АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ:

Реналган — популярний лікарський засіб, що часто застосовується для знеболення та усунення спазмів різного походження. Його терапевтична дія обумовлена діючими речовинами, що входять до його складу. Препарат належить до групи спазмолітичних лікарських засобів у комбінації з анальгетиками, розчин для ін’єкцій відпускається за рецептом лікаря, таблетки — безрецептурний відпуск.

Показання

Спазматичний біль різного генезу, наприклад при нирковій та печінковій коліці, болісних менструаціях, гіпертонічній дискінезії жовчовивідних шляхів, спазмах ШКТ. Жовчні, ниркові (сечоводні) та кишкові коліки є розповсюдженими клінічними станами, що викликані спазмом гладких м’язів (Kulkarni S.K., 2004).
У цих вищеописаних станах Реналган призначається не лише для знеболення (симптоматична терапія), але і як патогенетична терапія (лікування, що спрямоване на усунення чи пригнічення механізмів болю). Розглянемо механізм дії препарату на прикладі ниркової коліки. Ниркова коліка — комплекс симптомів, що розвиваються в результаті раптового утруднення відтоку сечі з нирки. Це призводить до підвищення тиску всередині нирки, рефлекторно виникає спазм судин нирки та гладких м’язів верхніх відділів сечовивідних шляхів, застою крові, набряку і гіпоксії ниркової паренхіми, розтягненню ниркової капсули (Гузенко В.Н. и др., 2008). Напад раптового болю (гострий больовий напад), зумовлений нирковою колікою (сильний, різкий, нападоподібний біль), потребує негайного терапевтичного втручання на долікарняному етапі. Крім того, на відміну від станів, що об’єднані поняттям «гострий живіт», знеболення не лише не протипоказано, але і виступає частиною терапії. Протоколи надання екстреної медичної допомоги при нирковій коліці включають призначення анальгетиків та спазмолітичних препаратів, а також їх комбінацій. Медикаментозна терапія ниркової коліки спрямована на дві основних ланки цього захворювання — перш за все на усунення болю, а потім усунення причини обструкції сечовода (виведення каменю з верхніх сечових шляхів). А ефективне усунення болю свідчить про терапевтичну ефективність лікування (Щербак И.Б., 2011). Патогенетичність дії Реналгану пояснюється тим, що механізм комбінованої дії препарату пов’язаний з інгібуванням у місці запалення фермента ЦОГ, як наслідок, відбувається пригнічення синтезу простагландинів Е2 (похідні арахідонової кислоти), зменшення ниркового кровотоку і, відповідно, кількості сечі, а отже, і тиск в чашечно-лоханковій системі знижується, відбувається зниження тонусу м’язових стінок сечовивідних шляхів, спазм послаблюється. Таким чином, застосування комбінованих препаратів, таких як Реналган, є оптимальним вибором для купірування болю при нирковій коліці вже на догоспітальному етапі терапії. У препараті діючі речовини, що входять до його складу, доповнюють та посилюють терапевтичний ефект одна одної.

Характеристика діючих речовин

Метамізол натрію — анальгетик та антипіретик, що належить до групи піразолонів, застосовується для полегшення больового синдрому, проте заборонений до застосування в деяких країнах (наприклад Японія, США, Великобританія) через можливість розвитку побічних ефектів (агранулоцитоз). У той же час він призначається для лікування післяопераційного болю, шлункової і кишкової коліки, може застосовуватися для полегшення болю при мігрені та для полегшення больового синдрому при онкологічних захворюваннях у багатьох країнах Східної та Західної Європи, у тому числі Україні; Північної Америки. Зазвичай можуть повідомляти про наступні побічні ефекти метамізолу: сухість у роті, сонливість, деякі хворі можуть відчувати біль в місці ін’єкції. Агранулоцитоз (паталогічний стан, при якому спостерігається зниження рівня лейкоцитів) є серйозним побічним ефектом, який, однак, реєструється рідко (Hearn L. et al., 2016).
Метамізол натрію у однократній пероральній дозі 500 мг забезпечує знеболювальний ефект на 4–6 год у 7 з 10 хворих з гострим болем середнього чи тяжкого ступеня.
Пітофенону гідрохлорид — спазмолітик, його терапевтична дія реалізується за рахунок зворотного інгубування (зниження активності) ферменту ацетилхолінестерази (Punekar N.S., 1991).
Для фенпіверинію броміду характерний холіноблокуючий ефект і в даній комбінації він чинить додаткову антиспазматичну дію на гладкі м’язи внутрішніх органів.

Дослідження

Ефективність комбінації вищезазначених діючих речовин порівнювали з поєднанням диклофенаку натрію, пітофенону гідрохлориду та фенпіверинію броміду в одному препараті. Було відмічено, що ці 2 комбінації ефективні при знеболенні кишкової та ниркової коліки, при спазмі жовчовивідних шляхів. Обидві комбінації добре переносилися хворими (Chaudhary A., 1999). В інших дослідженнях було встановлено, що метамізол натрію має більш сприятливий шлунково-кишковий профіль порівняно з НПВП. Під час його застосування виникала менша кількість шлунково-кишкових кровотеч, а також менша кількість побічних дій з боку серцево-судинної системи порівняно з НПВП (Stessel B. et al., 2019). Тому для хворих з патологією ШКТ, серцево-судинної системи в анамнезі, комбіновані лікарські засоби, що містять метамізол натрію є кращим вибором.
У дослідженнях акцентована увага на тому, що несприятливі шкірні реакції можуть бути предиктором виникнення тяжких гематологічних побічних ефектів (Pinto Pereira L.M., 1994).
Існує небезпека передозування метамізолу натрію, перш за все при застосуванні Реналгану в формі ін’єкцій. Згідно із затвердженою інструкцією (МОЗ України) для застосування метамізолу натрію як монопрепарату, максимальною разовою дозою та максимальною добовою дозою є 1 г препарату. Відповідно до інструкції до препарату Реналган максимальною добовою дозою є 10 мл розчину (5 г метамізолу натрію), що вводяться внутрішньом’язово 2 рази на добу з інтервалом 6–8 год. Таким чином пацієнт отримує добову дозу метамізолу натрію, що становить 5 г, тобто таку, що значно перевищує рекомендовану. У такому разі виникає ризик розвитку симптомів передозування метамізолу натрію. Можливі розвиток тахікардії, задишки, порушення дихання аж до його паралічу, зниження температури тіла, шум у вухах, загальмованість та підвищена сонливість, зменшення кількості сечі (олігурія), гостра ниркова та печінкова недостатність.
Вищеописана комбінація також досліджувалася в якості лікарського засобу для знеболення в післяопераційний період. Терапевтичний ефект зафіксували як задовільний, препарат був рекомендований до призначення після оперативного втручання через 12 год. Також у цьому дослідженні акцентована увага на тому, що побічні реакції від застосування цієї комбінації активних речовин є рідкісними і слабко вираженими (Bloch B. et al., 1985). Можливе застосування вищезазначеної комбінації діючих речовин (препарат Реналган) у якості лікарського засобу, що доповнює знеболювальну дію інших препаратів (Capellaro L. et al., 1985).
Встановлено, що пітофенон (має папавериноподібні ефекти) сприяє послабленню спазмів сфінктера Одді, кишечнику, у той час як фенпіверинію бромід (має атропіноподібні властивості) послаблює лише спазми кишечнику (Achard F. et al., 1985).
При вивченні впливу вищезазначеної комбінації на сечовивідні шляхи хворого було виявлено, що метамізол натрію не виявляє прямого розслаблювального ефекту на гладкі м’язи сечовивідних шляхів, та його клінічні ефекти пов’язані з анальгезивною та протизапальною дією. Фенпіверинію бромід має виключно антихолінергічні властивості, він регулює скоротливу активність як гладких м’язів, так і м’язово-тонічну напругу; пітофенону гідрохлорид протидіє спазматичним скороченням гладких м’язів сечовивідних шляхів та чинить прямий релаксуючий вплив на гладкі м’язи (Hertle L. et al., 1984).
Раніше ця комбінація діючих речовин пропонувалася для знеболення пологів, проте пізніше від цього призначення відмовилися (Wierstakow B. et al., 1962, Степанківська Н.К. и др., 1980) у зв’язку з розслабляючою дією цієї комбінації лікарських речовин на м’язи матки, що призводить до порушень пологової діяльності.

Побічні реакції

При призначенні комбінації метамізолу натрію, фенпіверинію броміду та пітофенону гідрохлориду слід враховувати, що в літературі описані випадки розвитку агранулоцитозу (Billund J.K., 1962) та пов’язаних з ним летальних наслідків (Dyrbye M.O. еt al., 1961). Проте ризик розвитку агранулоцитозу неможливо передбачити. Його виникнення можливе також у пацієнтів, які в минулому застосовували метамізол (як монопрепарат) без проявів побічних реакцій.
Можливі наступні побічні реакції: поява раптового холодного поту, головний біль, запаморочення, почастішання серцевого ритму, порушення гостроти зору. Можливе виникнення бронхоспазму, артеріальної гіпотензії. З боку ШКТ можливі нудота, блювання, біль і дискомфорт в епігастрії, виразкове ураження слизових оболонок та шлунково-кишкові кровотечі, гепатит. Також серед побічних ефектів препарату можливі апластична анемія, лейко- та тромбоцитопенія. Може бути необхідним контроль показників крові (загальний аналіз). Поява сечі червонуватого кольору не є патологічним симптомом та пояснюється наявністю в сечі метаболітів метамізолу натрію.
При ін’єкційному способі введення препарату можливе утворення болісних інфільтратів у місці введення.

Застосування, рекомендовані дози

Реналган доцільно застосовувати лише протягом короткого періоду, не більше 2–3 днів. Це пов’язано з вмістом метамізолу натрію та вірогідністю виникнення індукованого цією лікарською речовиною агранулоцитозу. Хоча інформація про вірогідність виникнення агранулоцитозу внаслідок застосуванння метамізолу натрію неоднозначна, існують суперечливі думки, вважається, що ризик можна знизити шляхом призначення короткочасного курсу лікування (Konijnenbelt-Peters et al., 2017).
Препарат Реналган протипоказаний дітям віком молодше 15 років та масою тіла <53 кг.
Максимальна добова доза розчину для ін’єкцій — 10 мл. Однократна доза 2–5 мл розчину для ін’єкцій, але інколи терапевтичний ефект від введення однієї дози відсутній чи недостатньо виражений, тому рекомендується повторне введення дози (введення дози повторюють з інтервалом 6–8 год). Після досягнення стійкого терапевтичного ефекту можливий перехід на пероральну лікарську форму препарату.
При відсутності знеболювального терапевтичного ефекту продовжувати терапію вважається недоцільним, застосування лікарського засобу слід припинити.
Таблетки Реналган призначають по 1–2 таблетки на добу (максимум 2 таблетки/добу). Приймати препарат слід після прийому їжі.
Для пацієнтів старшого віку корекція дози зазвичай не потрібна, проте вона може бути необхідною при виражених порушеннях функції нирок чи печінки.

Реналган® таблетки, Лекхім-Харків ПрАТ (Україна, Харків)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

РЕНАЛГАН^®

(RENALGANI^®)

Склад

діючі речовини: метамізол натрію, фенпіверинію бромід, пітофенону гідрохлорид;

1 таблетка містить метамізолу натрію 0,5 г (500 мг), пітофенону гідрохлориду 0,005 г (5 мг), фенпіверинію броміду 0,0001 г (0,1 мг);

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, кальцію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з плоскою поверхнею, рискою та фаскою.

Фармакотерапевтична група

Спазмолітичні засоби у комбінації з аналгетиками. Синтетичні антихолінергічні засоби у комбінації з аналгетиками. Пітофенон і аналгетики. Код АТХ А03D А02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Реналган^® поєднує аналгетичну, спазмолітичну (папавериноподібну), холінолітичну (атропіноподібну) і деяку протизапальну активність.

Метамізол чинить виражену аналгетичну та жарознижувальну дію у комбінації з менш чіткою протизапальною та спазмолітичною активністю. Його ефекти є результатом пригнічення синтезу простагландинів і ендогенних алгогенів, підвищення порога збудливості у таламусі і проведення больових екстеро- та інтероцептивних імпульсів у центральній нервовій системі, а також він впливає на гіпоталамус і формування ендогенних пірогенів.

Фенпівериній чинить помірну гангліоблокуючу та парасимпатичну дію, зменшує тонус і моторику гладкої мускулатури шлунка, кишечнику, жовчовивідних і сечовивідних шляхів.

Пітофенон чинить папавериноподібну дію на судинну і позасудинну гладку мускулатуру з вираженим спазмолітичним характером.

Фармакокінетика.

Для метамізолу характерна швидка та повна резорбція. Через 30 хвилин після внутрішнього застосування в сироватці крові виявляються кількості, які становлять 5% максимальної сироваткової концентрації. Частково зв’язується з білками плазми крові. В організмі піддається інтенсивній біотрансформації. При цьому його основні метаболіти фармакологічно активні. Елімінується із сечею у формі метаболітів. Лише 3% кількості, яка виділяється, являє собою незмінений метамізол. На ступінь біотрансформації впливає і генетично зумовлений тип ацетилювання. Окремі компоненти проникають у грудне молоко.

Клінічні характеристики

Показання

Симптоматичне лікування слабко та помірно вираженого больового синдрому при спазмах гладеньких м’язів внутрішніх органів:

ниркова коліка та запальні захворювання сечовивідних шляхів, які перебігають з болем та дизуричними розладами;
спазми шлунка та кишечнику, печінкова коліка, дискінезії жовчовивідних шляхів;
спастична дисменорея.

Протипоказання

Підвищена чутливість до метамізолу, до похідних піразолону, до інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), та/або до будь-якого компонента лікарського засобу. Агранулоцитоз в анамнезі, спричинений метамізолом, іншими піразолонами або піразолідинами. Порушення функції кісткового мозку або захворювання системи кровотворення (у тому числі зміна складу периферичної крові — лейкопенія; анемія будь-якої етіології; цитостатична або інфекційна нейтропенія). Шлунково-кишкова непрохідність та мегаколон; атонія жовчного або сечового міхура; тяжкі порушення функції нирок та печінки; захворювання крові; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; порфірія печінки; закритокутова глаукома; підозра на гостру хірургічну патологію; бронхіальна астма; колаптоїдні стани; тахіаритмія; гіпертрофія передміхурової залози з тенденцією до затримки сечі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Метамізол підвищує плазмові концентрації хлорохіну, зменшує плазмові концентрації та ефекти кумаринових антикоагулянтів та циклоспорину.

Підвищує гематотоксичний ефект мієлотоксичних лікарських засобів, хлорамфеніколу.

Нейролептики, седативні препарати і транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу.

Темпідон та трициклічні антидепресанти, пероральні протизаплідні засоби, алопуринол порушують метаболізм метамізолу та підвищують його токсичність.

Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки можуть зменшувати дію метамізолу.

Одночасне застосування Реналгану^® з іншими аналгетиками і нестероїдними протизапальними засобами підвищує ризик розвитку токсичних ефектів.

Метамізол знижує плазмові концентрації циклоспорину А, і його одночасне застосування може бути ризикованим у випадку наявної трансплантації тканин.

Комбінування Реналгану^® та інших лікарських засобів вимагає особливої обережності, зважаючи на вміст метамізолу, який є індуктором ферментів.

Метамізол може індукувати метаболічні ферменти, включаючи CYP2B6 та CYP3A4.

Одночасне застосування метамізолу з бупропіоном, ефавіренцом, метадоном, вальпроатом, такролімусом або серталіном може спричинити зниження концентрації цих препаратів у плазмі крові з потенційним зниженням клінічної ефективності. Тому застосовувати вказані препарати одночасно з метамізолом рекомендується з обережністю; може бути потрібним контроль клінічної відповіді та/або рівня препарату.

Особливості застосування

Агранулоцитоз.

Лікування метамізолом може спричинити агранулоцитоз, зокрема з летальним наслідком (див. розділ «Побічні реакції»). Цей стан може виникнути, навіть якщо попереднє застосування метамізолу не мало негативних наслідків.

Агранулоцитоз, спричинений метамізолом, є ідіосинкратичною побічною реакцією, що не залежить від дози і може виникнути в будь-який час протягом лікування, а також невдовзі після його припинення лікування.

Пацієнтів слід поінформувати про необхідність припинити лікування та негайно звернутися за медичною допомогою у разі появи будь-яких симптомів, що вказують на агранулоцитоз (наприклад, гарячка, озноб, біль у горлі та болючі зміни на слизовій оболонці, особливо у роті, носі та горлі, а також у ділянці статевих органів або анального отвору).

Якщо метамізол застосовують при гарячці, деякі симптоми розвитку агранулоцитозу можуть залишитися непоміченими. Так само ці симптоми можна не помітити у пацієнтів, які отримують антибіотикотерапію.

У разі появи ознак і симптомів, що вказують на агранулоцитоз, слід негайно припинити лікування і провести розгорнутий аналіз крові. Якщо діагноз підтверджено, лікування не можна поновлювати (див. розділ «Протипоказання»).

Препарат з обережністю застосовувати:

при порушеннях функцій нирок та/або печінки помірного ступеня тяжкості;
при захворюваннях шлунка (ахалазія, гастроезофагеальний рефлюкс, стеноз пілоричного відділу шлунка);
при схильності до артеріальної гіпотензії та ортостатичних реакцій;
при хронічному бронхіті та бронхоспазмі (Реналган^® підвищує в’язкість бронхіального секрету);
при наявності гіпертиреозу;
при порушеннях ритму серцевої діяльності (при тахіаритмії — див. розділ «Протипоказання»), ішемічній хворобі серця (особливо при гострому інфаркті міокарда), хронічній застійній серцевій недостатності;
при наявності даних про гіперчутливість до ненаркотичних аналгетиків або інших проявів алергії (алергічний риніт).

Тяжкі шкірні реакції

Тяжкі шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та медикаментозну реакцію з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), які можуть бути небезпечними для життя або летальними, реєструвались при лікуванні метамізолом.

Пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми шкірних реакцій і уважно стежити за ними.

Якщо з’являються симптоми, що вказують на ці реакції, лікування метамізолом слід відмінити та ні в якому разі не починати його повторно (див. розділ «Протипоказання»).

Медикаментозне ураження печінки

У пацієнтів, які застосовували метамізол, спостерігалися про випадки гепатиту, головним чином гепатоцелюлярного характеру, що виникали в період від декількох днів до декількох місяців після початку лікування. Ознаки та симптоми захворювання включають підвищення рівня печінкових ферментів у сироватці крові, з жовтяницею або без неї, часто на фоні реакцій гіперчутливості на інші лікарські засоби (наприклад, висип на шкірі, дискразія крові, лихоманка та еозинофілія), або супроводжуються ознаками аутоімунного гепатиту. У більшості пацієнтів стан нормалізувався після відміни терапії метамізолом; однак повідомлялося про окремі випадки прогресування захворювання до гострої печінкової недостатності, що вимагала трансплантації печінки.

Механізм ураження печінки, спричиненого застосуванням метамізолу, чітко не з’ясований, хоча наявні дані свідчать про імуноалергічний механізм.

Пацієнтів слід повідомити про необхідність звернення до лікаря у разі виникнення симптомів, що свідчать про ураження печінки. В такому разі прийом метамізолу слід припинити та провести оцінку функції печінки.

Якщо виникають такі симптоми, як відчуття нудоти (нудота та блювання), лихоманка, відчуття втоми, втрата апетиту, забарвлення сечі у темний колір, забарвлення калу у світлий колір, пожовтіння шкіри або білка ока, свербіж, висипання або біль у верхній частині живота, застосування Реналгану^® слід припинити і обов’язково звернутися до лікаря.

У разі, якщо у пацієнта раніше були проблеми з печінкою при прийомі будь-якого лікарського засобу, до складу якого входив метамізол, застосування Реналгану^® не рекомендується.

Препарат може вплинути на психофізичний стан пацієнтів при одночасному застосуванні з алкоголем та медикаментами, які пригнічують центральну нервову систему.

Не рекомендується застосовувати інші лікарські засоби, до складу яких входить метамізол, одночасно з Реналганом^®.

Метаболіти метамізолу натрію можуть змінити колір сечі на червоний, що не має клінічного значення.

Можлива поява або посилення наявного головного болю після тривалого аналгетичного лікування (>3 місяців) при застосуванні аналгетиків через день і частіше. Головний біль, спричинений надмірним застосуванням аналгетиків, не слід лікувати, підвищуючи їх дозу. У таких випадках аналгетичне лікування необхідно припинити після консультації з лікарем.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Не застосовувати у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Під час застосування препарату Реналган^® слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, оскільки через наявність холінолітичного ефекту тривалий прийом препарату може призвести до запаморочення і порушення акомодації.

Спосіб застосування та дози

Таблетки Реналгану^® застосовувати внутрішньо після їди, запиваючи водою.

Рекомендовані добові дози для дорослих і дітей віком від 15 років — по 1–2 таблетки на добу, максимальна добова доза — 2 таблетки.

Тривалість застосування Реналгану^® — не довше 3 днів.

Діти

Препарат не призначати дітям віком до 15 років.

Передозування

Симптоми. При передозуванні переважають симптоми інтоксикації метамізолом у комбінації з холінолітичними ефектами, порушення функції печінки, нирок, параліч дихальних шляхів. Частіше за все спостерігається токсико-алергічний синдром, симптоми ураження функцій кровотворення, шлунково-кишкові розлади, у тяжких випадках — симптоми ураження мозку.

Лікування. При підозрі на передозування необхідно негайно припинити застосування препарату і вжити заходів до його швидкого виведення з організму (викликати блювання, зробити промивання шлунка, збільшити виділення сечі). Застосовувати симптоматичні засоби. Специфічного антидоту не існує.

Побічні реакції

З боку імунної системи: алергічні реакції (або реакції гіперчутливості), включаючи кропив’янку, шкірні висипання, свербіж, бронхоспазм, кон’юнктивіт, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку травного тракту: дискомфорт, сухість у роті, запор, загострення гастриту та виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки.

З боку серцево-судинної системи: пальпітація, зниження артеріального тиску, тахікардія, порушення серцевого ритму.

З боку системи кровотворення: гранулоцитопенія, анемія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, лейкопенія.

З боку сечовидільної системи: олігурія, анурія, протеїнурія, забарвлення сечі у червоний колір, розвиток гострої ниркової недостатності та інтерстиціальний нефрит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), синдром Стівенса-Джонсона.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: медикаментозне ураження печінки, включаючи гепатит, жовтяницю, підвищення рівня печінкових ферментів. Симптоми ураження печінки: відчуття нудоти (нудота та блювання), лихоманка, відчуття втоми, втрата апетиту, забарвлення сечі у темний колір, забарвлення калу у світлий колір, пожовтіння шкіри або білка ока, свербіж, висипання або біль у верхній частині живота.

Інші: порушення зору, зменшення потовиділення, запаморочення.

При тривалому прийомі великих доз можливе зниження функції нирок (особливо у хворих, які мають захворювання нирок в анамнезі, в деяких випадках — папілярний некроз).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 1 або 2 блістери у пачці.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків». ПрАТ «Технолог».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.

Україна, 20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця Стара прорізна, будинок 8.

Реналган® розчин для ін'єкцій, Лекхім-Харків ПрАТ (Україна, Харків)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

РЕНАЛГАН^®

(renalgani^®)

Склад

діючі речовини: метамізол натрію, фенпіверинію бромід, пітофенону гідрохлорид;

1 мл розчину містить метамізолу натрію 500 мг; фенпіверинію броміду 0,02 мг; пітофенону гідрохлориду 2 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина світло-жовтого кольору зі злегка зеленуватим відтінком.

Фармакотерапевтична група

Спазмолітичні засоби у комбінації з аналгетиками.

Код АТХ А03D A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Реналган^® — комбінований препарат, який має аналгетичні та спазмолітичні властивості. До складу препарату входять три діючі інгредієнти: ненаркотичний аналгетик метамізол натрію (анальгін), міотропний спазмолітичний засіб пітофенону гідрохлорид та холіноблокуючий засіб фенпіверинію бромід. Метамізол є похідною речовиною піралізолу. Чинить знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дії. Пітофенон, подібно до папаверину, чинить пряму міотропну дію на гладкі м’язи внутрішніх органів і викликає їх розслаблення. Фенпівериній за рахунок холіноблокуючої дії чинить додатковий спазмолітичний вплив на гладкі м’язи.

Фармакокінетика.

При внутрішньом’язовому застосуванні швидко резорбується. Метамізол має системну біодоступність приблизно 85%. Метамізол зв’язується з плазмовими протеїнами на 50–60%. Проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єр. Об’єм розподілу — приблизно 0,7 л/кг. Метамізол піддається інтенсивній біотрансформації у печінці, причому його основні метаболіти є фармакологічно активними. Максимальні плазмові концентрації (щодо всіх метаболітів) встановлюються приблизно через 30–90 хвилин. Виводиться нирками у формі метаболітів, причому лише 3% виділеної кількості метамізолу виводиться у незміненому стані. Період напіввиведення — приблизно 10 годин.

Клінічні характеристики

Показання

Симптоматичне лікування больового синдрому при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів:

шлункові та кишкові коліки;
ниркові коліки при нирковокам’яній хворобі;
спастична дискінезія жовчних шляхів;
дисменорея.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату, до похідних піразолону (бутадіон, трибузон) або до інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Агранулоцитоз в анамнезі, спричинений метамізолом, іншими піразолонами або піразолідинами. Порушення функції кісткового мозку або захворювання системи кровотворення (у тому числі зміни складу периферичної крові — лейкопенія; анемія будь-якої етіології, включаючи апластичну та гемолітичну анемію; інфекційна нейтропенія). Тяжка печінкова або ниркова недостатність, гостра печінкова порфірія, підозра на хірургічну патологію, аденома передміхурової залози ІІ і ІІІ ступеня, з тенденцією до затримки сечі, уроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тахіаритмія, закритокутова форма глаукоми, непрохідність шлунково-кишкового тракту (у тому числі механічна непрохідність) і мегаколон, атонія жовчного або сечового міхура, колаптоїдні стани, декомпенсована серцева недостатність, бронхіальна астма. Гіпотонічні стани і гемодинамічна нестабільність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Комбінування препарату з іншими лікарськими засобами вимагає особливої обережності через вміст метамізолу, який є індуктором ферментів.

При застосуванні препарату слід уникати вживання алкоголю, оскільки існує імовірність взаємного потенціювання дії.

Застосування Реналгану^® у комбінації з іншими ненаркотичними анальгетиками може призвести до взаємного посилення побічних ефектів.

Трициклічні антидепресанти (психофорин, амітриптилін), пероральні протизаплідні засоби, алопуринол уповільнюють метаболізм метамізолу у печінці, потенціюють його дію при одночасному застосуванні та посилюють його токсичність.

Індуктори ферментів (барбітурати, фенілбутазон, глутетимід та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки) послаблюють дію метамізолу.

Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію Реналгану^®.

При одночасному призначенні Реналгану^® з препаратами хініну можливе посилення антихолінергічного ефекту.

Реналган^® зменшує концентрацію циклоспорину у плазмі крові. У разі необхідності сумісного застосування вищезгаданих та інших лікарських засобів слід проконсультуватися з лікарем. Антагоністи H₂-рецепторів гістаміну, кодеїн та пропранолол при одночасному застосуванні посилюють ефект метамізолу натрію.

Сарколізин і мерказоліл збільшують ризик розвитку лейкопенії.

Метамізол натрію підвищує гіпоглікемічну активність пероральних протидіабетичних засобів.

При одночасному застосуванні метамізол може зменшити активність кумаринових антикоагулянтів у результаті індукції печінкових ферментів.

При одночасному застосуванні хлорпромазину та інших похідних фенотіазину з метамізолом існує ризик появи тяжкої гіпотермії.

При одночасному застосуванні хлорамфеніколу та інших мієлотоксичних засобів з метамізолом існує підвищений ризик появи пригнічення кісткового мозку.

Метамізол набагато підвищує значення максимальних плазмових концентрацій хлороквіну.

Одночасне застосування з іншими аналгетиками і НПЗЗ збільшує ризик розвитку проявів гіперчутливості та появи інших побічних дій.

Депресанти центральної нервової системи при комбінації з метамізолом посилюють його аналгетичний ефект.

Реналган^® можна комбінувати з гіосцинбутилбромідом, фуросемідом, глібенкламідом.

Не слід застосовувати під час лікування метамізолом рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін.

Метамізол може індукувати метаболічні ферменти, включаючи CYP2B6 та CYP3A4.

Одночасне застосування метамізолу з бупропіоном, ефавіренцом, метадоном, вальпроатом, такролімусом або сертраліном може спричинити зниження концентрації цих препаратів у плазмі крові з потенційним зниженням клінічної ефективності. Тому застосовувати вказані препарати одночасно з метамізолом рекомендується з обережністю; може бути потрібним контроль клінічної відповіді та/або рівня препарату.

Про клас похідних піразолону відомо, що вони можуть взаємодіяти з каптоприлом, літієм, метотрексатом та триамтереном, а також змінювати ефективність антигіпертензивних препаратів та сечогінних засобів. Якою мірою ці взаємодії спричиняє метамізол, невідомо.

Особливості застосування

Агранулоцитоз.

При лікуванні препаратом Реналган^® існує ризик розвитку анафілактичних реакцій. При перших ознаках гіперчутливості введення препарату слід негайно припинити і вжити термінові заходи для купірування стану (адреналін, глюкокортикоїди, антигістамінні препарати).

Ризик виникнення реакцій гіперчутливості (анафілактоїдних реакцій) при застосуванні метамізолу значно підвищується у пацієнтів з:

– харчовою і медикаментозною гіперчутливістю або атопічними захворюваннями (сінна лихоманка);

– синдромом аналгетичної астми або аналгетичної ідіосинкразії у вигляді кропив’янки, ангіоедеми, особливо при супутньому риносинуситі та поліпах носа;

– хронічною кропив’янкою;

– ідіосинкразією до барвників (наприклад, тартразину), до консервантів (наприклад, бензоатам);

– непереносимістю алкоголю. Такі пацієнти реагують на застосування мінімальної кількості алкогольних напоїв такими симптомами, як чхання, сльозотеча і сильне порушення зору. Подібна непереносимість алкоголю може бути ознакою недіагностованого синдрому аналгетичної астми.

Тяжкі шкірні реакції

Пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми шкірних реакцій і уважно стежити за ними.

Медикаментозне ураження печінки

У пацієнтів, які застосовували метамізол, спостерігалися випадки гепатиту, головним чином гепатоцелюлярного характеру, що виникали в період від декількох днів до декількох місяців після початку лікування. Ознаки та симптоми захворювання включають підвищення рівня печінкових ферментів у сироватці крові, з жовтяницею або без неї, часто на фоні реакцій гіперчутливості на інші лікарські засоби (наприклад, висип на шкірі, дискразія крові, лихоманка та еозинофілія), або супроводжуються ознаками аутоімунного гепатиту. У більшості пацієнтів стан нормалізувався після відміни терапії метамізолом; однак повідомлялося про окремі випадки прогресування захворювання до гострої печінкової недостатності, що вимагала трансплантації печінки.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з хронічним алкоголізмом; пацієнтам літнього віку, оскільки у таких пацієнтів частіше виникають побічні реакції, особливо з боку травної системи.

Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам при одночасному застосуванні з цитостатичними лікарськими засобами (тільки під контролем лікаря).

Не застосовувати для зняття гострого болю у животі.

При захворюваннях нирок та печінки режим дозування слід добирати індивідуально через можливі побічні ефекти метамізолу на нирки та подовження періоду напіввиведення метаболітів метамізолу при порушеннях функції гепатоцитів.

Препарат слід обережно застосовувати пацієнтам з обструктивними захворюваннями травного тракту (ахалазія, пілородуоденальний стеноз). Багаторазове застосування препарату Реналган^® у цих випадках може викликати затримку виведення шлунково-кишкового вмісту та інтоксикацію. Застосування препарату Реналган^® пацієнтам з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, атонією кишечнику, з запальними захворюваннями кишечнику, включаючи неспецифічний виразковий коліт та хворобу Крона, паралітичним ілеусом, міастенією гравіс, захворюваннями серця (аритмія, ішемічна хвороба серця, застійна серцева недостатність) потребує особливої обережності і контролю з боку лікаря.

З обережністю застосовують при лікуванні пацієнтів з інфарктом міокарда, з вираженою артеріальною гіпотензією, а також при лікуванні пацієнтів із систолічним артеріальним тиском нижчим, ніж 100 мм рт. ст. Слід дотримуватися обережності при введенні більше 2 мл розчину (ризик різкого зниження артеріального тиску).

Включений до складу лікарського засобу Реналган^® метамізол може спричинити гіпотонічні реакції. Ці реакції залежать від дози і частіше спостерігаються при парентеральному застосуванні. Ризик виникнення гіпотонічних реакцій підвищується у таких випадках:

– у пацієнтів з уже наявною артеріальною гіпотонією, зменшенням об’єму рідини та електролітів або дегідратацією, нестабільною гемодинамікою або циркуляторною недостатністю (наприклад, у пацієнтів з інфарктом міокарда або політравмою);

– у пацієнтів з підвищенням температури тіла.

У таких випадках слід проводити ретельну оцінку необхідності застосування препарату і суворий контроль. Може виникнути необхідність вжити запобіжні заходи (наприклад, стабілізація кровообігу) з метою зниження ризику артеріальної гіпотензії.

Реналган^® слід застосовувати тільки з ретельним контролем гемодинамічних параметрів пацієнтам, для яких зниження артеріального тиску неприпустиме, наприклад, у разі тяжкої ішемічної хвороби серця або значного стенозу судин головного мозку.

Пацієнтам із порушеннями функцій нирок (в тому числі пацієнтам із захворюваннями нирок в анамнезі (пієлонефрит, гломерулонефрит)) або печінки Реналган^® слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, вживши відповідних запобіжних заходів.

Не слід перевищувати рекомендовані дози препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат не застосовувати у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Через можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи (запаморочення, порушення акомодації) слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, що впливають на швидкість реакції.

Спосіб застосування та дози

Реналган^®, розчин для ін’єкцій, застосовувати тільки внутрішньом’язово. Застосовувати тільки для короткочасного лікування.

Розчин для ін'єкцій слід застосовувати під чітким контролем лікаря у зв’язку з ризиком появи анафілактичного шоку у пацієнтів із гіперчутливістю до метамізолу або похідних піразолону.

Дорослі та діти віком від 15 років.

Дорослим і дітям віком від 15 років (з масою тіла більше 53 кг) внутрішньом’язово вводити від 2 до 5 мл розчину для ін’єкцій. При необхідності введення дози повторити через 6–8 годин. Максимальна добова доза не має перевищувати 10 мл розчину для ін’єкцій (еквівалентно 5 г метамізолу натрію). Тривалість лікування — 2–3 дні. Після досягнення терапевтичного ефекту можна перейти на лікування пероральними знеболювальними і спазмолітичними засобами. При відсутності терапевтичного ефекту лікування препаратом слід припинити.

Пацієнти віком від 65 років.

Зазвичай не потрібно зменшувати дозу. Для пацієнтів із порушеннями функцій печінки і нирок, пов’язаних із віком, необхідно зменшити дозу, оскільки можливе збільшення періоду напіввиведення метаболітів метамізолу.

Пацієнти з порушеннями функцій нирок.

Метамізол виділяється із сечею у вигляді метаболітів. Для пацієнтів з легким та помірним порушенням функцій нирок рекомендується застосовувати ½ дози для дорослих.

Пацієнти з порушеннями функцій печінки.

У цих пацієнтів період напіввиведення активних метаболітів метамізолу сповільнюється. Слід уникати застосування високих доз пацієнтам із порушеннями функцій печінки. При короткочасному застосуванні немає необхідності зменшувати дози.

Немає достатнього досвіду тривалішого застосування пацієнтам з порушеннями функцій нирок або печінки.

Діти

Препарат не застосовувати дітям віком до 15 років.

Передозування

Симптоми. При передозуванні переважають симптоми інтоксикації метамізолом у комбінації з холінолітичними ефектами. Частіше за все спостерігається токсико-алергічний синдром, гематотоксичність, церебральні прояви, у тому числі гіпотермія, виражене зниження артеріального тиску, відчуття серцебиття, задишка, шум у вухах, гастралгія, слабкість, олігурія, анурія, симптоми ураження функцій кровотворення, шлунково-кишкові розлади, у тяжких випадках — симптоми ураження мозку. Можливі блювання, відчуття сухості у роті, нудота, біль в епігастральній ділянці, зменшення потовиділення, порушення акомодації, сонливість, марення, сплутаність свідомості, порушення функції печінки, нирок, судоми, геморагічного синдрому, паралічу дихальних м’язів.

Лікування. При підозрі на передозування слід негайно припинити застосування препарату і вжити заходів для його якомога швидшого виведення з організму (форсований діурез, вливання водно-сольових розчинів, при необхідності — гемодіаліз, перитонеальний діаліз). Терапія симптоматична. Специфічного антидоту немає.

Побічні реакції

Перелічені нижче побічні реакції спричинені в основному метамізолом натрію, що входить до складу лікарського препарату.

З боку імунної системи: анафілактичний шок, анафілактичні або анафілактоїдні реакції. Такі реакції можуть виникнути під час введення препарату або безпосередньо після припинення введення, але можуть з’явитися і через кілька годин. Зазвичай вони розвиваються впродовж першої години після ін'єкції. Більш легкі реакції проявляються у вигляді типових реакцій з боку шкіри та слизової оболонки (такі як свербіж, печіння, почервоніння, кропив’янка, набряки — місцеві або загальні), диспное і, рідко, шлунково-кишкові скарги. Легкі реакції можуть перейти в більш тяжкі форми з генералізованою кропив’янкою, тяжкою ангіоедемою (у тому числі ларингеальною), у тяжкий бронхоспазм, порушення серцевого ритму, зниження артеріального тиску (іноді з попереднім підвищенням артеріального тиску), синдром Стівенса-Джонсона.

З цієї причини, якщо виникне будь-яка шкірна реакція гіперчутливості, симптоми порушення ниркової функції або гематотоксичні реакції, застосування препарату слід негайно припинити.

Астматичний напад (у пацієнтів з аналгетичною астмою), циркуляторний шок. Шок може супроводжуватися холодним потом, запамороченням, сонливістю, змінами свідомості, блідістю шкіри, здавлюванням у ділянці серця, поверхневим диханням або тахіпное, тахікардією, похолодінням кінцівок, сильним падінням артеріального тиску. При перших ознаках шоку лікування необхідно відмінити і вжити відповідних заходів невідкладної допомоги.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: фіксована лікарська екзантема, макулопапульозні та інші види висипів, синдром Лаєлла або синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS).

У разі виникнення будь-якої шкірної реакції застосування метамізолу слід негайно припинити.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, біль у животі та дискомфорт, відчуття печіння в епігастральній ділянці, сухість у роті, запор, загострення гастриту та виразкової хвороби шлунка, в рідких випадках — блювання з домішками крові та кишкові кровотечі, ульцерації.

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення.

З боку органів зору: зорові порушення, порушення акомодації.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, тахікардія, порушення серцевого ритму, пальпітація, ціаноз, гіперемія. Гіпотензивні реакції рідко можуть проявлятися під час або після застосування. Вони можуть супроводжуватися або не супроводжуватися іншими симптомами анафілактоїдних або анафілактичних реакцій. Рідко такі реакції можуть бути результатом різкого зниження артеріального тиску. Швидке внутрішньовенне введення підвищує ризик гіпотензивних реакцій.

Критичне зниження артеріального тиску без інших ознак гіперчутливості є дозозалежним і може проявитися у вигляді гіперпірексії.

З боку системи крові і лімфатичної системи: анемія (гемолітична анемія, апластична анемія), гранулоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.

З боку дихальної системи: бронхоспазм.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеїнурія, забарвлення сечі у червоний колір, інтерстиціальний нефрит, затримка сечі, утруднене сечовипускання, розвиток гострої ниркової недостатності, поліурія.

Інше: зменшення потовиділення.

Місцеві реакції: біль у місці введення, можливі інфільтрати у місці введення, астенія.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Несумісність. Введення препарату разом з іншими лікарськими препаратами з одного шприца неприпустимо.

Упаковка

По 2 мл або 5 мл в ампулі. По 5 або 10, або 100 ампул у пачці; або по 5 ампул у блістері, 1 або 2 блістери у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.

Показання

Характеристика діючих речовин

Дослідження

Побічні реакції

Застосування, рекомендовані дози

Реналган® таблетки, Лекхім-Харків ПрАТ (Україна, Харків)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

РЕНАЛГАН®

(RENALGANI®)

Склад

Лікарська форма

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

Клінічні характеристики

Показання

Протипоказання

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Особливості застосування

Застосування у період вагітності або годування груддю

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Спосіб застосування та дози

Діти

Передозування

Побічні реакції

Термін придатності

Умови зберігання

Упаковка

Категорія відпуску

Виробник

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Реналган® розчин для ін'єкцій, Лекхім-Харків ПрАТ (Україна, Харків)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

РЕНАЛГАН®

(renalgani®)

Склад

Лікарська форма

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

Клінічні характеристики

Показання

Протипоказання

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Особливості застосування

Застосування у період вагітності або годування груддю

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Спосіб застосування та дози

Діти

Передозування

Побічні реакції

Термін придатності

Умови зберігання

Упаковка

Категорія відпуску

Виробник

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

РЕНАЛГАН^®

(RENALGANI^®)

РЕНАЛГАН^®

(renalgani^®)

Реналган® аналоги

Аналоги по діючій речовині