натрiю лактату проявляється через 20–30 хв пiсля введення.

Натрію хлорид чинить регідратуючу дію, поповнює дефіцит іонів натрію і хлору при різних патологічних станах.

Кальцію хлорид поповнює дефіцит іонів кальцію. Іони кальцію необхідні для здійснення процесу передачі нервових імпульсів, скорочення скелетних і гладких м’язів, діяльності міокарда, формування кісткової тканини, згортання крові. Знижує проникність клітин і судинної стінки, запобігає розвитку запальних реакцій, підвищує стійкість організму до інфекцій.

Калію хлорид відновлює водно-електролітний баланс. Чинить негативну хроно- і батмотропну дію, у високих дозах — негативну іно-, дромотропну та помірну діуретичну дію. Бере участь у процесі проведення нервових імпульсів. Підвищує вміст ацетилхоліну і спричиняє збудження симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Поліпшує скорочення скелетних м’язів при м’язовій дистрофії, міастенії.

Магній — другий за поширеністю катіон у внутрішньоклітинній рідині. Магнію хлорид є необхідним катіоном для обміну речовин, бере участь в енергоємних ензиматичних процесах, побудові білкових молекул, окисному фосфорилюванні, скороченні м’язів та передачі нервових імпульсів, проявляє антиспастичну дію, сприяє виведенню холестерину з організму.

Фармакокінетика.

Сорбiтол швидко включається у загальний метаболiзм, 80–90% його утилiзується у печiнцi i накопичується у виглядi глiкогену, 5% вiдкладається у тканинах мозку, серцевому м’язi i скелетнiй мускулатурi, 6–12% видiляється iз сечею. При введеннi у судинне русло iз натрiю лактату вивiльняється натрiй, СО₂ i Н₂О, якi утворюють бiкарбонат натрiю, що призводить до збiльшення лужного резерву кровi.

Розподіл і виведення натрію (Na⁺) і хлору (Cl^-) в значній мірі контролюються нирками, які підтримують баланс між споживанням і екскрецією. Натрію хлорид швидко виводиться із судинного русла, лише тимчасово збільшуючи об’єм циркулюючої крові. Посилює діурез.

Концентрація кальцію в плазмі крові регулюється гормоном паращитовидної залози, кальцитоніном і вітаміном D. Близько 47% кальцію в плазмі знаходиться в іонізованій фізіологічно активній формі, близько 6% утворює комплекс з аніонами, такими як фосфат або цитрат, а решта зв’язується з білками, головним чином з альбуміном. Якщо концентрація альбуміну в плазмі крові підвищується (як при дегідратації) або зменшується (як це часто буває при злоякісних новоутвореннях), це впливає на частку іонізованого кальцію. Таким чином, загальна концентрація кальцію в плазмі крові зазвичай регулюється вмістом альбуміну в плазмі. Надлишок кальцію переважно виводиться нирками. Неабсорбований кальцій виводиться з калом, у тому числі з жовчю і секретом підшлункової залози. Незначна кількість виділяється з потом, а також шкірою, волоссям і нігтями. Кальцій проникає через плаценту і виділяється з грудним молоком.

Фактори, що впливають на перенесення калію між внутрішньоклітинною і позаклітинною рідиною, такі як кислотно-лужні порушення, можуть змінювати взаємозв’язок між концентраціями в плазмі крові і загальними запасами в організмі. У нормі калій виділяється нирками з сечею (він секретується в дистальних канальцях в обмін на іони натрію або водню); решта — виділяється з калом і в невеликій кількості з потом. Нирки характеризуються поганою здатністю утримувати калій, незначне виділення калію із сечею продовжується навіть при сильному виснаженні організму.

50–60% магнію розподіляється у кістках і 1–2% — у позаклітинній рідині. 30% магнію зв’язується з альбуміном. Магній не метаболізується. Виділяється нирками, однак швидкість екскреції може варіювати. Проникає через плаценту і виділяється з грудним молоком.

Клінічні характеристики

Показання

Для поліпшення капілярного кровотоку з метою профілактики та лікування травматичного, операцiйного, гемолiтичного, токсичного і опiкового шоку, при гострiй крововтратi, опiковiй хворобi;
при iнфекцiйних захворюваннях, що супроводжуються інтоксикацією, у тому числі в складі комплексного лікування пацієнтів з негоспітальною пневмонією, гнійним перитонітом, сепсисом; при загострені хронічного гепатиту;
для передоперацiйної пiдготовки пацієнтів та в пiсляоперацiйний перiод;
для поліпшення артеріального і венозного кровообігу з метою профілактики тромбозів, тромбофлебітів, ендартеріїтів, хвороби Рейно.

Протипоказання

Індивідуальна підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу. Реосорбiлакт^® не застосовувати при алкалозi, а також у випадках, коли протипоказане вливання великих об’ємів рiдини (крововилив у мозок, тромбоемболiя, серцево-судинна декомпенсацiя, артеріальна гіпертензія III ступеня, декомпенсовані вади серця, термінальна ниркова недостатність), зневоднення, олігурія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Не застосовувати як розчинник-носій для інших лікарських засобів.

Особливості застосування

Застосовуючи препарат, слід контролювати показники кислотно-лужного стану та електролітів крові, функцiонального стану печінки та артеріального тиску. З обережністю вводити хворим на калькульозний холецистит.

Препарат містить сорбіт, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози не слід застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Даних щодо протипоказань у період вагітності або годування груддю немає.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Оскільки препарат застосовують в умовах стаціонару, даних про такі впливи немає.

Спосіб застосування та дози

Реосорбiлакт^® вводити дорослим внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 40–60 крапель за хвилину. При необхідності допускається струминне введення лікарського засобу після проведення проби шляхом краплинного введення зі швидкістю 30 кр/хв. Після введення
15 крапель застосування препарату слід припинити, а через 3 хв, у разі відсутності реакції, Реосорбiлакт^® вводити струминно.

При травматичному, опiковому, післяопераційному i гемолітичному шоках дорослим вводити по 600–1000 мл (10–15 мл/кг маси тіла) одноразово i повторно по 600–1000 мл (10–15 мл/кг маси тіла хворого), спочатку струминно, потім краплинно.

При гнійному перитоніті дорослим вводити по 400–1200 мл внутрішньовенно краплинно.

При негоспітальній пневмонії, загостренні хронічного гепатиту дорослим вводити по 400 мл (6–7 мл/кг маси тіла) краплинно.

При гострій крововтраті дорослим вводити по 1500–1800 мл (до 25 мл/кг маси тіла). У цьому випадку iнфузiї Реосорбiлакту^® рекомендується проводити на дошпитальному етапі у спеціалізованій машинi швидкої допомоги.

У передопераційний період і після різних хірургічних втручань — у дозі 400 мл (6–7 мл/кг маси тіла) краплинно протягом 3–5 днів.

При тромбооблiтеруючих захворюваннях кровоносних судин — із розрахунку 8–10 мл/кг маси тiла краплинно, повторно, через день, до 10 iнфузiй на курс лiкування.

Діти

Даних про досвід застосування дітям недостатньо.

Передозування

Виникають явища алкалозу, які швидко зникають самостійно за умови негайного припинення введення препарату, іноді колапс, зневоднення (за рахунок посилення діурезу). При перевищенні швидкості введення можливий розвиток тахікардії, підвищення артеріального тиску, задишка, головний біль, біль за грудниною, біль у животі. Зазначені симптоми швидко зникають після припинення або значного зменшення швидкості введення розчину.

Побічні реакції

З боку імунної системи: анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, гіпертермія.

З боку серцево-судинної системи: підвищення або зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка, акроціаноз.

Неврологічні розлади: тремор, головний біль, запаморочення, загальна слабкість.

Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипи, кропив’янка, відчуття свербежу.

Шлунково-кишкові розлади: нудота, блювання.

Загальні розлади: зміни в місці введення, включаючи біль та печіння.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурi не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберiгати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Реосорбiлакт^® не можна змiшувати з фосфато- і карбонатовмiсними розчинами.

Упаковка

По 200 мл або 400 мл у пляшці, по 1 пляшці у пачці; по 200 мл або 400 мл у пляшках.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «Юрія-Фарм».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108. Тел.: (044) 281–01–01.

Реосорбілакт® аналоги

Аналоги по діючій речовині